Харчові розлади (), розлади харчової поведінки (РХП) або розлади, пов'язані зі споживанням їжі — клас психічних розладів, пов'язаних із порушеннями прийому їжіМКБ-10, «F50. Расстройства приёма пищи ».. Це патологічні харчові звички, котрі негативно впливають на фізичне чи психічне здоров'я людини, і включають психогенне переїдання (вживання великих кількостей їжі протягом короткого часу), нервову анорексію (патологічно обмежене харчування з негативними наслідками для організму), нервову булімію (переїдання зі спробами позбутися з'їденого), спотворення смаку (вживання неїстівних товарів), (знижений чи відсутній інтерес до їжі), та інших. Тривожні розлади, депресії і токсикоманії є поширеними явищами серед людей із розладами харчової поведінки. РХП не включають ожиріння і є психічними розладами з найвищою смертністю.

Причини РХП виявлені не до кінця: комплексно впливають спадковість, фізіологія, коморбідна психопатологія, особистісні риси, батьківсько-дитячі стосунки в ранньому розвитку та різні види соціокультурного тиску. Надвисока роль ідеалізації худорлявості західною культурою, зокрема, в ЗМІ. Харчові розлади мають близько 12 % людей, зайнятих у хореографії. Постраждалі від сексуального насильства більш схильні до розвитку РХП.

Анорексія і булімія трапляється в жінок у десять разів частіше, ніж у чоловіків, що пов'язують з закріпленими в культурі гендерними стереотипами, сексуальною об'єктивацією жінок у медіа, сексуальним насильством та жорстоким поводженням щодо дівчаток. Зазвичай анорексія і булімія маніфестують у пізньому дитинстві або ранній дорослості. Щодо інших РХП строки початку не прояснені. Кількість людей із харчовими розладами, схоже, є нижчою в менш розвинених країнах.

Для багатьох РХП є ефективним лікування, яке включає психотерапію, збалансоване харчування, нормальну кількість фізичних вправ та скорочення зусиль щодо позбавлення від їжі. Іноді потрібна госпіталізація. Від декотрих пов'язаних симптомів можуть використовуватись ліки. За п'ять років близько 70 % людей з анорексією і 50 % людей з булімією виліковуються. Одужання від психогенного переїдання є менш чітким і оцінюється у від 20 % до 60 %. Як анорексія, так і булімія підвищують ризик смерті.

Епідеміологія РХП спричинюють близько 7000 смертей на рік (станом на 2010), що робить їх психічними захворюваннями з найвищою смертністю. У розвинених країнах психогенним переїданням страждають близько 1,6 % жінок і 0,8 % чоловіків залежно від року. За десятиліття кількість госпіталізацій, пов'язаних з РХП, зросла серед усіх вікових груп. Найбільший ріст відбувся серед людей 45-65 років (88 %), після госпіталізацій серед осіб до 12 років (зростання на 72 %).

Лише від 0 до 15 % хворих булімією і анорексією — чоловіки.[ Nolen-Hoeksema, Susan (2014). (Ab)normal psychology. New York, NY: McGraw Hill. p. 323. . У 2008—2009 88 % хворих РХП було серед жінок, 12 % чоловіки. Анорексія вражає близько 0,4 %, булімія — біля 1.3 % молодих жінок залежно від року. До 4 % жінок переживають анорексію, 2 % — булімію, і 2 % — психогенне переїдання в певний момент часу. Жінки частіше за чоловіків набувають харчових розладів у віці 13-30 років. За десятиріччя госпіталізації чоловіків з основним діагнозом РХП збільшилися на 53 %, від 10 % до 12 %.

Загальні витрати в США за перебування в лікарні через чи включаючи харчові розлади зросла з $165 млн в 1999/2000 році до 277 млн дол. в 2008—2009; це на 68 % більше. Середня вартість утримання людини з харчовим розладом зросла на 29 % протягом десятиліття, від $7,300 до $9,400.

