Володимир Олександрович Га́лицький (; 9 лютого 1907, Казань — 1 січня 1998, Санкт-Петербург) — російський радянський театральний режисер і педагог. Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1954 року.
Біографія Народився року у місті Казані (тепер Татарстан, Росія). Впродовж 1929–1932 років навчався у Харківському музично-драматичному інституті (викладачі Іван Мар'яненко, Гнат Ігнатович). У 1933 році закінчив Державний інститут театрального мистецтва у Москві.
Працював у театрах Харкова: естради і буфонади «Вентилятор» у 1928–1931 роках та Червонозаводському у 1932 році, музичної комедії у 1932–1934 роках. З 1935 по 1938 рік працював у Києві на студії «Українфільм». Протягом 1938–1941 років працював у Дніпропетровському українському музично-драматичному театрі та протягом 1941–1943 років у Дніпропетровському російському драматичному театрі. Працював театральним режисером у 1943—1944 роках у Владивостоці, у 1944–1947 роках а Калініні; у 1947–1957 роках — в Тамбові. Член ВКП(б) з 1950 року. У 1957–1959 роках — головний режисер в театрі в Куйбишеві. Згодом переїхав до Ленінграда, де працював головним режисером студії кіноактора при «Ленфільмі» та викладав режисуру в Інституті культури.
Помер 1 січня 1998 року в Санкт-Петербурзі. Похований в передмісті Санкт-Петербурга на Комаровському селищному кладовищі.
Творчість Поставив вистави:
«Професор Мамлок» Фрідріха Вольфа (1933); «Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука (1940); «Емілія Ґалотті» Ґотгольда Лессінґа (1941); «Російські люди» Костяетина Симонова (1940-ві); «Маруся Богуславка» Михайла Старицького (1940-ві; власний переклад); «Велика земля» Сергія Герасимова (1943); «Молода гвардія» за Олександром Фадєєвим (1947); «Щастя» Петра Павленка (1948); «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра (1949); «Сім'я» Івана Попова (1951); «У Лебединому» Дмитра Дев'ятова (1952); «Отелло» Вільяма Шекспіра (1952); «Печатка довіри» Миколи Архангельського (1953); «Ревізор» Миколи Гоголя (1954); «Джерело в степу» Дмитра Дев'ятова (1954); «Вороги» Максима Горького (1955); «Запеклі серця» Миколи Архангельського (1955); «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна (1957); «Третя патетична» Миколи Погодіна (1958); «Битва в дорозі» Галини Ніколаєвої (1959); «Барабанщиця» Афанасія Салинського. </div> Написав лібрето до балету Володимира Нахабіна «Міщанин з Тоскани» (1936, Київська опера, постановники Микола Болотов та Павло Вірський).
Автор книги спогадів «Театр моей юности» (Ленинград, 1984).
Література Красновская Э. М. Галицкий Владимир Александрович /\ Театральная энциклопедия. Том 1. Главный редактор С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961 ; ; Лабінський М. Г. Галицький Володимир Олександрович //