Микола Миколайович Бо́кій (справжнє прізвище Бокій-Бикадоров; ?, Пашенівка — 1933, Моздок) — український живописець і графік; член Асоціації художників революційної Росії з 1926 року та Асоціації художників Червоної України у 1927–1930 роках. Автор ґрунтовного дослідження про художника Опанаса Сластьона.
Біографія Народився в селі Пашенівці (тепер Кременчуцький район Полтавської області, Україна). Був нащадком козацько-старшинського роду Остроградських з Миргородського полку. До 1930 року жив у Полтаві. Впродовж 1922–1930 років обіймав посаду директора Полтавської картинної галереї. 1930 року виїхав на Кавказ. Помер у 1933 році у місті Моздоці (тепер Північна Осетія, Росія).
Творчість Працював в галузі живопису і графіки. Серед творів:
«Дорога в селі» (1926); «Сонце сіло. Річка Псел» (1926); «Дівчина» (1926); «Вулиця в селі» (1927); «Далечінь» (1928); «Розлив Псла поблизу Говтви» (1929). </div> Автор статті «Збірки художньої галереї музею» у збірці «Полтавський державний музей імені В. Г. Короленка» (Полтава, 1928).
Брав участь у виставках, зокрема у Полтаві з 1926 року, у Харкові з 1927 року. Твори не збереглися
Література
Ханко В. М. Бокій Микола Миколайович // Мистецтво України: енциклопедія: у 5 томах. / редколегія: А. В. Кудрицький (відп. ред.) [та ін.]. — Київ: «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1995, Том 1 : А-В . — 1995, сторінка 228; Ханко В. М. Бокий Микола Миколайович //