Спа́сів — село в Україні, в Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 680 осіб.

Назва Про походження назви села Спасів існує кілька переказів. За одним із них — перші поселенці місцевості сучасних сіл Спасова та Перв'ятич походять із східнослов'янських племен в'ятичів. В'ятичі поселилися в урочищі на схід від теперішнього села. Цю місцевість називали Боженкою (тепер Бужанка). Посілість в'ятичів згодом зруйнувала татарська орда. Тоді нащадки в'ятичів переселилися, ймовірно, дещо далі на захід до річки та болота, де росли очерет та лоза. Чужинецькі наїзники часто приходили за здобиччю. Від них селяни рятувалися у недоступних болотах — спасалися. Від цього пішла назва річки Спасівка, а потім і село — Спасів.

Ще один переказ розповідає, що в давні часи поселення було розташоване на схід від сучасного Спасова і називалося Рогалин, а від нього на південь, до лісу, в напрямку Чорного палю були зроблені рукотворні земляні насипи по обидва боки дороги (зберігаються донині). Біля Чорного палю стояв на чатах вартовий, який сповіщав селян про наближення ординців. Тоді, на шляху в напрямку Чорного палю поселенці Рогалина непоміченими добиралися до лісу, у якому спасалися від татарського нападу. Згодом на ознаменування цієї події поселення назвали Спасів.

Історія У Спасові виявлено сліди поселень кінця епохи ранньої бронзи і залишки майстерні крем'яного знаряддя культури шнурової кераміки (ІІІ тис. до н.е.), а в урочищі  — поселення періоду раннього заліза (поморської культури IV ст. до н.е.). У 1930-х знайдений кремінний молоток зразкової обробки та інші керамічні вироби.

Перша згадка про Спасів сягає XV ст. і припадає на 1426 рік.

У селі був знайдений скарб, в якому налічувалися 1052 гроші короля Вацлава IV.

Як повідомляє архівний документ, 17 травня 1648 року, під час національно-визвольної війни 1648 – 1657рр. українського народу під проводом Богдана Хмельницького, селяни Спасова та сусідніх сіл Тартакова, Перв'ятич і Копитова вчинили напад на маєтки поміщика зі с. Ляшки (тепер Залижня). Після повстання польське шляхетське військо жорстоко розправилося з повсталими селянами.ЦДІАЛ: ф.1, о.1, спр. 236, арк. 1126

Всі поміщицькі маєтки Казимира Потоцького в селах Спасів, Перв'ятичі, Тартаків і інші в 1702 році були поділені між його спадкоємцями.ЦДІАЛ: ф.1, о.1, спр. 236, арк. 380-381 В 1854 р. маєток в Спасові належав поміщикові Симеону Шимановському.

Польська республіка (1918–1939) У 20-х роках XX ст. громадські діячі, члени товариств «Просвіта», «Відродження» організували споживчу кооперацію під назвою «Любов». Кооператив знаходився поряд церкви в громадському будинку, який у 30-х роках розібрали.

Мешканці Спасова, бійці УГА, учасники українсько-польської війни (1918–1919):

Братко Павло — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Буцко Степан Іванович — стрілець УГА. Загинув у бою з поляками; Дещиця Лесько — стрілець УГА. Загинув у бою з поляками у с. Ощів Грубешівського повіту, Польща; Загурський Петро — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Іванчук Максим — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Каліновський К. — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Квятковський Корнило — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Ковальчук Левко — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Очабрук Григорій Миколайович (1897 – † 1932) — стрілець УГА. Засуджений на 15 р. польською владою у 1928 р. Помер у 1932 р. в тюрмі; Прокопчук Іван (1901 – † 1980) ― стрілець УГА. У 1918–1920 рр. воював проти поляків, більшовиків, денікінців. Прjтягом року перебував у польському таборі військовополонених у Домб’є. Проживав у с. Спасів. Помер у 1980 р.; Савчук Матвій — стрілець УГА. Обставини, дата загибелі і місце поховання невідомі; Ткачук Данило (1901 р.н.) — стрілець УГА. Засуджений польською владою. Помер у тюрмі. 1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Тартаків Місто в Сокальському повіті Львівського воєводства.

УРСР (1939–1991) В 1948 р. в селі почалася колективізація, її активних противників радянська влада відправляла на виправно-трудові табори Сибіру, так в період 1940–1950 рр. було заслано 50 осіб з їхніми родинами.

31 березня 1948 р. на загальних зборах села мешканці призначили головою колгоспу Боярчука Василя Антоновича, він тривалий час очолював товариство «Сільський господар», проте через непослух перед районним керівництвом, згодом, відправлений з родиною в табори Сибіру. Членами правління колгоспу обрали — Теодора Щудла, Луку Гупала, Романа Гупала, Івана Очабрука. Збори запропонували назвати колгосп «Правда» і ухвалили просити Сокальський райвиконком затвердити цю назву.

Виконком Сокальської райради депутатів трудящих самовільно змінив і затвердив назву колгоспу села Спасів ім. газети «Правда». В усіх протоколах зборів мешканців села запропонована назва колгоспу «Правда». В колективній заяві, де поіменно переписані всі мешканці села, немає жодного підпису.

