Констанція Рачинська, до шлюбу Потоцька (нар. 1781, Тульчин, Подільська губернія — 1852, Солоне, Солонянський район, Дніпропетровська область) — українська перекладачка та ілюстраторка.

Біографія Констанція Потоцька народилася в 1781 році в Тульчині, в одній з найбагатших магнатських родин. Була шостою дитиною Станіслава Щенсного Потоцького та Юзефи Амалії Мніщовни. Шлюб її батьків не був успішним, і вони остаточно розлучилися у 1798 році. Раніше ходили чутки, що більшість дітей Юзефи народжені поза шлюбом, тоді як батько Констанції був у постійних стосунках із Софією Віттовою з 1791 року.

Попри великий посаг, Констанція мала труднощі з пошуком чоловіка, головним чином через погану славу свого батька-Тарговичанина. У 1799 році вона одружилася зі своїм двоюрідним братом Яном Потоцьким, на 20 років старшим за неї — за сімейною легендою, вона першою висунула шлюбну ініціативу. В цьому шлюбі народила тьох дітей: Анджей Бернар Потоцький, 1800 року, Ірена, 1803, і Тереза, 1805.

Шлюб розпався протягом наступних кількох років. У 1806 році чоловік вирішив взяти участь у російській експедиції до Сибіру. Коли він повернувся в 1808 році, Констанція просила розлучення, що через рік здійснилося. Через шість років, у 1815, Ян Потоцький вчинив самогубство.

Констанція оселилася у Варшаві і присвятила себе вихованню та навчанню дітей. Ймовірно, близько 1815 року вона познайомилася з на 5 років молодшим Едвардом Рачинським. У 1820 році почала з ним стосунки, внаслідок яких народила сина Роджера Маурісі Рачинського. Союз був легалізований лише у 1826 році, після смерті старшого родини Казимира Рачинського, який був дуже проти. Шлюб був дуже вдалим. Пара співпрацювала над такими проєктами, як відкриття бібліотеки Рачинського у Познані (1829), якій Констанція пізніше передала рукописи, придбані за власні кошти у Юліана Урсина Німцевіча. Подружжя також проводило видавничу діяльність, Констанція перекладала чи спільно перекладала такі твори, як «Портфоліо королеви Марії Людвіки» та «Матеріали історії Станіслава Лещинського». Також вона є авторкою ілюстрацій «Спогадів про Великопольщу», першої роботи з Великопольської регіоналістики.

Під час Листопадового повстання Констанція була з чоловіком, відрядженим до Берліна з дипломатичною місією, вона також підтримувала свого сина Бернарда, який зголосився вступити до армії, та невістку Клаудіну Дзялінську, яка організувала польові лікарні.

У 1845 році і другий чоловік покінчив життя самогубством. Констанція пережила його на сім років, вона померла у віці 71 року в 1852 році. Її пам'ятник богині Гігеї, замовлений Едвардом у 1841 році, стоїть у Заніміслі поруч із його гробницею, а відлиток, зроблений через півстоліття — на площі Вольності в Познані, перед входом до Бібліотеки Рачинських.

Бібліографія