Єрмола́єв Леоні́д Олексі́йович (28 липня 1899 Бахмач — † 7 вересня 1970 Баффало) — український військовий діяч, хорунжий Армії УНР, мемуарист.
Біографія Єрмолаєв Леонід Олексійович народився в місті Бахмач, що на Чернігівщині. У 1916 році пішов добровольцем на фронт Першої світової війни. Згодом учасник Української революції 1917—1921 років. З червня 1918 року служив однорічником у 4-й Північній бригаді Корпусу кордонної охорони Української Держави. З червня 1919 року перебував на навчанні в Житомирській юнацькій школі. З січня 1920 року в 3-й Залізній дивізії. Згодом повернувся до Спільної юнацької школи. З 1923 року працював і проживав на Бабинському цукрозаводі в селі Бабин, Рівненського повіту, Волинського воєводства, разом з іншими інтернованими вояками Армії УНР, що там осіли. У 1926 році одружився з мешканкою сусіднього села Гориньград Лідією В'ячеславівною Сілецькою. Обряд вінчання проводив знаний капелан Армії УНР Павло Пащевський у церкві Івана Богослова в Бабині, у свідках інші вояки Армії УНР, зокрема хорунжі: Іван Старченко, Степан Паламарчук, Микола Вільчек і Тиміш Добровський. У 1927 році в селі Гориньград народилася донька Лідія. На 1928 рік Леонід Єрмолаєв обіймав на Бабинському цукрозаводі посаду табельового, а в 1930 році одну найвищих посад — скарбник.
У 1944 році виїхав до Варшави, а звідти до ФРН. У 1950 році еміґрував до США, мешкав у місті Чикаго, штат Іллінойс. Автор «Споминів» які видав 1973 року в Нью-Йорку.
Джерела та посилання
Єрмолаєв Л. О. «Спомини». Нью-Йорк 1973. Вид. «Тризуб». Військово-науковий вісник. Організовані трудові осередки інтернованих Армії УНР у Волинському Воєводстві. Р. П. Давидюк. 11.06.2018. Ст. 105. Ярослав Тинченко. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга 2. Київ «Темпора» 2011. 422 ст. Ст. 221, 239, 243, 244, 285, 300, 338. — ISBN 978-617-569-041-3 Героїка. Імена самостійної України Часопис «Informator Polskiego Przemysłu Cukrowniczego». Warszawa. 1938