Едуард Іванович Зуб (позивний «Історик»; 18 липня 1965, м. Черкаси) — український історичний журналістhttps://web.archive.org/web/20211008160954/http://artvertep.artvertep.com/authors/zub_eduard, краєзнавець та військовик, дослідник діяльності радянського репресивного апарату на Харківщині в 1917—1922 роках, учасник російсько-української війни, військовослужбовець добровольчого підрозділу «Фрайкор» та 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Працював головним спеціалістом Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті.

14 листопада 2022 року зник безвісти поблизу селища Курдюмівки на Донеччині.

На його честь і пошану у червні 2025 року було засновано стипендію імені Едуарда Зуба.

Біографія

Едуард Зуб народився 18 липня 1965 року в місті Черкаси. Його дід був вчителем школи в селі Пономаренки біля Харкова перед Другою світовою війною.

Протягом 1984—1986 років проходив службу в Радянській армії.

У 1991 році він закінчив історичний факультет Харківського державного університету імені О. М. Горького.

У 2001 році почав працювати журналістом. Едуард Зуб співпрацював з низкою регіональних видань, серед яких «Вечный Харьков», «Событие», «Пятница», «Харьковские известия». Також він вів постійні рубрики в харківських друкованих та електронних медіа, зокрема, в газеті «Пятница», в електронних медіа Харкова MediaPort та Kharkiv Today, мав колонку на «Українській правді». Також він є автором або співавтором сценарію трьох документальних фільмів, серед яких «Неугодные» та «Неоднозначные», які отримали відзнаку на фестивалі правозахисного кіно «Ступени» в 2010 та 2012 роках відповідно. Зіграв і роль Степана Саєнка у фільмі «Неугодные».

У 2015 році Едуард Іванович входив до складу громадської Харківської топонімічної групи щодо перейменувань вулиць Харкова. З того часу займається проблемами декомунізації та деколонізації топонімів у Харківській області.

У 2018 році Марія Тахталулова, яка очолила Північно-Східний міжрегіональний відділ Українського інституту національної пам'яті запропонувала йому долучитися до команди інститут. Після паузи він погодився, і у лютому 2019 став співробітником Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті, обіймав посаду головного спеціаліста відділу. Він працював над виставкою до 30-ї річниці незалежності України «30 (к) років до Незалежності по-харківськи» у 2021 році, над виставками Українського інституту національної пам'яті «Українська революція 1917—1921: регіональний вимір», «Воля України або смерть», був співавтором брошури «Воля України або Смерть», що присвячена 100-річчю республік в Холодному яру та Медвині та долучався до проєкту з деконструкції російських імперських міфів.

Також він читав лекції для громадськості, курсантам Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, військовослужбовцям 3-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України

У 2021 році на «Українському Радіо. Харків» вийшла серія подкастів «П'ятеро з ломбарду» разом з Едуардом Івановичем, в яких йшлося про події в Харкові 1917—1921 років і які були присвячені століттю Української революції (назва проєкту — відсилка до народної назви монумента на честь проголошення радянської влади в Україні: «П'ятеро несуть холодильник з ломбарду», «П'ятеро з ломбарду», «Холодильник»).

Едуард Зуб займався популяризацією історичної науки, робив екскурсії по Харкову, мав оригінальний та фірмовий стиль подачі матеріалу. Свою крайню статтю опублікував у червні 2022 року.

Вже 24 лютого 2022 року, після початку російського повномасштабного вторгнення до України, Едуард Зуб почав шукати можливість долучитись до Сил оборони України, але у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки йому відмовили у мобілізації через його вік. Однак, через свої контакти з добровольчим рухом «Фрайкор» долучився до цього підрозділу, в якому воював до літа 2022 року. Брав участь в обороні Харкова та Харківської області. Згодом долучився до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», у складі якої виконував завдання у Донецькій області. У війську мав позивний «Історик».

4 вересня 2022 року зазнав поранення поблизу міста Соледар Бахмутського району Донецької області. Після цього перебував на реабілітації, а 30 жовтня 2022 року повернувся у свій підрозділ, який брав участь в обороні Бахмута.

Едуард Зуб зник безвісти 14 листопада 2022 року поблизу селища Курдюмівки на Донеччині під час штурму російських військ позицій частин 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» та відходу з позицій підрозділів бригади. Має статус зниклого безвісти.

