Ованес Каменаці (Іоанес Кам'янецький, ; дати життя і смерті невідомі) — вірменський історіописатель XVII століття, автор праці «Історія Хотинської війни», — важливого джерела з української минувшини.

Звістки про життя Ованеса вельми недокладні. Він народився в Кам'янець-Подільському (любов до котрого прозраджує взяте прізвище), у священницькій родині. Вітця звали Акоп, матір — Гамайн, молодших братів — Погос, Аствацатур та Устей.

Ованес вирішив торувати батьковою стезею, теж ставши кліриком (протоієреєм). Саме на його пильне прохання він у 1627 році заходивсь писати головну роботу життя — «Історію Хотинської війни» (). Вважається, що Каменаці був досить освіченою як для тієї доби людиною, створивши, за оцінкою українського історика Ярослава Дашкевича, «найкращий зразок кам'янецького вірменського літописання».

У Хроніці день за днем детально оповідається перебіг битви під Хотином 1621 року й подальше підписання мирної угоди. Автор ставив за мету не тільки розказати про тривале й кровопролитне бойовище з османським військом (тому-то й назване «війною»), але й, користаючись літературним інструментарієм, викликати у читачів почуття захвату перед героїзмом війська Речі Посполитої і козаків, очолюваних гетьманами Яном-Каролем Ходкевичем і Петром Конашевичем-Сагайдачним одповідно. Каменаці з чималою симпатією описує звитяжство, стійкість і винахідливість запорожців та їхнього ватажка.

Сама праця була написана давньовірменською мовою (грабарем), складається зі вступу та 18 глав, виклад завершується оповіддю про вбивство султана Османа II в 1622. Ованес був очевидцем багатьох занотованих подій, тому його «Історія» має значну цінність для вивчення Хотинської битви. Ймовірно, він користався більш ранніми першоджерелами, зокрема польськими, надто Кам'янецькою хронікою Оксента КаменаціK. Stopka Interakcje etniczne w mieście staropolskim. Kamieniec Podolski w ujęciu źródeł ormiańskich od XV do połowy XVII wieku Prace Komisji Wschodnioeuropejskiej. Том XI — 2010.

Працю Ованеса було виявлено 1953 р. у Матенадарані (рукопис № 2644, л. 229–254) й опубліковано , — сперш російською мовою (1958, переклад Карена Юзбашяна), а відтак в оригіналі (1964).

Див. також Мінас Тохатці Степанос Рошка

Примітки