Олена Сергіївна Булгакова (до шлюбу Нюренберг, у першому шлюбі Нейолова, у другому Шиловська; , Рига, Ліфляндська губернія, Російська імперія — 18 липня 1970, Москва, Російська РФСР, СРСР) — третя дружина російського письменника і драматурга Михайла Опанасовича Булгакова, хранителька його літературної спадщини. Основний прототип Маргарити в романі «Майстер і Маргарита». Молодша сестра Ольги Сергіївни Бокшанської (1891—1948), співробітниці МХАТ, особистої секретарки Володимира Немировича-Данченка.
Біографія
Ранні роки Олена Булгакова народилася року в Ризі, зберігся будинок по вулиці Феллінська, будинок № 1 (1930-ті роки нумерація була змінена на буд. № 3), в якому вона жила в дитячі роки; . Її батько, охрещений єврей Сергій Маркович Нюренберг (1864–1933) (це прізвище вона частіше писала як Нюрнберг), був учителем, потім податковим інспектором, журналістом, друкувався в ризьких газетах. Мати, Олександра Олександрівна, до шлюбу Горська (1864—1956), була дочкою православного священика. У Олени була сестра Ольга (1891—1948) і двоє братів — Олександр (1890—1964) та Костянтин (1895—1944)Яновская Л. Елена Булгакова, её дневники, её воспоминания , Вступительная статья к изд.: Дневник Елены Булгаковой. — : Книжная палата, 1990. — ISBN 5-7000-0179-9.
Племінник Олени Оттокар Олександрович Нюрнберг писав про бабусю і тітку: «Мати Олени була дуже віруючою, енергійною жінкою з практичною жилкою. Вона не тільки переконала чоловіка в зв'язку з народженням Ольги прийняти православ'я (син Олександр був уже хрещений за православним обрядом), але і з часом повністю „зросійщувала його“. У будинку говорили тільки російською мовою, разом відвідували православну церкву, діти ходили в російську школу, спілкувалися виключно російською. Тому Олена, як і всі її брати і сестра, зросла в суто російської атмосфері … російське оточення і виховання вирішальним чином сформувало Олену ще з дитячих років і визначило її подальше життя. А її брат Олександр (мій батько) поводився зовсім інакше. Він одружився з балтійською німкенею-лютеранкою, так що моя сестра Генрієтта і я отримали німецько-лютеранське виховання. Таким чином у бабусі і дідуся були „німецькі“ внуки (моя сестра і я) і „російські“ внуки (обидва сини моєї тітоньки Олени). Втім, на відміну від Ольги, Олена завжди вимовляла своє дошлюбне прізвище як „Нюрнберг“, а не „Нюренберг“. Та й день народження вона відзначала за юліанським календарем (як в Російській імперії), ігноруючи тим самим введений радянським урядом григоріанський (європейський) календар».
У 1902—1911 роках Олена навчалася в Ризькій Ломоносовській жіночій гімназії .
Юність У 1912 році до 19-річної Олени посватався армійський офіцер, поручик Бокшанський. Вона вмовила його одружитися з її старшою сестрою Ольгою.
У 1915 році Олена і Ольга намагалися влаштуватися на роботу до МХАТ. В результаті в театрі залишилася Ольга, а Олена, судячи з автобіографії, служила секретаркою у батька. У 1917 році її батьки повернулися в Ригу , де згодом і помер Сергій Маркович.
У грудні 1918 року Олена Сергіївна одружилася з Юрієм (Георгієм) Мамонтовичем Неєловим, сином відомого трагічного актора (а згодом не менш відомого анархіста) Мамонта Дальського (1865—1918) . Юрій Нейолов — військовий офіцер, в 1919 році він вступив до 16-ї армії, що діяла в складі Західного фронту РККА, де ніс обов'язки секретаря (ад'ютанта) командарма Миколи Соллогуба.
