Перв'ятичі — село в Україні, у Шептицькому район Львівської області. Село розташоване на березі річки Спасівка, на відстані 14 км від Сокаля. Населення за переписом 2001 року становило 613 осіб.
Географія Перв'ятичі розташоване в межах своєрідної фізико-географічої області відомої під назвою Волинської височини в південно-західній його частині, під назвою Сокальське пасмо, характерним для якого є увалистий рельєф з переважанням широтно витягнутих елементів. Глибина розчленування складає 30-50 м. Середня висота над рівнем моря - 226 м.
З геологічної точки зору село Перв'ятичі як і все Сокальське пасмо пов’язане з південно-західним схилом Східноєвропейської платформи. Мергелі верхньої крейди перекриті лесами, лесовидними суглинками, алювіальними та льодовиковими відкладами.
Рослинність представлена флорою як лісостепового так і лісового типів. Лісова рослинність представлена дубова-грабовими лісами. Загальна площа лісів - близько 25 % території району. Лучно-степова родинність майже винищина, оскільки відкриті площі майже всі розорані.
Основною водоймою краю є річка Спасівка, яка є правою притокою р. Західний Буг. Назва За однією із теорій назва села пішла від перших поселенців тутешньої місцевості, які походять від східнослов’янських племен в’ятичів – від слів «перші» і «в’ятичі» утворилася назва Перв’ятичі.
За роки радянської влади (від 1946 р.) село мало назву «Перев'ятичі».
19.09.1989 р. рішенням Львівської обласної ради селу повернули історичну назву «Перв'ятичі»Картка постанови
Історія Неподалік селища археологи відкрили сліди поселення кінця кам’яної доби та місце майстерні крем’яних знарядь (III тисячоліття до н. е.).
Перша згадка про село Перв’ятичі датується 1397 роком. +Відомі власники та дідичі села Перв'ятичіРокиІм'я та прізвище польською мовою1397Jan та Borzysław ?приблизно 1584Walenty Ciołek1616 — 1621Jakub Łychowski (герб Jasieńczyk)1621Jakub Trzciński 1721Aleksander Leszczyński1760Jan Juściński1904Aniela Baciborska
Під владою Речі Посполитої 17 травня 1648 року, під час національно-визвольної війни 1648 – 1657рр. українського народу під проводом Богдана Хмельницького, селяни Перв'ятич та сусідніх сіл Тартакова, Спасова і Копитова вчинили напад на маєтки поміщика зі с. Ляшки (тепер Залижня). Після повстання польське шляхетське військо жорстоко розправилося з повсталими селянами.
В 1649 році, пан Іван Кучковський скаржився про спустошення свого двору в с. Перв'ятичі повсталими селянами с. Шпиколоси.
Відомо, що в Перв'ятичах, Казимир Потоцький мав маєток, який в 1702 році передав своєму спадкоємцю. В 1806 році цей маєток належав Хомі Гарлицькому: «Двір був розміщений фронтом на захід (сучасна земельна ділянка, Бляхарка), огороджена плотом. Будинок дерев'яний, критий соломою. За будинком два дерев'яні льохи, а проти них ― хлів під соломою та шпихлір. Далі ― стодола з солом'яним дахом. Гуральня знаходилася за фільварком. Вище гуральні, під горою, вапнярка, піч якої була вимурувана з цегли.»ЦДІАЛ. Ф. 134, спр. 604, арк. 1-2. В 1738 році в селі збудували дерев'яну церкву Св. Арх. Михаїла.
Австрійська імперія → Австро–Угорщина В період приналежності до Австрії в селі було два млина, власниками яких були Тереній Щудло та С. Шимановський.
Станом на 31 грудня 1880 року в селі проживало 572 людини.
В селі була корчма, в якій жив з родиною корчмар, останній до 1940-х рр. ― Хаїм Вільдер. Він продавав горілку, скуповував і реалізовував зерно тощо. Корчма в селі знаходилася поруч з сучасним будинком культури ім. Т.Г.Шевченка, а після виїзду євреїв її використано на кооперативну крамницю. У 1960-х рр. колишній будинок корчми було знесено.
У двадцятих роках ХХ ст. громадські діячі, члени товариств «Просвіта», «Відродження» організували споживчу кооперацію під назвою «Згода».
Від 1872 до 1918 року у східному районі села проходив кордон між Австро-Угорською імперією та Російською імперією. Тоді в селі знаходилися прикордонні казарми, на території, де було споруджено адміністративний будинок господарства «Колос».
