Покро́вське — селище в Україні, центр Покровської селищної територіальної громади Синельниківського району, Дніпропетровської області.

Розташоване на березі річки Вовчої за 127 кілометрів на південний схід від міста Дніпра.

До нього прилягає залізнична станція Мечетна на магістралі Чаплине—Бердянськ. Населення — близько 200 мешканців (за оцінкою, у 2025 році).

Офіційна історія Покровського починається з 1779 року. У 1957 році селу Покровське надають статус селища міського типу. У 2023 році Покровське втратило статус селища міського типу через ліквідацію цього адміністративного статусу. Згідно з новою класифікацією населених пунктів в Україні, Покровське змінило свій статус на селище.

Розташування, рельєф, клімат

Покровське розташоване на правому березі річки Вовчої, вище по течії на відстані 2 км розташоване село Ягідне (ліквідоване в 1993 році), нижче по течії на відстані 2,5 км розташоване село Чорненкове, на протилежному березі — села Богодарівка, Олександрівка і Добропасове. На відстані 1 км розташоване село Левадне. По селищу протікає струмок, який пересихає, з загатою. Через селище проходять автомобільні шляхи , та залізниця зі станцією Мечетна. Розкинулось селище на 7 кілометрів із заходу на схід, займає площу 967,6 га.

Рельєф території — горбиста (Придніпровська низовина). Висота над рівнем моря — 110 метрів.

Клімат — помірно-континентальний. Середньорічна кількість опадів — 490 мм, середньорічні температури липня +22°, січня −6°. Особливістю клімату селища є значні коливання погодних умов з року в рік. Помірно-вологі роки змінюються різко посушливими, а посушливість нерідко підсилюється суховіями. Загалом клімат характеризується відносно прохолодною зимою і спекотним літом, максимальні температури повітря, зафіксовані у липні-серпні, сягають +40°, у січні-лютому — −37..38°.

Історія

Детальніше: Історія Покровського

В XIV—XVI століттях у місцевості, де тепер розташоване селище, кочували ногайські орди. Уздовж Вовчої пролягав Муравський шлях. Відтоді залишилися кримськотатарські найменування приток Вовчої — Гайчур і Янчур.

Період запорізького козацтва

У XVII столітті ця місцевість належала до земель Запорізької Січі. Широка і повноводна на той час річка була багата на рибу, у навколишніх тернівниках і в степу водилося багато дичини. Тому козацька старшина охоче влаштовувала в цих місцях свої зимівники. З 1760 року оселився тут відставний запорізький старшина Головко. Після ліквідації Січі і анексії Криму Російською імперією сюди переселилося багато запорізьких козаків із сім'ями. За указом азовського генерал-губернатора Василя Олексійовича Черткова в 1779 році було засновано кілька військових слобід, у тому числі й Покровську. Відтоді й починається історія селища.

Найменування селища пов'язане з ім'ям кошового отамана війська запорозького Івана Дмитровича Сірка. Кошовий отаман з своїм військом часто робив походи через Муравський шлях на Крим, громив кримських татар і турків. Про один з таких походів згадує академік Дмитро Яворницький у своїй книзі «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків». Звідти дізнаємося, що восени 1673 року Іван Сірко зустрівся на Муравському шляху з великим загоном кримських татар, розгромив їх, узяв багатьох у полон, після чого щасливо повернувся на Січ. Ця битва відбулася в районі Покровського в день Покрови Пресвятої Богородиці. На знак пам'яті про цю перемогу пізніше слободу й назвали Покровською. Як пам'ять про Івана Сірка західна частина селища, на околиці якої колись відбулася битва, й досі у народі зветься Сірківкою.

Слобода Покровська, що виникла на колишньому козацькому зимівнику, швидко росла. Згідно з переписом 1782 року в ній постійно проживали 305 чоловіків і 238 жінок. За документами того часу за родом занять місцеві жителі розподілялися так: «козацьких поселенців, які займалися хліборобством, — 534, які займалися ремеслом — 5, у наймах — 19, церковнослужителів — 2». У слободі було 94 хати-мазанки, стайня з шелюгу для Маріупольського легкокінного полку, що утримувалася коштом слободян. У 1816 населення становило понад 1200 осіб, в 1859 — близько 4 тисяч, які належали до категорії державних селян.