Тоді і відбулося знайомство ад'ютанта Нейолова та його дружини Олени Сергіївни з Євгеном Олександровичем Шиловським, який виконував обов'язки начальника штабу тієї ж 16-ї армії. Приблизно через рік наказом по штабу 16-ї армії від 27 вересня 1920 року Юрій Нейолов був відряджений у розпорядження начальника штабу Західного фронту, а в грудні того ж року переведений на Південний фронт. Його шлюб з Оленою Сергіївною був розірваний, і восени 1921 року вона стала дружиною Шиловського. Незабаром народила сина Євгена (1921—1957), а в 1926 році — Сергія (1926—1977).
Попри блискуче становище дружини великого радянського воєначальника, Олена Сергіївна не була задоволена своїм життям. Ще в листопаді 1923 року в листі сестрі Ользі вона зізнавалася:
Іноді на мене находить такий настрій, що я не знаю, що зі мною робиться, я відчуваю, що така тихе сімейне життя зовсім не по мені. Нічого мене вдома не цікавить, мені хочеться життя, я не знаю, куди мені бігти, але дуже хочеться <…>. У мені прокидається моє колишнє «я» з любов'ю до життя, до шуму, до людей, до зустрічей. <…> Я залишаюся одна зі своїми думками, вигадками, фантазіями, невитраченими силами. І я або (в поганому настрої) сідаю на диван і думаю, думаю без кінця, або — коли сонце світить на вулиці і в моїй душі — блукаю одна по вулицях.
У 1926 році Олена Сергіївна побувала у брата Олександра Сергійовича Нюрнберга в Пярну, куди привезла п'ятирічного сина Женю, залишивши його в родині брата до літа 1928 року: «вона хотіла, щоб син виріс на вільному Заході». Насправді Олена Сергіївна була вагітна і потребувала допомоги. Її чоловік на той час був помічником начальника Академії Генштабу, а в 1928 році був призначений начальником штабу Московського військового округу, на генеральську посаду. На цей рік припадає друга зустріч Олени Сергіївни зі старшим братом, на яку вона приїхала до Естонії разом з другим сином, дворічним Сергієм. Погостювавши кілька місяців у Пярну, вона повернулася до Москви разом з дітьми.
Знайомство з Булгаковим
Боги, боги мої! Що ж потрібно було цій жінці?! Що потрібно було цій жінці, в очах якої завжди горів якийсь незрозумілий вогник, що потрібно було цій дещо косої на одне око відьмі, яка прикрасила себе тоді весною мімозою? Не знаю. Мені невідомо. Очевидно, вона говорила правду, їй потрібен був він, майстер, а зовсім не готичний особняк, і не окремий сад, і не гроші.
28 лютого 1929 року, на масницю, імовірно в московському будинку художників Моїсеєнка, Олена Сергіївна познайомилася з уже відомим на той час письменником, журналістом і драматургом Михайлом Булгаковим. Ось як вона описувала знайомство: "Це було в 29-му році в лютому, на масляну. Якісь знайомі влаштували млинці. Ні я не хотіла йти туди, ні Булгаков, який чомусь вирішив, що в цей будинок він не буде ходити. Але вийшло так, що ці люди зуміли зацікавити складом запрошених і його, і мене. Ну, мене, звичайно, його прізвище … Загалом, ми зустрілися і були поруч. Це було швидке, надзвичайно швидке, у всякому разі, з мого боку, кохання на все життя".
