Юрій Львович

Ю́рій Льво́вич (у західній історіографії — Ю́рій І; , ) (1252/1257 — 21 квітня 1308/1315) — князь белзький (1264—1301) і галицько-волинський (1301—1308/1315). Представник дому Романовичів з династії Рюриковичів.

Старший син галицько-волинського князя Лева I Даниловича і угорської принцеси Констанції АрпадКотляр М. Юрій Львович // Енциклопедія історії України… Т. 10. С. 706.. Онук Данила Романовича і угорського короля Бели IV. За життя батька володів Белзом і Холмом. Одружувався двічі: з Ксенією, донькою тверського князя Ярослава Ярославича (1282—1286), і Євфимією, донькою куявського князя Казимира I, сестрою краківського князя Владислава I Локетка. Спробував відібрати частину Волині у володимирського князя Володимира Васильковича (1288). Очолив державу після смерті батька (1300). Переніс столицю до Володимира, титулувався «королем Русі і князем Володимирії». Підтримував свого швагера краківського князя Владислава I у війнах проти чеського короля Вацлава II. Втратив Люблінську землю. Уклав союз із Тевтонським орденом проти Литви. Ініціював утворення окремої Малоруської (Галицької) митрополії (1303). Відносно мирний період правління вважається останньою добою добробуту Руського королівстваГрушевскій М. Илюстрированная исторія Украины. — С-П. : Просвѣщение, 1913. — С. 120.Крип'якевич І. Історія України / Відп. редактори Ф. П. Шевченко, Б.3. Якимович — Львів : Світ, 1990. — С. 83.Аркас М. Історія України-Русі. Друге видання. — Краків : Накладом О. Аркасової, 1912. — С. 83..

Біографія

Ранні роки Перша згадка про Юрія Львовича у Галицько-Волинському літописі належить до 1262 року, коли описується його хрещення у Галичі. Церемонія відбулася, ймовірно, в Успенському соборі міста, який після розорення Софійського собору у Києві, залишався найбільшим храмом Русі. Хрещеним батьком Юрія став литовський князь ВойшелкПСРЛ. — Т. 2. Ипатьевская летопись. — СПб., 1908. — Стб. 859. Під 1277 роком вміщено повідомлення про участь Юрія у поході князів Володимира Васильковича і Мстислава Даниловича на Литву, якого замість себе відправив його батько князь ЛевПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 876. В 1280 році Юрій бере участь у кампанії Лева в Польщі, котра велась за допомогою монголівПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 881. В наступному 1281 році Юрій відправляється до Суздаля на весілля із донькою тверського князя Ярослава ЯрославичаПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 884.

Князь Холмський і Белзький

Точних відомостей про те, коли саме Юрій отримав від свого батька Холмську та Белзьку волості, немає. Як правило, початок самостійного княжіння пов'язують із періодом близьким до його одруження. Вперше про власні території Юрій говорить через сім років після нього, як про вже доконаний стан. Крім того, із княжінням Юрія у Холмі можна пов'язувати і ту обставину, що саме там через три роки після весілля, був похований його перший син, котрий помер у дитячому віці.

Відповідно до даних Галицько-Волинського літопису, до володінь Юрія належали також найвіддаленіші північні території Волинського князівства Дорогочин та Мельник. 1282 року Юрій, разом із Левом та Мстиславом бере участь у монгольському поході на УгорщинуПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 888. Наступного 1283 року Юрій разом зі своїм батьком Левом, а також із Володимиром і Мстиславом беруть участь у монгольському нападі під командуванням Телебуги на ПольщуПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 891.

Взимку 1284 року помирає перший малолітній син Юрія Михайло, котрого поховали у церкві Богородиці в Холмі. Через три роки, Юрій разом з іншими галицько-волинськими князями бере участь у черговому поході Телебуги на Польщу, під час якого Юрій здійснив невдалу спробу захопити Люблін. У 1288 він із батьком Левом здійснили першу спробу захопити Берестя від Володимира Васильковича, у котрого прогресувала важка хвороба. Попри те, що дане місто разом з усією Волинню були заповідані луцькому князю Мстиславу Даниловичу, Юрій займає Берестя та водночас посилає залоги у Кам'янець та Більськ. У відповідь Мстислав пригрозив Юрію втручанням татар, тому невдовзі останній був змушений покинути зайняті раніше земліПСРЛ. — Т. 2. — Стб. 929—930.

Близько 1293 року монголо-руські війська, скориставшись політичною кризою в Польщі, захоплюють ЛюблінШараневич І. Исторія Галицко-Володимирской Руси, от найдавнѣйшихъ временъ до року 1453. Львовъ: Печатня Ставропигійского института, 1863. — С. 119. і .

Князь Галицько-Волинський Близько 1301 року, під владою Юрія опинилися всі землі Галицько-Волинського князівства. Виходячи зі збережених автентичних грамот Юрія, столицею держави стало місто Володимир. В цей час, однак, у 1302 році Люблінська земля була відвойована Польщею під керівництвом нового чеського короля Вацлава II, давнього супротивника союзного із Юрієм Владислава I ЛокеткаKojałowicz A. (1650) Historiae Lithuanae pars prior, de rebus Lithuanorum ante susceptam Christianam religionem conjunctionemque… cum regno Poloniae, Wilnae, P. 224 Шараневич І. -С.123, а Закарпаття знову стало частиною Угорщини, в період від 1307 до 1310Войтович Л. (2001) Юрій Львович та його політика. Галичина та Волинь у добу середньовіччя, до 800-річчя із дня народження Данила Галицького, Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'яквича НАН України, — С.75. Проте, судячи із невеликої кількості документів, які збереглись із часу одноосібного правління Юрія, не дивлячись на ці втрати, Галицько-Волинська держава перебувала у стані миру, переживала розквіт і економічний добробут. Юрій Львович титулував себе «королем Русі, князем Володимирії» (Regis Rusie, Princeps Ladimerie), його держава користувалася добрими міжнародними зв'язками. Фрагмент літопису, що дійшов до нас у складі більш пізньої хроніки зазначає, що Юрій «муж мудрий, ласкавий і для духовенства щедрий; за його управи Руська земля тїшилася спокоєм і славилася своїм богацтвом» М. Грушевський. Історія України-Руси. Том III. Розділ I. Стор. 7.

