Євге́нія Казими́рівна Ге́рцик ( — ) — поетеса Срібної доби російської поезії, прозаїк, перекладачка і мемуаристка, молодша сестра письменниці Аделаїди Герцик.
Біографія Євгенія Казимирівна Лубни-Герцик народилася 12 жовтня 1878 року в місті Александров Владимирської губернії. Батько — Казимир Антонович Лубни-Герцик (1843—1906Герцык Аделаида. Из круга женского / Подг. текста, коммент., вступ. статья Т. Н. Жуковской. — М.: Аграф. — 2004.) — інженер-шляховик, походив зі зросійщених польських дворян. Рано втратила матір. Росла з сестрою Аделаїдою (*1874 — †1925). Мала також молодшого брата Володимира (*1885–†1976).
Батько з дітьми часто переїжджав: крім Александрова, жили у Севастополі та Юр'єві-Польському. З 1898 року — у Москві та Судаку, де купили будинок.
У гімназії не навчалася — через бронхіальну астму. Іспити складала екстерном. Потім закінчила Вищі жіночі курси в Москві, історико-філологічне відділення.
Перекладала російською твори Фрідріха Ніцше, Сельми Лагерлеф, Вільяма Джеймса, Альфреда де Мюссе та Жоржа Гюїсманса. У тому числі — разом із сестрою. Писала статті про В'ячеслава Іванова, Фрідріха Ніцше та Едгара По.
Після Жовтневого перевороту постійно жила з родиною брата Володимира в Судаку й на Кавказі.
Приблизно у 1935 році почала писати мемуари, які назвала «Хронікою». Закінчила їх — у 1941-1942 році. Крім спогадів, також написала біографічну повість «Мій Рим» з вигаданими іменами (лишилася неопублікованою).
У 1938 році — Герцики переїхали в Центральночорноземний державний заповідник у Курській області. А під час війни — у сусідній хутір Зелений Степ Медвенського району, де Євгенія і померла — 20 січня 1944 року. Похована на місцевому кладовищі.
Родина Мала старшу сестру Аделаїду (*1874 — †1925), яка теж стала поетесою, та молодшого брата Володимира (*1885 — †1976).
По Аделаїді мала двох племінників — Данила (*1909 — †1938) та Микиту (*1913 — †1995). Данила арештували за доносом в 26-річному віці. Загинув у 1938 році у більшовицьких катівнях. Встиг написати «Думки про дитинство та немовляцтво» () (опубліковані у 1997 році у шостому номері журналу «Новый мир»), у яких описав своє дитинство.
Онука по Микиті — Тетяна Микитівна Жуковська, співробітниця Дому-музею Марини ЦвєтаєвоїЭдельштейн Михаил. Серебряный век: женский взгляд (Рецензия на книгу «Сестры Герцык: Письма») // Новый мир. — 2003. — N 6. — С. 193-196., авторка статей і укладачка книжок про своїх бабусь-письменниць — сестер Герцик (Аделаїду та Євгенію).
Бібліографія Воспоминания. — Paris: YMCA-Press, 1973. — 192 с. Волошин // Воспоминания о серебряном веке / сост. Вадим Крейд. — М.: Республика, 1993. — С. 223—235. — ISBN 5-250-02030-5 Сёстры Герцык. Письма / Составление и комментарий Т. Н. Жуковской. — СПб.: Инапресс; М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2002. — 760 с. — ISBN 5-87135-139-5 Лики и образы / Составление, предисловие, комментарии Т. Н. Жуковской. — М.: Молодая гвардия, 2007. — 861 с.
Примітки
Джерела Герцык Аделаида Казимировна // Сухоруков В. Н. Биографический словарь Крыма. Книга первая. — Симферополь: Бизнес-Информ, 2011. — 528 с. — ISBN 978-966-648-253-5 — С. 275. Лубны-Герцык Аделаида Казимировна // Сухоруков В. Н. Крым в лицах и биографиях. — Симферополь: Атлас-Компакт, 2007. — С. 88-90. Любомудров А. М. Герцык Аделаида Казимировна // Русская литература XX века. Прозаики, поэты, драматурги. Биобиблиографический словарь. — М., 2005. — Том 1. — С. 471-472. Предисловие // Герцык Е. К. Воспоминания. — Paris: YMCA-Press, 1973. — С. 5-6. Риц Герман. Аделаида Герцык — поэтесса меж временем и вечностью // Герцык Аделаида. Из круга женского / Подг. текста, коммент., вступ. статья Т. Н. Жуковской. — М.: Аграф. — 2004. — С. 5-30. Эдельштейн Михаил. Серебряный век: женский взгляд (Рецензия на книгу «Сестры Герцык: Письма») // Новый мир. — 2003. — N 6. — С. 193-196.