У 1859 році в Покровському нараховувалося 605 дворів з населенням 3585 осіб. У ньому вже були: волосне управління, церква, училище, богадільня. А в 1885 році в Покровському відкрито «станцію приймання і видавання всілякого роду кореспонденції» — пошту. Поштовий тракт мав віддаль 28 кілометрів, на станції налічувалося 16 коней.

Слобода швидко зростала. Цьому сприяло її вигідне географічне положення. Щонеділі тут збиралися базари, а тричі на рік — ярмарки.

XX століття З розвитком капіталізму і дальшим розшаруванням селянства після реформи 1861 року в селі починаються революційні виступи. У 1903 році тут було три підпільні гуртки.

Під час Другої світової війни радянські війська відійшли з Покровського 8 жовтня 1941 року.

З 1957 р. Покровське — селище міського типу.

Незалежна Україна (с 1991)

Декомунізація 25 серпня 2014 року у селищі було повалено пам'ятник Леніну.

15 лютого 2016 розпорядженням селищного голови № 9-аг у селищі було перейменовано вулиці.

Список перейменованих вулиць: № з/пКолишнє найменуванняНове найменування1вул. Свердловавул. Софіївська2вул. Падалкивул. Падалки (на честь видатного українського художника Падалки Івана Івановича, 1894 р.н., професора Київського художнього інституту)3вул. Жовтневавул. Клубна4вул. Рози Люксембургвул. Грушева5вул. Карла Лібкнехтавул. Пилипа Орлика6вул. 50 років Жовтнявул. Григорія Бондаря7вул. Карла Марксавул. Дмитра Яворницького8вул. Ленінавул. Соборна9вул. Кіровавул. Патріотів України10вул. Генерала Станкевичавул. Великого Кобзаря11вул. Чапаєвавул. Калинова12вул. Циковавул. Михайла Грушевського13вул. 60 років ВЛКСМвул. Затишна14вул. Тельманавул. Незалежності15вул. Калінінавул. Свободи16вул. 40 років Жовтнявул. Центральна17вул. Дзержинськоговул. Івана Богуна18вул. Куйбишевавул. Ярослава Мудрого19вул. Щорсавул. Енергетиків20вул. Молоковавул. Хлібодарна21пров. Піонерськийпров. Зоряний22пров. Комсомольськийпров. Зелений23пров. Московськийпров. Січеславський24вул. Петровськоговул. Славна25вул. Червоноармійськавул. Мужності26вул. Гайдаравул. Вчительська27вул. Енгельсавул. Ветеринарна28пров. Островськогопров. Островського (на честь драматурга Олександра Миколайовича Островського (1823—1886))29вул. Ленінградськавул. Богдана Хмельницького

Після адміністративної реформи 2023 року — селище.

Наступ на селище (с 2025) У вересні 2025 року в рамках Гуляйпольского наступу ЗС РФ, росіяни зайшовши на південно-східні околиці Дніпропетровської області, почали наступ на селище.

На початку лютого 2026 року ЗСУ почали зачистку населених пунктів від російських штурмових груп на Гуляйпольскому напрямку. В результаті чого, трохи відкинули ворога від Покровського.

Населення Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська1098794.22%російська5764.94%вірменська460.39%білоруська150.13%румунська20.02%угорська20.02%болгарська10.01%інші/не вказали320.27%Усього11661100%

Сьогодення Сучасний герб подано на щиті, що розтятий срібним і червоним, з блакитною шипоподібною базою. В щиті два орли протилежних тинктур у поєдинку. В базі — золоті руїни фортеці. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний золотою міською короною з трьома вежками.