Значним досягненням Юрія Львовича стало заснування в 1303 році Галицької митрополії, до складу якої увійшли єпархії: Галицька, Володимирська, Перемиська, Луцька, Холмська і Турівська. Митрополичий статус Галича був затверджений грамотою імператора Андроніка II та константинопольського патріарха Атанасія I. У структурі православної церкви новоутворена церковно-адміністративна одиниця отримала 81 місцеGeizer H. (1900) Ungedrückte und ungenügend veröffentlichte Texte der Notitiae episcopatum. München, Akademie der Wissenschaften, Hist., l, Abhandlungen, XXI, Bd. Ill, ABTH p. 599.. Першим галицьким митрополитом став НіфонтMiklošich F., Müller I. (1860) Acta et diplomata graeca medii aevi sacra et profana. Vol. I. Vindobonnae. Akt CCCXVIII, P. 577.. Однак, Галицька митрополія, створена у часи Юрія, проіснувала не довго. .

Від початку XX століття, в історіографії існують суперечки про останній період життя Юрія та дату його смертіВойтович Л. Юрій Львович та його політика. — С. 76–77. Ці суперечки були спричинені записом у одній із редакцій хроніки Длугоша, в якій вказана дата 1308 рік, як час смерті Юрія. Długosz J. (1869) Opera omnia, ed. Przezdziecki A., Polkowski I, P. Żegota, T.12, Cracoviae: «Czas» F. Klurzycki, — P. 39 Історики, зокрема М. Грушевський, відзначали походження цього запису із руського першоджерела та, як наслідок, непевність його коректності, оскільки Длугош відомий своїми грубими помилками у перекладі візантійсько-руської хронології «від створення світу» на датування «від Різдва Христового».Грушевський М. Історія України-Руси. Том III. Примітки. Стор. 1, Примітка 10 Разом із тим, литовсько-руські літописи, що також ґрунтуються на давньоруських джерелах, подають більш повну картину останнього періоду життя Юрія І. Стан миру тривав перше десятиліття правління Юрія І — до 1311—1312 років. Саме від того часу між Литвою та Тевтонським орденом розпочинається чергова війна. Тевтонські війська стали здійснювати напади в глибину Литовської території доходячи до Гродна та Новгородка. Держава Юрія, як союзник Ордену, і очевидно у координації із ним, почала здійснювати свої власні атаки на Новгородок та його земліАнтоновичъ В. (1878) Очеркъ истории Велакого княжества Литовскаго до половины XV столѣтия. Выпускъ І, Киевъ: В университетской типографіи, — С. 58 Stryjkowskiego Kronika. Kseiga XI str. 247. Вступ Юрія І у війну на боці Ордену, очевидно, був пов'язаний із посиленням литовської присутності на північних кордонах володінь Юрія. На цей час, не лише Гродненська земля знаходилась під литовською владою, вона стала поширюватись і на Мінську землю, таким чином пряма загроза нависла над ПідляшшямФилевич И. (1899) Борьба Польши и Литвы-Руси за галицко-владімирское наслҍдіе, С.-Петербургъ, — С. 42 та загалом всією Волинню, Київщиною та ГаличиноюШебульдо Ф. (1987) Земли Юго-Западной Руси в составе Великого Княжества Литовского, Киев: Наукова думка. — С. 5 . У цей час, із 1314 по 1315 роки, через тривалі зими та слабкий урожай, настав брак продуктів та різкий ріст цін на всі товариНовгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — М.-Л., 1950. — С. 85-96. В Королівстві Польському та Руському Королівстві настав голод, за яким наступила епідемія. Військові дії Юрія І проти Литви отримали інший оберт. Поки великий литовський князь Вітень воював з Орденом, його брат (або син) Гедимін здійснив похід на ослаблені голодом та мором руські землі, здобувши Дорогочин та Берестя. В цей час Вітень, провівши успішну кампанію проти Ордену та уклавши із ним перемир'я, помирає, а Гедимін стає, таким чином, його наступником на великокнязівському престолі. Незважаючи на це, Гедимін продовжує наступ на південь, досягає столиці — Володимира та бере його в облогу. В цей час Юрій І, привівши на допомогу монголів, намагається врятувати місто під стінами якого відбувається вирішальний бій. Руська кавалерія не витримує удару литовської піхоти і починає відступати. Попри всі спроби короля відновити стрій та повернути війська, бій закінчується повною поразкою русько-монгольської армії та загибеллю Юрія ІШараневич І. — С. 127.. Після бою Гедимін вирушив до Литви на церемонію вступу на великокняжий стіл. Хоча Руське Королівство продовжило існувати, воно втратило Берестейську землю, яка тепер відійшла до Литовської держави.

Королівський титул