Указом Президента України №901/2022 від 28 грудня 2022 року за виявлені у захисті державних інтересів особисті мужність і відвагу, зміцнення обороноздатності та безпеки України солдат Зуб Едуард Іванович нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни".

Після його зникнення, його друг, історик Ярослав Тинченко у грудні 2024 року опублікував один з матеріалів Едуарда Зуба «„Страхіття Харківської чрезвичайки“: унікальні кадри кінохроніки з німецького архіву. Частина IV» у виданні «Тиждень.ua»

Науковий доробок Є автором близько 500 популярних та наукових статей, автор книги «Харьковская ЧеКа. Прощание с мифами» (Харків, 2012).

З 1995 року досліджує проблеми діяльності радянських силових структур. Активно працював в архівах і ввів у науковий обіг значну кількість архівних документів.

До кола наукових інтересів належать проблеми Української революції та громадянської війни в Росії на території Харківщини, формування та діяльності радянського репресивного апарату й структур на Харківщині у 1917—1922 роках та історії церкви в цей період. Досліджував історію Харківщини 1917—1939 років, радянських репресій на Харківщині, харківської надзвичайної комісії і НКВС, історію харківських тюрем 1920-1930-х років та Мироносицької церкви.

За словами Марії Тахтаулової, Едуард Зуб належить до вільних дослідників, одиноких істориків, науковців-ентузіастів, які працювали поза офіційними дослідницькими установами. Він брався за теми, якими не цікавилися інші дослідники, зокрема щодо періоду Визвольних змагань, який до цього у Харкові вивчався за радянською історіографією. За її словами, саме він став одним із фундаторів у вивченні Української революції 1917—1921 років у Харкові, оскільки до нього не було вагомих праць про перебіг Української революції в Харкові. Він відкрив цей період Харкова з української точки зору, зокрема дослідив місцерозташування штабу генерала Армії УНР Олександра Натієва, шлях руху військ армії УНР під командуванням полковника Петра Болбочана тощо.

Фільмографія Рік Назва Роль Країна Примітки 2010 Неугодные Саєнко Україна документальний фільм Ігоря Піддубного

Автор чи співавтор сценарію:

Рік Назва Країна Примітки 2010 Неугодные Україна документальний фільм Ігоря Піддубного 2011 Неоднозначные Україна документальний фільм Ігоря Піддубного 2015 Крым. Курорт строгого режима Україна документальний фільм Ігоря Піддубного

Вшанування

На Честь Едуарда Зуба у червні 2025 року було засновано щорічну стипендію імені Едуарда Зуба для молодих дослідників і популяризаторів історії віком від 18 до 40 років, які працюють над темами історії Харкова, репресивної політики комуністичного тоталітарного режиму, локального виміру Української революції 1917—1921 років та церковного-релігійного життя в Україні у часи комуністичного режиму. Ідея заснувати премію належить батькам Едуарда — Олександрі та Івану Зуб. Цю ідею підтримали та долучилися як засновники премії Український інститут національної пам'яті, Благодійний фонд родини Алчевських-Бекетових та у Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. У 2025 році комісія з визначення переможців премії складається з начальниці Другого міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам'яті Марії Тахтаулової, краєзнавця Андрія Парамонова, менеджерки соціальних та культурних проєктів Наталі Вальтер-Буйнової, історика Ярослава Тинченка, журналіста і публіциста Вахтанга Кіпіані, історика Дениса Журавльова, журналіста Філіпа Диканя. Метою стипендії є пошана Едуарда Зуба та продовжити дослідження, які він проводив.

У липні 2025 року стало відомо, що планується до кінця 2025 року видати книгу нарисів Едуарда Зуба під робочою назвою «Харків. Хрести. Хмарочоси». До неї увійдуть 45 нарисів, які були опубліковані у газеті «Пятница», у інтернет-виданні MediaPort, які збереглися його на комп'ютері, в його особистому архіві. Ці тексти були написані протягом 2018‒2022 років і охоплюють період історії від 1916‒1917 років до середини 1930-х років, а також відображають як місцеву специфіку, так і харківський контекст. Видання міститиме три розділи. Упорядником книги буде Марія Тахтаулова, одну з передмов напише Володимир В'ятрович, а сама книга вийде друком у видавництві видавця Олександра Савчука

Примітки

Джерела