У лютому 1961 року в листі до брата Олена Сергіївна додає таку цікаву деталь:
Днями буде ще один 32-річний ювілей — день мого знайомства з Мишком. Це було під час масляної, в одних загальних знайомих. <…> Сиділи ми поруч, <…> у мене розв'язалися якісь зав'язочки на рукаві, <…> я сказала, щоб він зав'язав мені. І він потім запевняв завжди, що тут і було чаклунство, тут-то я його і прив'язала на все життя. <…> Тут же ми домовилися йти наступного дня на лижах. І пішло. Після лиж — генеральна «Блокади», після цього — акторський клуб, де він грав з Маяковським на більярді … Словом, ми зустрічалися щодня і, нарешті, я почала благати і сказала, що нікуди не піду, хочу виспатися, і щоб Мишко не телефонував мені сьогодні. І лягла рано, мало не о 9-й годині. Вночі (було близько трьох, як виявилося потім) Оленька, яка більш за все цього не схвалювала, звичайно, розбудила мене: йди, тебе твій Булгаков кличе до телефону. <…> Я підійшла. «Одягніться і вийдіть на ганок», — загадково сказав Мишко і, не пояснюючи нічого, тільки повторював ці слова. Жив він у цей час на Великій Пироговській, а ми на Великій Садовій, кут Малої Бронної, в особняку, що бачив Наполеона, з камінами, з кухнею внизу, з круглими вікнами, затягнутими сяйвом, словом, справа не в сяйві, а в тому, що далеко один від одного. А він повторює — виходьте на ганок. Під Оленькіне бурчання я одяглася <…> і вийшла на ганок. Місяць світить страшно яскраво, Мишко білий в її світлі стоїть біля ганку. Взяв під руку і на всі мої запитання і сміх — прикладає палець до рота і мовчить … Веде через вулицю, приводить на Патріарші пруди, доводить до одного дерева і каже, показуючи на лавку: «Тут вони побачили його в перше». І знову — палець до рота, знову мовчання … Потім прийшла весна, за нею літо, я поїхала в Єсентуки на місяць. Отримувала листи від Михайла, в одному була засохла троянда і замість фотографії — тільки очі його, вирізані з картки… З осені 1929 року, коли я повернулася, ми стали ходити з ним в Ленінську бібліотеку, він в цей час писав книгу <…>
У жовтні 1968 року Олена Сергіївна розповідала одному з біографів Булгакова: Влітку 1929 роки я поїхала лікуватися в Єсентуки. Михайло Опанасович писав мені туди прекрасні листи, посилав пелюстки червоних троянд; але я повинна була знищувати тоді всі ці листи, я не могла їх зберігати. В одному з листів було сказано: «Я приготував Вам подарунок, гідний Вас…» Коли я повернулася до Москви, він простягнув мені цей зошит…
Їхні стосунки розвивалися стрімко. Олена Сергіївна часто бувала в будинку Булгакових, потоваришувала з другою дружиною Михайла Опанасовича Любов'ю Євгенівною Білозерською. У березні 1930 року Олена Сергіївна допомагала Булгакову друкувати і розносити по адресам знаменитий лист Уряду СРСР.
Наприкінці 1930 року або на початку 1931 року чоловік Олени Сергіївни Євген Олександрович Шиловський дізнався про її любовний зв'язок з Булгаковим. 5 лютого 1931-го на останньому аркуші роману «Біла гвардія» Михайло Опанасович робить запис: «Довідка. Кріпосне право було знищено в … році». Вважається, що саме цього дня відбувся важка розмова його з Шиловським, коли Булгаков дав обіцянку більше не бачитися з Оленою Сергіївною. Півтора роки по тому він приписав до того рядка: «Нещастя сталося 25. II.1931» — день їх останньої, як вони тоді думали, зустрічі з Оленою Сергіївною.
Вони не бачилися 20 місяців. У червні 1932 року Михайло Булгаков та Олена Сергіївна зустрілися в ресторані «Метрополь» за допомогою Федора Михальського. Обидва зрозуміли, що продовжують кохати одне одного. Олена Сергіївна поїхала з дітьми в Лебедянь і тут написала лист чоловікові з проханням «відпустити» її. Євген Олександрович після довгого мовчання написав у відповідь, що відпускає: «Я ставився до тебе як до дитини, помилявся..» Зберігся текст листа Булгакова Шиловському (невідомо, чи було відправлено цей лист): «Дорогий Євген Олександрович, я бачився з Оленою Сергіївною за її викликом і ми порозумілися з нею. Ми кохаємо одне одного так само, як кохали раніше. І ми хочемо по…». У листі Олени Сергіївни чоловікові в Сочі Булгаков зробив приписку: «Дорогий Євген Олександрович, пройдіть повз наше щастя…» Шиловський відповідав: «Михайло Опанасович, те, що я роблю, я роблю не для Вас, а для Олени Сергіївни».
Розрив Олени Сергіївни з чоловіком відбувся. Болючим і важким був «розділ» дітей — старший, 10-річний Євген, залишився з батьком, молодший, 5-річний Сергій, пішов разом з матір'ю до будинку Булгакова на Велику Пироговську, 35А.