Зу́бра — село в Україні, у Солонківській сільській територіальній громаді Львівського району Львівської області, розташоване на річці Зубра. Межує із південною частиною обласного центру, а відстань до центру Львова становить 12 км. Від 2018 року село Зубра входило до складу Солонківської сільської об'єднаної територіальної громади.

На півночі та заході межує з Сихівським районом міста Львова; а також з селами: на півдні — Кротошин і Жирівка та на сході — Горішній та Пасіки-Зубрицькі.

Через Зубру проходить міжнародний автошлях Київ — Чоп, що ділить село навпіл.

Населення За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року в селі мешкало 2 491 особа. Станом на 2021 рік населення села складало 4046 осіб.

Мовний склад був наступним:

+МоваЧисло ос.Відсоток українська 2 459 98,72 польська 23 0,92 російська 8 0,32 інші мови 1 0,04+

Топоніми Дослідники вважають, що в долину річки, яка має таку саму назву, у давнину сходилися на водопій потужні лісові зубри, що дали назву річці й селу. Про походження назви Зубра в «Географічному словнику Королівства Польського» 1895 року говориться, що село виникло в пущах, де водилися зубри. Трохи видозмінив версію походження назви села сучасний історик Василь Лаба, який відзначає, що в «Галицько-Волинському літописі» (1219) говориться, що «князь Мстислав стояв на Зубрі», і тисяцький Дмитро під натиском польсько-угорського війська відступив до неї. Тобто, Зубра згадується як оборонний рубіж, яким цілком реально могла бути річка.

Від назви села пішла назва зубрицької культури.

Урбаноніми

У Містках нараховується 17 вулиць:

Бандери Богуна Гонти Дорошенка Залізняка Кривоноса Лесі Українки Лісна Мазепи Підлісна Сагайдачного Сковороди Стуса Франка Хмельницького Шевченка Шкільна

Історія Рання згадка про Зубру сягає XIV століття, коли поселення було власністю боярина Гліба ДядковичаМицько І. Дмитро Дедько: генеалогічний етюд … — С. 2.. Також село згадується у 1407 році: тоді 27 жовтня, перебуваючи в Медиці, польський король Ягайло за вірну службу подарував дідичним правом Янові з БеравиAkta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie w skutek fundacyi śp. Aleksandra hr. Stadnickiego. Wydane staraniem Galicyjskiego Wydziału Krajowego . — Lwów: Księgarnia Seyfartha i Czajkowskiego, 1873. — T. 4. — S. 59—60. (може, гербу СтрілаSperka J. Zarys migracji rycerstwa śląskiego na ziemie Rusi Koronnej w okresie panowania Władysława Jagiełły // Княжа доба: історія і культура. — Львів, 2011. — Вип. 4. — С. 224. ) і його спадкоємцям с. Зубру Львівського повіту, але з умовою, щоб він оселився в ньому на постійно і з'являвся на кожен військовий похід з одним воїном зі списом і двома стрільцями. Вже за рік Владислав II, на прохання Яна з Зубри, переводить село з польського на німецьке право.

1630 року в селі заснована перша школа, що тоді утримувалася за рахунок костелу та сільської громади, друга школа була заснована у 1790 році.

У 1900 році в Зубрі мешкало 1198 осіб.

Після другої світової війни склад населення села змінився. Поляків репатріювали до Польщі, натомість до села прибули українці, яких під час операції «Вісла» було насильно виселено з Надсяння, Посяння, Підляшшя та Холмщини (с. Радруж, Дев'ятир, Верхрата, Горинець і Сянік).

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Солонківської сільської територіальної громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Пустомитівського району, село увійшло до складу новоствореного Львівського району.

Пам'ятки Костел Архистратига Михаїла, збудований 1833 році та діяв до 1939 року. Наприкінці 1940-х років колишній костел переосвячено на честь Преподобної Параскеви Тарнавської. У наш час проведено повну реконструкцію храму, 30 жовтня 2016 року оновлений храм був освячений архиєпископом і митрополитом Львівським УГКЦ Владикою Ігорем Возьняком.Владика Возьняк освятив храм Пресвятої Параскеви в Зубрі// Голос народу… — С. 1. Адміністратором храму є отець Олег Пігій. 15 квітня 2018 року Високопреосвященний владика Ігор з душпастирським візитом відвідав Храм преподобної Параскевії, де звершив Архиєрейську Божественну Літургію, по завершенні якої освятив три бічні Кіоти з копіями чудотворних ікон Матері Божої: Унівської, Крехівської та Зарваницької. Освячення цих Кіотів з іконами Богородиці є завершенням чотирирічної реставрації та оздоблення Храму, яку розпочали 2014 року. Церква Святого князя Володимира Великого - великий п'ятикупольний православний храм, збудований 1991 року та належить ПЦУ.Церква Владимира Великого Настоятелем храму є отець Ігор Цимбала. Храм Стрітення Господнього (ПЦУ). 1848 року на честь скасування панщини у двох місцях в селі було висаджено по чотири липи, три з них ростуть й донині. Пам'ятник Богданові Хмельницькому встановлено у 1954 р. Монумент перебуває в аварійному стані. Пам'ятник молодому Шевченкові, відкритий у 2012 році (скульптор — Любомир Кукіль).

Відомі люди Народилися Тарас Гамарник — український футболіст. Богдан Дубневич — західноукраїнський олігарх, президент БО «Фонд Братів Дубневичів», народний депутат України VIII скликання. Ярослав Дубневич — народний депутат України VII та VIII скликань, Голова комітету ВР України з питань транспорту. Тарас Романишин

Освіта 29 жовтня 2017 року в Зубрі відкрито сучасний дитячий садочок «Дубочок», розрахований на 150 місць. В дошкільній установі для дітей облаштовано яскраві ігрові та спальні кімнати, оснащено спортзал, актова зала та комп'ютерний клас.

Підприємництво У селі мають головні офіси аграрне підприємство ТзОВ АПП «Львівське», що займається рослинництвом та технічними культурами, а також ТзОВ «Корпорація КРТ», що спеціалізується на виробах зі сталі.

Галерея

Примітки

Джерела

Владика Возьняк освятив храм Пресвятої Параскеви в Зубрі // Голос народу. — Пустомити: 5 листопада 2016. — № 44 (1596).

Sperka J. Panowie z Zubrzy. Z dziejów szlachty ruskiej pochodzenia śląskiego w XV wieku // Княжа доба: історія і культура. — 2014. — Вип. 8. — С. 339—349.

Посилання