Карпó Па́влович Скида́н (невідомо — 1638, невідомо) — український військовий діяч, козак, чигиринський реєстровий полковник (1637), соратник гетьманів Війська Запорозького Низового Павла Бута та Якова Острянина, активний учасник і один із лідерів повстань 1637 та 1638 років проти Речі Посполитої.

Короткий життєпис Інформації про життєвий шлях Карпа Скидана до 1637 року збереглося вкрай мало. Достеменно відомо, що наприкінці 30-х років XVII століття він мешкав у містечку Сосниця і вважався одним із місцевих козаків. Також можна припустити факт його перебування в лавах реєстрового козацтва протягом тривалого періоду часу, адже, відповідно до деяких джерел, на момент початку повстання Павлюка Скидан уже обіймав доволі престижну посаду очільника Чигиринського полку.

З початком повстання 1637 року перейшов на бік заколотників і незабаром став одним із їхніх лідерів та, відповідно, увійшов до найближчого оточення гетьмана Павлюка. Саме Скиданові було довірено вирушити до Переяслава та розгорнути там діяльність із поширення спротиву польській владі на Лівобережжя. Крім того, йому вдалося полонити лідера пропольської козацької опозиції Саву Кононовича, якого пізніше доставили до табору під Криловим, де розташовувався штаб Павлюка. Після цього останній вирушив на Запорожжя, щоб зібрати більші сили для продовження боротьби, натомість усі наявні війська очолив Карпо Скидан. Він почав рухатися Правобережжям, закликаючи всіх козаків збиратися біля містечка Мошни (нині село Черкаського району Черкаської області), яке фактично стало новим центром повстанців.

Під час Кумейківської битви Скидан увесь час був поруч із Павлюком — разом із ним організовував оборону табору, разом із ним проривався крізь оточення з невеликим загоном та разом із ним прибув до Боровиці, куди армію від Кумейок привів Дмитро Гуня. Коли ж старшина домовилася про перемир'я з Потоцьким та заарештувала Павла Бута, а поляки влаштували різанину, рушив на Січ, куди стікалися всі решки козацького війська.

На початку 1638 року Скиданові та Якову Острянину вдалося спільними зусиллями розбити польську армію, яка рухалася на Запорожжя для знищення Січі. Коли ж спалахнуло нове повноцінне повстання, Скидан став правою рукою нового лідера. Разом із Острянином від покладав велику надію на допомогу донських козаків, до яких було відряджено посольство. Разом з тим, розіслав на Волинь, Поділля і Покуття листи із закликами до спротиву владі уряду Речі Посполитої.

У травні вдалося протистояти військам Миколая Потоцького, після чого Скидан вирушив до Черкас, щоб зібрати підкріплення та поповнити обоз. Тому він був відсутній на полі битви під Жовниним і не зміг допомогти головним силам повстанців. Коли до нього дійшла інформація про критичне становище армії та відступ Острянина, Скидан одразу ж вирушив на допомогу Гуні, якого обрали новим гетьманом. Однак полковникові не судилося знову побачити товариша — по дорозі він зустрів польські війська та вступив у бій, під час якого був поранений. Його захопили в полон і, ймовірно, стратили.

Місце поховання Карпа Скидана залишається невідомим.

Вшанування пам'яті 1991 року на його честь названа вулиця у Львові.

Також вулиця Карпа Скидана є у селі Боровиця Черкаської області.

Див. також Повстання Павлюка Кумейківська битва Жовнинська битва

Примітки

Джерела

Посилання Універсали полковника Карпа Скидана 1637 року