Тілопо довгохвостий (Ptilinopus magnificus) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Австралії, на Новій Гвінеї та на сусідніх островах. Опис
Представники номінативного підвиду досягають довжини 30 см і ваги 175—200 г. Представники південних підвидів можуть досягати довжини 35—40 см, що підтверджує правило Бергмана. Виду не притаманний статевий диморфізм.
Голова сірувата або зеленувато-сіра. Нижня частина тіла пурпурова, нижня частина живота темно-жовта, нижні покривні пера хвоста жовтуваті. Верхня частина тіла золотисто-жовта. Характерною рисою довгохвостого тілопо є жовті плямки на крилах, що формують широку смугу. Дзьоб жовтий, біля основи червоний. Райдужки оранжево-червоні, лапи жовтувато-зелені. Молоді птахи мають дещо тьмяніше забарвлення.
Підвиди Виділяють п'ять підвидів: P. m. puella (Lesson, R & Garnot, 1827) — острови Західного Папуа і захід Нової Гвінеї; P. m. poliurus (Salvadori, 1878) — північ Нової Гвінеї, острови на північ і на південний схід від Нової Гвінеї; P. m. assimilis (Gould, 1850) — півострів Кейп-Йорк; P. m. keri (Mathews, 1912) — північний схід штату Квінсленд; P. m. magnificus (Temminck, 1821) — південний схід Квінсленду і північний схід Нового Південного Уельсу.
Поширення і екологія
Довгохвості тілопо мешкають на Новій Гвінеї, на сусідніх островах та на вузькій смузі східного узбережжя Австралії. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах та евкаліптових лісах. Зустрічаються на висоті до 1400 м над рівнем моря.
Поведінка Довгохвості тілопо ведуть прихований спосіб життя. Попри їхнє яскраве забарвлення, їх рідко можна помітити, оскільки довгохвості тілопо живуть на верхівках дерев і дуже рідко спускаються на землю. Вони живляться різноманітними плодами і ягодами, асортимент яких змінюється впродовж року. Гніздяться на деревах, на висоті від 4 до 7 м над землею. В кладці одне яйце.
Примітки
Джерела David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3. David Burnie (Hrsg.): Vögel. Dorling Kindersley, München 2008, ISBN 978-3-8310-1272-5. Wolfgang Fischer: Die Purpurbrust-Fruchttaube, Die Voliere, 24. Jahrgang, 2001, Heft 8, Seite 228ff. Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996, ISBN 3-7944-0184-0. Christian Zenker: Die Purpurbrust-Fruchttaube – eine weitere Rarität unter den Fruchttauben, Gefiederte Welt, 137. Jahrgang, 2013, Heft 5, Seite 22ff.
Посилання Picture of a Black-chinned Fruit Dove