Айнарс Шлесерс (; 22 січня 1970, Рига) — латвійський підприємець і політик, колишній заступник прем’єр-міністра, колишній міністр сполучень, колишній міністр економіки та колишній віцемер Риги. Був депутатом кількох скликань Сейму, нині є депутатом Ризької думи. З 1998 року, готуючись до виборів до Сейму, був членом кількох партій і партійних об’єднань: представляв Нову партію (1998—2002), Латвійську першу партію (2002—2007), LPP/LC (2007—2011), «Єдині для Латвії» (2013—2016), з серпня 2021 року представляє засновану ним самим партію «Латвія на першому місці»; в усіх цих організаціях на певному етапі їхньої діяльності обіймав посаду керівника.
Айнарс Шлесерс є однією з найбільш суперечливих постатей у латвійській політиці. Його критикують за популізм, прагматичну зміну політичних партій та орієнтацію на власний політичний бренд замість послідовної ідеології. Часті переходи між партіями та створення нових політичних проєктів сприймаються багатьма як ознака опортунізму й спроба зберегти вплив за будь-яких політичних обставин.
Життєпис У 1989 році закінчив середню технічну школу в Ризі. У 1990—1991 роках вивчав маркетинг у Норвегії. У 1999 році розпочав навчання в Латвійській християнській академії, яку залишив у 2002 році. З 1992 року займається підприємницькою діяльністю, обіймав посаду голови правління в різних компаніях. У 1997 році він потрапив до списку 50 найбагатших латишів як власник компаній «Varner Baltija» та «Varner Hakon Invest».
Свою політичну кар'єру він розпочав у 1998 році, ставши депутатом Сейму 7-го скликання зі списку Нової партії. З листопада 1998 по травень 1999 року був міністром економіки в кабінеті Віліса Криштопанаса.
У 2002 році він заснував Першу партію Латвії (LPP), був її співголовою (разом з Еріксом Жекабсонсом), а потім головою. Також у 2002 році він був переобраний до складу Сейму. Протягом 8-го парламентського скликання був головою бюджетно-фінансового комітету. Був віцепрем'єр-міністром у коаліційному уряді, очолюваному Ейнарсом Репше (2002—2004). Зберіг свою посаду в кабінеті Індуліса Емсіса (2004), де також був міністром транспорту. В урядах Айгарса Калвітіса та Іварса Годманіса (2004—2009) також виконував обов'язки міністра транспорту. Тим часом, у 2006 році, був переобраний до Сейму 9-го скликання.
Після возз'єднання Першої партії Латвії з Латвійським шляхом, у 2007 році він став співголовою LPP/LC з Іварсом Годманісом, а в 2009 році незалежним головою партії. На виборах до місцевих органів влади в 2009 році він балотувався на посаду мера Риги. Зрештою, посів третє місце й став заступником мера столиці в рамках коаліції з Центром Злагоди.
На виборах 2010 року він став кандидатом руху «За кращу Латвію» на посаду прем'єр-міністра. Його обрано депутатом у 10-му скликання, і в листопаді 2010 року він перестав виконувати обов'язки заступника мера Риги. На виборах 2011 року він знову балотувався на пост прем'єр-міністра, цього разу від власної партії під назвою Партія реформ Шлесерса, яка була продовженням LPP/LC. Програв вибори, не ставши депутатом Сейму 11-го скликання. 1 грудня 2011 року його партія була розпущена .
Повернувся до бізнесу як член органів управління різних комерційних компаній. У 2013 році він очолив партію «Єдині для Латвії», а в 2014 році безуспішно балотувався в парламент. У 2016 році залишив керівництво цієї партії.
На виборах до Ризької думи 2025 року обраний депутатом органу місцевого самоврядування.
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого III ступеня (2008) — за вагомий особистий внесок у розвиток українсько-латвійського співробітництва;
Примітки