В 1914 році почалася Перша світова війна, в селі почалася мобілізація, молодих юнаків призивали до війська, в селян забирали коней та продовольство.
Уродженці Перв'ятич, які брали участь в Першій світовій війні на стороні Австро-Угорщини:
Дінець Тома Гнатович (1898 — † 22.06.1941) ― піхотинець 24-го піхотного полку, нагороджений двічі Срібною медаллю «За хоробрість» ІІ ст. та Військовим хрестом Карла І; Щудло Ілля (1898 – † 24.08.1917) ― піхотинець 10 піхотного полку, загинув; Грицай Ісидор (1876 – † ?) ― піхотинець 222-го кайзерсько-королівського ландверу, загинув; Максимець Степан (1896 – † 17.11.1916) ― єгер 30 єгерського батальйону; Мерко Михайло (1890 – † ?) ― піхотинець 30 піхотного полку, помер в госпіталі в м. Мостар (Боснія і Герцоговина); Вакула Семен (1876 – † ?) ― піхотинець 222-го кайзерсько-королівського ландверу, загинув в полоні у Російській імперії; Дещиця Іван (1886 – † ?) ― стрілець 4 відділу 19 кайзерсько-королівського шверу, загинув в м. Орел (РФ), перебуваючи в полоні Російської імперії; Пасіка Констянтин (1896 – † ?) ― стрілець 19 кайзерсько-королівського шверу, загинув в Серахсі, Закаспійської області (Туркменістан) перебуваючи в полоні Російської імперії; Сідь Петро (1896 – † ?) ― єфрейтор 20 кайзерсько-королівського ландверу, був ранений. Фігас Іван (1896 – † ?) ― піхотинець 4 відділу 15 полку піхоти, був ранений. Фігас Роман (1898 – † ?) ― піхотинець 24-го піхотного полку, був ранений. Федчун Іван (1887 – † ?) ― ерзацрезервіст 19 кайзерсько-королівського ландверу, загинув в м. Орел (РФ), перебуваючи в полоні Російської імперії; Хитреня Йозеф (1895 – † ?) ― єгер 30 єгерського батальйону, був ранений. Цинкалюк Семен Якович (1890 – † 1942) ― підофіцер австрійської армії, січовий стрілець; Згідно з переписом населення в грудні 1910 р. в селі проживали 710 людей.
Період Польської Республіки (1918–1939) У період приналежності до Польської Республіки (1918–1939 рр.) село до 1934 року було індивідуальною гміною, а після 1934 року село входило до Гміни Тартакув Място Сокальського повіту Львівського воєводства Польської республіки.
Під час польсько-української війни (1918-1919) 30 мешканців села були в Українській галицькій армії. Серед них:
Дінець Олександр Панькович (1900 – † 1918) ― загинув в польському полоні; Дещиця Микола (1894 – † ?) ― стрілець; Соляр Іван Опанасович (1872 – † 1921) загинув в польському полоні в таборі Домб'є.
У 1920-х рр. ХХ ст. громадські діячі, члени товариств «Просвіта», «Відродження» організували споживчу кооперацію під назвою «Згода».
1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Тартаків Місто в Сокальському повіті Львівського воєводства.
В 1937 році в селі діє районна кооперативна молочарня, керівником якої до 1937 року був Сидор Василь.
Період УРСР (1939–1991) 27 вересня 1939 р. відповідно до Пакту Молотова — Ріббентропа територія ґміни, у тому числі село Перв'ятичі, були зайняті радянськими військами.
Друга світова війна (1939–1945)
Перший день війни Нацистської Німеччини проти Радянського Союзу приніс велику трагедію в село Перв'ятичі ― гітлерівці розстріляли 23-х мешканців. Тоді під час наступу німецьких військ, 22 червня 1941 року, радянським снайпером (який заховався між тінисті крони липи та був переодягнений в селянський одяг) був убитий німецький офіцер. Фашисти запідозрили, що радянський солдат був з місцевого населення – нацисти вирішили помститися. Були вбиті на присілку Мельники селяни Іванчук Гнат Данилович (1914р.н.), Пасіка Василь Несторович, Щудло Марія Антонівна, Мельник Левко Іванович; на присілку Бляхарка загинули Семенюк Василь Мартинович, Семенюк Ганна Яківна (дружина Василя, була поранена і згодом померла), Семенюк Петро Васильович. В селі були убиті Дещаківський Василь Сафонович (1904р.н.), Росаловський Тимофій Сафатович (пригорнув до грудей малого сина). Також загинули Братко Андрій Іванович (1905р.н.), Дінець Тома Гнатович (1898р.н.), Важоха Юзек Касперович, Бузікевич Іван Павлович (мешканець с. Спасів), Кароль Шмідт (коваль, дізнавшись, що загиблий німецької національності, вбивці пройнялися співчуття до нього), Мерко Василь Іванович, Островський Степан Володимирович, Плетінка Степан Михайлович (тримав на руках дочку Меланію, куля фашиста прошила горло Степана і він згодом помер), Дещиця Семен Іванович (помер від поранення). В селі Спасів були убиті Кондратюк Ілько Левкович, Піщак Сава Іванович та Ковальчук Іван, мешканці Перв'ятичі.
