Олександр Львович Ейнго́рн ( 24 грудня 1888, Маріуполь — грудень 1939, Харків) — український радянський архітектор і педагог, професор з 1934 року; член-кореспондент Академії архітектури СРСР з 1939 року, почесний член Королівського товариства британських архітекторів з 1937 року.
Біографія Народився року в місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в єврейській сім'ї. Вищу освіту розпочав здобувати на фізико-математичному факультетіті Харківського університету, був виключений за вільнодумство і подальшу освіту отримав в університетах Парижа (Сорбонна) та міста Льєжа (Бельгія).
Трудову діяльність розпочав у 1914 році під керівництвом свого батька, досвідченого інженера-будіпельника. З 1924 року працював у Харкові. З 1931 року — технічний директор і очільник архітектурно-проектної майстерні інституту «Діпромісто», де спільно з Олександром Касьяновим розробив генеральний план Харкова 1934—1938 років. З 1932 року викладач, а з 1934 року професор Харківського інституту інженерів комунального будівництва.
Помер у Харкові у грудні 1939 року.
Роботи Серед реалізованих проектів: низка промислових споруд у Дзержинську, Харкові, Горькому і ряді міст Донбасу (1914–1920); робітничі селища Донбасу (1924–1925); Харківський авіаційний завод (1924–1925); ангари в Харкові та Києві (1924–1925); Харківський тракторний завод і робітничі поселення при ньому (1927–1931); житлові й адміністративні будівлі в Харкові (1927–1931); забудова Запоріжжя, Одеси, Кривого Рога, Краматорська. Один з авторів конкурсного проекту реконструкції центру Стокгольма (1931, у співавторстві з Віктором Андреєвим та Олександром Касьяновим).
Вперше опрацював методологію проектування генеральних планів. Автор 18-ти наукових праць з містобудування.
Література
Ейдумова Т. І. Ейнгорн Олександр Львович // Berkovich, Gary. Reclaiming a History. Jewish Architects in Imperial Russia and the USSR. Volume 3. Socialist Realism: 1933–1955. Weimar und Rostock: Grunberg Verlag. 2022. С. 78. .