Петрѐнко Єлизавѐта Фѐдорівна (23 листопада (5 грудня) 1880, м. Охтирка, Харківська губернія, нині Сумська обл. — 26 жовтня 1951, Москва) — українська та російська оперна та концертно-камерна співачка (мецо-сопрано), педагогиня, професорка (1919), заслужений діяч мистецтв РРФСР (1944).

Життєпис Народилася 1889 року в Охтирці в родині службовця земської управи Федора Авраамовича Петренка та його дружини Софії Єфимівни. В домі завжди звучала музика: батько грав на скрипці, мати — на фортепіано.

Вчилася в охтирській прогімназії, потім — у харківській гімназії, брала участь у концертах та учнівських виставах.

Вокальну освіту здобула у Санкт-Петербурзькій консерваторії (1900—1905, клас Н. Ірецької та О. Палечека), яку закінчила із золотою медаллю. Удосконалювалася у К. Ферні-Джиральдоні, уроки ритміки і танцю брала у М. Фокіна.

1905—1915 рр.— солістка Маріїнської опери (Петербург), дебютувала в партії Даліли («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса), виконала понад 40 партій у 621 спектаклі.

У 1907—1914 рр. гастролювала в «Російських сезонах» (рос. «Русские сезоны») Сергія Дягілєва у Парижі, Лондоні, Монте-Карло і Римі. Її постійними партнерами по сцені були Федір Шаляпін та Леонід Собінов.

У 1908 р. виступала на сцені «Гранд-Опера» (Париж) разом з Е. Карузо.

У 1913 і 1914 гастролювала у Великому театрі (рос. Большом театре) (Москва).

У 1915—1917 рр. виступала на сцені Народного дому, 1917—1918 рр. — Театру музичної драми (обидва Петроград).

Кожного літа, повертаючись із закордонних турне, співачка відвідувала рідну Охтирку, виступала перед земляками з благодійними концертами.

Педагогічна діяльність Багато років Єлизавета Петренко присвятила педагогічній роботі, виховала понад сто учнів.

1919—1921 рр. — професорка Єкатеринодарської консерваторії. 1922—1925 рр. — викладала в московському приватному училищі В. Зограф-Плаксиної. 1922—1948 рр. — у музичному училищі при Московській консерваторії. 1925 р. — працювала педагогинею-вокалісткою у студії ім. Ф. Шаляпіна. 1926—1927 рр. — у студії ім. А. Луначарського. 1927—1933 рр. — в Центральному технікумі театрального мистецтва. 1929—1950 рр. — провідна педагогиня, професорка Московської консерваторії (з 1935 очолювала вокальну кафедру), одночасно працювала в музичному технікумі ім. О. К. Глазунова (1935—1938 рр.), займалася з групою вокалістів на радіо (1932—1934).

Репертуар В репертуарі співачки були 63 оперні партії, серед них:

Марина Мнішек («Борис Годунов» М. Мусоргського) Марфа («Хованщина» М. Мусоргського) Солоха («Черевички» П. Чайковського) Амнеріс («Аїда» Дж. Верді) Кармен (однойменна опера Ж. Бізе) Фріка («Золото Рейну» Р. Вагнера) та інші.

Єлизавета Петренко була відомою камерною співачкою, гастролювала з концертами у Харкові, Ростові-на-Дону, Єкатеринодарі, Новоросійську, виконувала романси О. Даргомижського, М. Мусоргського, О. Бородіна, С. Рахманінова.

Шанобливо ставилася до української народної пісні, в її репертуарі були пісні та романси українських композиторів М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка. Брала участь в українських концертах у Петербурзі.

Записувалась на грамплатівки (понад 20 дисків).

Відзнаки

Орден Срібної Пальми Паризької академії (1907) Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1944) Орден Трудового Червоного Прапора (1947)

Особисте життя У 1906 році вийшла заміж за лікаря Імператорської військово-медичної академії Сергія Романовича Миротворцева (1878—1949), але цей шлюб тривав недовго.

У 1914 році Єлизавета Петренко познайомилася з відомим письменником-сатириком Аркадієм Аверченком. Вони покохали один одного, багато спілкувалися, листувалися, проводили літо на батьківщині співачки, в Охтирці. Ці взаємини тривали до 1920 року, коли Аркадій Аверченко вимушений був емігрувати за кордон.

Примітки

Джерела

Воропаєва Т. Петренко Єлизавета Федорівна / Тетяна Воропаєва // Українці Санкт-Петербурга, Петрограда, Ленінграда… — Вишгород: ПП Сергійчук М. І., 2013. — С. 456 : фот. — ISBN 978-966-2911 Лисенко І. Співаки України: енциклопедичне видання / Іван Лисенко. — Київ: Знання, 2012. — С. 429—430 : фот. — ISBN 978-617-07-0077-3 Лисенко І. Українські співаки на зарубіжних сценах / Іван Лисенко // Лисенко І. Любові висока струна. — Київ: Рада, 2010. — С.284. — ISBN 978-966-7087-88-3 Макарова В. Вона співала з Шаляпіним [Єлизавета Петренко] // Макарова В., Макарова Л. І слово в пісні відгукнеться… — Суми: Собор, 2003. —  283 с. : іл. — ISBN 966-7164-49-6 Миленко В. Д. Письма А. Т. Аверченко к Е. Ф. Петренко: неизвестные факты личной жизни писателя. Ч. 1 [Электронный ресурс] // http://vika-milenko.narod.ru/index/averchenko_i_elizaveta_petrenko_ch_1/0-79 Миленко В. Д. Письма А. Т. Аверченко к Е. Ф. Петренко: неизвестные факты личной жизни писателя. Ч. 2 [Электронный ресурс] // http://vika-milenko.narod.ru/index/averchenko_i_elizaveta_petrenko_ch_2/0-80