Решту німці зігнали в дерев’яну місцеву церк― ву і утримували до ранку. Священник, парох о. Карло Давидович (1871-1941) , знаючи німецьку мову, зумів переконати фашистське командування, що замкнені в церкві мирні жителі не могли бути причетні до вбивства їхнього офіцера. Людей відпустили. З гіркотою і болем у серці о. Давидович зі скорботою поховав жертв війни і через кілька днів сам помер (похований у с. Спасів). В пам’ять про о. Карла Давидовича і його подвиг вдячні парафіяни в 2000 році поставили на церковному подвір'ї пам’ятник, на таблиці якого написаний короткий вірш і підпис:«Отцю Давидовичу в пам'ять про червневу ніч 1941 року. Вдячні парафіяни с. Перв'ятичі 2000 рік».26 осіб односельчан воювали на фронтах Другої світової війни (1939-1945рр.), 19 з них загинули, 13 - за бойові заслуги удостоєні нагород.
Учасники Другої світової війни:
Боліжук Петро Якимович (1910 ― † ?) — рядовий, нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ст., медаллю «За відвагу» та медаллю «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945»; Гринів Федір Ігнатійвович (1914 — † 1944; Польща) ― рядовий п/п 71772 (6 відд.); Грицай Петро Сидорович (1919 – † ?) — нагороджений Орденом Вітчизняної війни І ст.; Демчук Григорій Іванович (1910 – † 1941) ― рядовий, загинув в німецькому полоні; Дещиця Микола Пантелеймонович (1908 – † ?) ― червоноармієць 1176 сп 350 сд 27 ск 13 А, нагороджений медаллю «За відвагу» та медаллю «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945»; Дещиця Семен Пантелеймонович (1912 – † 1941) ― рядовий, загинув в німецькому полоні; Іванечко Микола Іванович (1920 – † 26.04.1945; Чехія) ― рядовий; Коваль Іван Григорович (1908 – † вересень 1944; Словаччина) ― рядовий п/п 24192 «к» (5 відд.); Лавринчук Володимир Йосипович ( ? – † листопад 1944) ― рядовий; Лизун Тимофій Карпович (1911 – † ?) ― рядовий, нагороджений медаллю «За перемогу над Німеччиною в Великій Вітчизняній війні 1941-1945» та медаллю «За бойові заслуги»; Лизунець Костянтин Петрович (1909 – † 1944; Словаччина) ― рядовий; Максимець Петро Ількович (1909 – † червень 1941) ― рядовий; Мусій Григорій Олександрович (1908 – † 5.02.1945; Легницьке в-во, Польща) — рядовий; Олійник Степан Прокопович (1921 – † 30.09.1944; Кросненське в-во, Польща) — рядовий; Пасіка Микола Гаврилович (1911 – † жовтень 1944) — рядовий; Пішак Сава Іванович (1906 – † 22.06.1941; Перв'ятичі) ― рядовий; Семенюк Іван Іванович (1914 – † 7.03.1945) ― рядовий; Семенюк Микола Олексійович (1910 – † жовтень 1944) ― рядовий; Семенюк Степан Васильович (1920 – † жовтень 1944) ― рядовий; Троць Йосип Павлович (1909 – † листопад 1944) ― рядовий; Троць Степан Павлович (1912 – † 9.09.1944; Кросненське в-во, Польща) ― рядовий; Федчун Олексій Ігнатович (1920 – † 10.09.1944; Кросненське в-во, Польща) ― рядовий 1000 стрілкового полку; Федчун Петро Лук’янович (1920 – † 8.09.1944; Кросненське в-во, Польща) ― рядовий 70 гвардійського полку стрілкової дивізії.
На честь односельців, полеглих на фронтах війни, в 1968 році встановлено пам'ятник.
У 1948 році засновано колгосп ім. Шевченка.
Станом на 1968 рік населення становило — 707 мешканців. До сільської ради було підпорядковане сусіднє село Спасів.