Вплив ЗМІ на харчові розлади, показані в позитивному чи негативному світлі, зобов'язує дотримуватися обережності при просуванні зображень, що проєктують «ідеал», досягнення котрого багатьох зверне до харчових розладів. Для викорінення нездорового образу тіла в світі моди в 2015 році Франція прийняла закон, що зобов'язує моделей бути визнаними лікарем здоровими для участі у показах. Також він вимагає позначати ретушовані зображення поміткою про ретуш у журналах.Kim Willsher, Models in France must provide doctor's note to work Шаблон: Webarchive: помилка: Перевірте аргументи |url= value. Порожньо. , The Guardian, 18 December.

Механізми

Біохімічні: харчова поведінка — комплексний процес, контрольований нейро-ендокринною системою, основним компонентом в якій є гіпоталамо-гіпофізарно-адреналова ось (HPA axis). Дерегуляція осі HPA була асоційована з харчовими розладами, так, порушення продукування, кількості чи трансмісії певних нейромедіаторів, гормонів, нейропептидів та амінокислот, таких як гомоцистеїн (високі рівні виявлені при анорексії, булімії та депресії). Серотонін: нейротрансміттер, задіяний при депресії, також має інгібіторний ефект на харчову поведінку. Норадреналін — аномальні об'єми і як нейротрансміттера, і як гормону, впливають на харчову поведінку. Дофамін: прекурсор норадреналіну та епінефину, також — нейротрансміттер, що регулює винагороду за їжу. Нейропептид Y — гормон, що заохочує вживання їжі та знижує швидкість метаболізму. Рівні NPY в крові при анорексії зростали, дослідження показали, що ін'єкції цього гормону в мозок щурів з обмеженим харчуванням підвищували час, проведений за бігом в колесі. В нормі NPY стимулює харчування у здорових людей, але в умовах голодування підвищує активність, імовірно, для шансу знайти їжу. Високий рівень при РХП може пояснити надмірні тренування, характерні для більшості хворих анорексією. Лептин і грелін: лептин — гормон, виробляється переважно жировими клітинами; знижує апетит, викликаючи почуття ситості. Грелін — гормон апетиту, виробляється в шлунку та верхній ділянці малого кишечника. Циркуляція концентрацій обох гормонів — важливий фактор в контролі ваги. Попри часті зв'язки з ожирінням, ці гормони та їх ефекти торкаються патофізіології як анорексії, так і булімії. виявленої у здорової людини з низьким ІМТ та індивідуумом з нервовою анорексією. Лептин також може бути використаний для розрізнення конституційної худорлявості людини з низьким ІМТ та худобою хворих на анорексію. Кишкові бактерії та імунна система: дослідження показали, що більшість пацієнтів з анорексією та нервовою булімією мають підвищений рівень аутоантитіл, які впливають на гормони та нейропептиди, що регулюють контроль апетиту та реакцію на стрес. Існує пряма кореляція між рівнем аутоантитіл та відповідними психологічними рисами. Пізніше дослідження показало, що аутоантитіла, які реагують на альфа-MSH, насправді виробляються проти ClpB, білка, що виробляється певними кишковими бактеріями, наприклад, Escherichia coli. Білок ClpB був ідентифікований як конформаційний антиген-міметик альфа-MSH. У пацієнтів з розладами харчової поведінки плазмові рівні анти-ClpB IgG та IgM корелюють з психологічними особливостями пацієнтів Інфекція: PANDAS — це абревіатура для позначення дитячих аутоімунних нервово-психічних розладів, пов'язаних зі стрептококовими інфекціями. Діти з PANDAS мають обсесивно-компульсивний розлад (ОКР) та/або тики, такі як синдром Туретта, і у яких симптоми погіршуються після інфекцій, таких як «стрептококова ангіна» та скарлатина. (NIMH) Існує ймовірність того, що в деяких випадках PANDAS може бути прискорюючим фактором розвитку нервової анорексії (PANDAS AN). Ураження: дослідження показали, що патологічні симптоми розладу харчової поведінки можуть викликати ураження правої лобової або скроневої частки мозку. Пухлини: новоутворення в різних ділянках мозку пов'язані з розвитком аномальних харчових патернів. Кальцифікація мозку: дослідження висвітлює випадок, коли попередня кальцифікація правого таламуса могла сприяти розвитку нервової анорексії. Соматосенсорний гомункул: зображення тіла, розташованого в соматосенсорній корі головного мозку, вперше описане відомим нейрохірургом Уайлдером Пенфілдом. Спочатку ілюстрація отримала назву «Гомункул Пенфілда», гомункул означає «маленька людина». «У нормальному розвитку ця репрезентація повинна адаптуватися, коли організм проходить через пубертатний стрибок росту. Однак, існує гіпотеза, що при РАС спостерігається недостатня пластичність у цій сфері, що може призвести до порушень сенсорної обробки та спотворення образу тіла». (Брайан Ласк, також запропоновано В. С. Рамачандраном) Акушерські ускладнення: Були проведені дослідження, які показали, що куріння матері, акушерські та перинатальні ускладнення, такі як материнська анемія, дуже передчасні пологи (менше 32 тижнів), народження дитини з малою вагою для гестаційного віку, неонатальні серцеві проблеми, прееклампсія, інфаркт плаценти та наявність цефалгематоми при народженні підвищують фактор ризику розвитку нервової анорексії або нервової булімії. Частково цей ризик розвитку, як у випадку з інфарктом плаценти, анемією матері та серцевими проблемами, може спричинити внутрішньоутробну гіпоксію, а оклюзія пуповини або випадіння пуповини може викликати ішемію, що призводить до пошкодження головного мозку, префронтальна кора головного мозку у плода та новонародженого дуже чутлива до пошкодження внаслідок кисневого голодування, яке, як було доведено, сприяє розвитку виконавчої дисфункції, СДУГ та може впливати на риси особистості, пов'язані як з розладами харчової поведінки, так і з супутніми розладами, такими як імпульсивність, ригідність психіки та нав'язливість. Проблема перинатальної черепно-мозкової травми, з точки зору витрат для суспільства, постраждалих осіб та їхніх сімей, є надзвичайною. (Яфенг Донг, доктор філософії) Симптом голоду: Докази свідчать, що симптоми розладів харчової поведінки насправді є симптомами самого голодування, а не психічного розладу. У дослідженні за участю тридцяти шести здорових молодих чоловіків, яких піддавали напівголодному голодуванню, незабаром у них почали проявлятися симптоми, які зазвичай зустрічаються у пацієнтів з розладами харчової поведінки. У цьому дослідженні здорові чоловіки їли приблизно половину того, що вони звикли їсти, і незабаром у них почали розвиватися симптоми і патерни мислення (заклопотаність їжею і прийомом їжі, ритуальне харчування, порушення когнітивних здібностей, інші фізіологічні зміни, такі як зниження температури тіла), які є характерними симптомами нервової анорексії. У чоловіків, які брали участь у дослідженні, також розвинулася поведінка накопичення та обсесивного колекціонування, навіть якщо вони не мали ніякого використання цих предметів, що виявило можливий зв'язок між розладами харчової поведінки та обсесивно-компульсивним розладом.

