Еріх Шпарманн (; 19 липня 1907, Галле — ?) — німецький офіцер, штандартенфюрер СС.

Біографія Син будівельника Луїса Шпарманна і його дружини Мінни, уродженої Мюллер. Після закінчення початкової школи в 1921-25 роках навчався на будівельника. На початку 1920-х років був членом молодіжної комуністичної організації. В 1923 році покинув її і вступив в Національний союз. В 1925-26 роках служив в рейхсвері, після чого до 1932 року працював будівельником, садівником і водієм. 14 грудня 1927 року вступив в НСДАП (квиток №72 030). В 1928-29 роках був членом СА. 1 листопада 1929 року вступив в СС (посвідчення №1 752). В 1932-34 році — клерк адвокатської контори в Розенгаймі. В квітні 1933 року брав участь в пошуках штандартенфюрера СА Георга Белля, який виявився іноземним шпигуном і був вбитий. В 1934-36 роках — керівник управління рас і поселень оберабшніту СС «Південний Захід» (Штутгарт), в 1936-38 роках — Брауншвейгу. Після цього Шпарманн певний час був начальником штабу абшніту СС у Вюрцбургу, потім протягом місяця був співробітником Карла Вольфа в Головному управлінні СС.

Після окупації Судетської області восени 1938 року був направлений туди, щоб керувати набором в загальні СС. В грудні очолив щойно створений 95-й штандарт СС. В жовтні 1939 року переведений екзаменатором в штаб призовного штандарту підрозділів «Мертва голова» в Дахау. Одночасно в жовтні-листопаді 1939 року був 4--м інспектором Німецької народної самооборони в Бромбергу. В 1940 році переведений в центральний міграційний відділ, восени — в штаб переселення в Ліцманнштадті. Влітку 1942 року переведений у війська СС. Пройшов курс винищувача танків в Нідерландах. Учасник Німецько-радянської війни. З літа 1943 року навчався в офіцерському училищі в Прозечніці. З жовтня 1943 року — начальник штабу управлінської групи D (Германський центр управління) Головного управління СС. На цій посаді Шпарманн керував вербуванням іноземних добровольців у війська СС.

Після війни Шпарманн потрапив у полон, виступав свідком на Нюрнберзьких процесах, включаючи процес над його колишнім начальником Готтлобом Бергером. В 1948 році постав перед земельним судом Траунштайна за підозрою у причетності до вбивства Георга Белля. Справа проти Шпарманна була закрита, проте 7 грудня Вищий земельний суд Мюнхена визнав його співучасником вбивства. Шпарманн знову постав перед земельним судом Траунштайна і 30 березня 1949 року був засуджений до трьох років ув'язнення.

Сім'я Був одружений з Марією Луїзою Любер. В пари народились 5 дітей.

Звання

Стрілець рейхсверу (30 вересня 1926) Штурмфюрер СА (липень 1927) Анвертер СС (1 листопада 1928) Манн СС (1 березня 1930) Штурмманн СС (1 липня 1931) Шарфюрер СС (5 серпня 1931) Труппфюрер СС (24 серпня 1932) Штурмфюрер СС (2 серпня 1933) Оберштурмфюрер СС (20 листопада 1934) Гауптштурмфюрер СС (17 квітня 1935) Оберштурмбаннфюрер СС (13 вересня 1936) Обершарфюрер резерву військ СС (15 жовтня 1943) Оберштурмбаннфюрер (керівник-спеціаліст) військ СС (1 листопада 1943) Унтерштурмфюрер резерву військ СС (30 січня 1943) Штандартенфюрер (керівник-спеціаліст) військ СС (27 квітня 1944) Штандартенфюрер СС (4 листопада 1944)

Нагороди

Золотий партійний знак НСДАП Почесний кут старих бійців Цивільний знак СС (№1 974) Йольський свічник (16 грудня 1935) Спортивний знак СА в бронзі Почесна шпага рейхсфюрера СС Кільце «Мертва голова» Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років; 30 січня 1940) — отримав 2 медалі одночасно. Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град» (9 травня 1940) Хрест Воєнних заслуг 2-го класу (1941) 2-го класу з мечами 1-го класу з мечами (1 вересня 1944) Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Залізний хрест 2-го класу

Література

Andreas Dornheim: Röhms Mann fürs Ausland. Lit, Münster 1998, ISBN 3-8258-3596-0.

Посилання Біографічні дані.

Примітки