Економіка На території Покровського знаходяться: ТОВ «ВІДРОДЖЕННЯ ТОВ „РОДІНА ТРЕЙД“ СФГ „ДІБРОВА“ ФГ „ПОКРОВА 2013“ ФГ „СЕМАК ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ“ СФГ КЛИМЧУКА ВАЛЕРІЯ МИХАЙЛОВИЧА ТОВ „ПОКРОВСЬКЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ РИБОГОСПОДАРСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО“ СФГ „КОЛОС“ ФГ „НИВА“

Інфраструктура На території Покровського знаходяться:

Школи Опорна школа: Комунальний навчальний заклад НВК загальноосвітня школа I—III ступенів № 1 — Покровський ліцей. Покровська школа I-III ступенів № 2 Навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа I—II ступенів № 1 — Покровська гімназія Навчально-виховний комплекс Покровська загальноосвітня школа III ступенів № 2- дошкільний навчальний заклад філія № 2 опорної Школи комунального закладу освіти навчально-виховний комплекс загальноосвітня школа I—III ступенів № 1-

Дитячі садочки Покровський дошкільний навчальний заклад, ясла-садок, загального розвитку "Орлятко" Дошкільний навчальний заклад, ясла-садок, № 2 "Казка" загального розвитку Покровський дошкільний навчальний заклад, ясла-садок, № 3 "Теремок" загального розвитку

Лікарні Покровський центр первинної медично-санітарної допомоги Покровська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини Лікувально-діагностичний центр Медгарант Покровська центральна районна лікарня Дніпропетровської обласної ради Клініко-діагностичний центр

Супермаркети АТБ-Маркет — Найбільша мережа продуктових супермаркетів в Україні. Varus — Мережа продуктових супермаркетів в Дніпропетровській області. EVA — мережа магазинів продажу товарів особистої гігієни, парфумерії, косметики, біжутерії та аксесуарів. Аврора мультимаркет — Найбільша в Україні мережа магазинів формату “One dollar store” (магазин дешевих товарів).

Автозаправки Дві автозаправки Дві газові автозаправки

Банки ПАТ Державний Ощадний Банк України територіально-відокремлене безбалансове Відділення філії Дніпропетровського обласного управління ПАТ Комерційний банк ПриватБанк ПАТ Райффайзен Банк Аваль ПАТ Агрікольбанк

Культура В 1895 році було відкрито хату-читальню, нині КЗК «Покровська бібліотека». З 1969 року діє історико-краєзнавчий музей району.

У центрі селища розташований військовий цвинтар.

Транспорт У селищі функціонує автостанція, яка сполучає районний центр не тільки з іншими населеними пунктами Покровського району, а і з такими містами як Дніпро, Запоріжжя, Маріуполь.

Селищем проходить дві автотраси: Запоріжжя — Донецьк, Дніпро — Мелітополь.

Територією Покровського проходить залізнична гілка Чаплине — Бердянськ. У межах селища є станція Мечетна Придніпровської залізниці, на якій зупиняється приміський потяг Чаплине — Пологи. В літній період на станції зупиняється потяг № 228 Київ-Пасажирський — Бердянськ.

Галерея

Особистості В селищі народилися: Дудля Микола Андрійович (1930—2001) — Герой Соціалістичної Праці, Заслужений працівник сільського господарства України. Жолтіков Федір Іванович (1910—1968) — український архівіст. Кісенко Іван Григорович (1905—1988) — Герой Соціалістичної Праці, Заслужений працівник сільського господарства України. Севостьянчик Дмитро Олександрович (1991—2014) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Сех Роман Миколайович (1989—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Тенета Борис Йосипович (1903—1935) — український поет і прозаїк, представник Розстріляного Відродження. Цілуйко Кирило Кузьмович (1908—1981) — український мовознавець.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Дніпропетровська область)

Примітки

Джерела та література Андрощук О. В. Покровське //

Облікова картка на сайті Верховної Ради України Погода в смт Покровське Покровське — Інформаційно-пізнавальний портал | Дніпропетровська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 959 с.) Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор. 20 Покровське: в пошуках втраченого: рек. бібліографічний покажчик / Дніпропетр. управліня культури, туризму, націонал. і релігій облдержадміністрації, Дніпропетров. обл. універсал. наук. б-ка ім. Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія; [авт.-упоряд. А.Л. Залєвська, О.В.Харлан; наук. ред. І.О.Кочергін Кочергін Ігор Олександрович]. - Дніпро: ДОУНБ, 2021. 125 с. (Серія "Історія міст і сіл Дніпропетровщини"; Вип.6)*