Драгомире́цький Анті́н Григо́рович (* 1887 — † ) — український політичний діяч, що народився в селі Зводіївка (нині — Володимирівка) Сквирського повіту на Київщині.
Життєпис
Член Української соціал-демократичної робітничої партії з 1906 року, діяч профспілкового руху, один із керівників Спілки деревообробників. За політичну діяльність у 1915 році засуджений до 5-річного ув'язнення.
Від 1917 очолював Український робітничий клуб і Київський комітет УСДРП. Член Української Центральної Ради й Малої ради від УСДРП, Всеукраїнської ради робітничих депутатів. Належав до лівого крила УСДРП, був серед засновників партії «незалежників».
На установчому з'їзді Української комуністичної партії, що відбувався з 22 по 25 січня 1920 року обраний головою партії. Після розпуску УКП приєднався до КП(б)У. Від 1925 року — член правління Українського тресту сільськогосподарського будівництва.
У 1925 та 1926 роках — член ВУЦВК. Автор публікацій у «Вістях українських економістів».
У 1930-х роках, коли проживав у Харкові та працював на посаді інженера-технолога деревообробного підприємства, був репресований: 26 жовтня 1937 р. зазнав арешту. За вироком Трійки Київського управління НКВС Драгомирецького Антона Григоровича 31 грудня 1937 р. було засуджено до страти, а 16 січня 1938 року — вирок приведено у виконання.
Посмертно реабілітований 27 січня 1989 року.
Джерела та література Т. С. Осташко. Драгомирецький Антін Григорович // В. Ф. Верстюк, Т. С. Осташко. Драгомирецький Антін Григорович // Курас І. Ф., Повчальний урок історії: (Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-демократичної робітничої партії) // Київ: «Політвидав України», — 1986 Українська Центральна Рада. Документи і матеріали // Київ: «Наукова Думка», — 1996 Верстюк В., Осташко Т., Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник // Київ: «Наукова Думка», — 1998 Посилання