Класифікація Під харчовими розладами розуміють психологічно обумовлені розлади поведінки, пов'язані з прийомом їжі. Це група синдромів з різним змістом: від нервової анорексії, що часто призводить до смерті, до здатного мимовільно припинитися психогенного переїдання. Основними харчовими розладами є нервова булімія та нервова анорексія.

Нервова булімія — розлад, що характеризується психогенним переїданням і заходами, спрямованими на очищення організму від з'їденого, а також надмірною залежністю власної значущості від ваги або тілесних форм. Заходи з очищення можуть включати власноруч викликане блювання, надмірні тренування, а також використання діуретиків, клізм і проносних засобів. Нервова анорексія характеризується екстремальним обмеженням харчування та надмірною втратою ваги, що супроводжується страхом набрати вагу. Крайня втрата ваги часто призводить до аменореї (порушення менструального циклу з припиненням менструацій). Хоча аменорея раніше була обов'язковим діагностичним критерієм, вона більше не потрібна, щоб задовольняти критеріям нервової булімії — через пацієнтів-чоловіків, жінок у постменопаузі, або які не менструювали з інших причин.

Діагностика за МКХ-10 та DSM-5 Наступні розлади визначаються як психічні розлади у стандартних діагностичних посібниках: МКХ-10, DSM-IV, або в обох з них.

Нервова анорексія