В 1958 році, на основі об'єднання селян Спасова і Перв'ятич, на території Перв'ятич розмістилася центральна садиба колгоспу ім. газети «Правда», за якою закріплено 2922 гектари сільськогосподарських угідь. З об'єднанням сіл в одному колгоспі була створена єдина сільська рада з назвою «виконавчий комітет сільської Ради депутатів трудящих Перв'ятич». Головою сільської ради обиралися М.П. Дещиця, Д.В. Фігас, Г.А. Сененко, П.І. Кацьма, Л.Я. Чепіль, Р.І. Барило.

В 1950-х рр. за вказівкою партійного комітету в селі були ліквідовані стародавні пам'ятники: пам'ятник Свободи (1848 р.), релігійна фігура в центрі села. В 1992–1995 рр. їх відновили.

В 1967 році в селі було побудовано восьмирічну школу.

Діяльність ОУН-УПА на теренах села З теренових вістей ВО «БУГ» УПА — Захід за 1943–1945 рр.: Січень 1944 р. В другій половині місяця почали копати німці окопи в північній частині Сокальщини між селами: Свитазів, Горбків, Спасів. Копають день і ніч, до роботи гонять місцеве населення. Роботу цих окопів оглядав крайсгавптман з Кам’янка–Струмилової. 20–21 лютого 1944 р. через Спасів, Перв'ятичі і Лещатів переїжджали німецькі військові частини. 12 червня 1944 р. в селах Перв'ятичі та Спасів роздали німці мужчинам, уродженим] 1909–1930 рр., картки праці до копання окопів. Населення догадується, що це чергова провокація німців, яка має за ціль всіх боєздатних мужчин забрати до німецької армії, під фронт до роботи, або в Німеччину. Німці загрозили, що як населення не послухає наказу, вони вжиють терору. 2 серпня 1944 р. самооборонний кущ Спасів, що ніччю стаціонував в Перв'ятичах, під час бою з більшовиками вбив більшовицького капітана жида, одного лейтенанта та полонено 5 бійців. Залапаних бійців нагодовано хлібом, салом і звільнено. Бійці після повороту до села казали, що бандерівці не б’ють зброєю, а хлібом і салом. Наступного дня приїхало військо тієї самої частини, арештувало 25 людей, з яких 20 зараз звільнено, військо тієї самої частини, 5 забрано зі собою. Цих п’ятьох людей пустили пізніше, кажучи на дорогу: “Ми пускаємо Вас, бо Ви не вбили наших бійців. Якщо б цю справу просліджувало НКВС, то ані один з Вас не вернувся б.” 17 серпня 1944 р. більшовики оточили в лісі Спасова самооборонні відділи під проводом вишкільника «Морського» і почали з ними бій. «Морський», сам ранений, пробився крізь перстень большевиків. Втрати по нашій стороні 17 людей (в тому числі 1 ранений), по більшовицькій около 50 трупів. Більшовики своїх вбитих і ранених забрали зараз з поля бою. 19 жовтня 1944 р. до с. Спасова приїхала фіра більшовиків в числі 6 бійців. Двох з них зайшли до Сороки Михайла за бакуном. В хаті застали його сина, обох забрали і відвезли до Сокаля. 26 жовтня 1944 р. приїхали большевики за контингентом до с. Спасова. В селі арештували поліцая Сидора Нестора і ще двох мужчин. 28 жовтня 1944 р. о 7 год. ранку приїхало до с. Спасова 9 автівок НКВС на облаву. Було їх всіх около 230 осіб. Приїхали з Сокаля і Радехова. Обложили село, ходили по хатах і питали за зброєю і “бандерівцями”. Шукали по ліжках та шафах, скринях, але не в кожного господаря. В деяких хатах взагалі не шукали і не говорили, за чим прийшли. Посиділи трохи і пішли. Не найшли нічого. Забрали лише кілька старих мужчин і голову сільради та від’їхали до Радехова. 9 грудня 1944 р. до сіл Спасів, Боб'ятин, Перв'ятичі, Лещатів і Переспа приїхало більшовицьке військо і заквартирувало в числі від 30-50 бійців на село. Ці більшовики ведуть розвідочну роботу в даних селах. 6 березня 1945 р. більшовики в числі около 650 людей перевели акції на с. Батятичі, Дмитрів, Топорів і Спасів. В с. Спасові стрінулись більшовики з підвідділом УПА. Під час бою втратили більшовики 2 вбитих і кількох ранених. Підвідділ втратив одного вбитого і 3 ранених. Опісля більшовики зігнали всіх жінок і змасакрували їх за те, що «передержували бандерівців». Вечером зловили 3 мужчин. 7 березня 1945 р. більшовики в силі понад 1000 бійців (пограничники, вишкільні частини, війська НКВС, істребітелі) перевели акції на с. Спасів, Перв'ятичі, Товмач, Липники. В с. Спасові і Перв'ятичах вивезли 4 родини. Інші повтікали. 8 березня 1945 р. в с. Спасові істребітелі арештували 1 дівчину і 2 ранили. 14 червня 1945 р. в село прийшли 3 жінки з Волині з підробленими документами. Вони, збираючи по хатах збіжжа на прожиток, вели розвідку.Уродженці Спасова, які були членами ОУН-УПА:

Антонюк Андрій Павлович (1922 – 25.12.1949) — стрілець УПА боївки «Жеста». Загинув під час ліквідації загоном військ НКВС криївки надрайонного провідника ОУН Панаса Михайла — «Жеста» у полі біля с. Спасів. Повстанці розрядили свої пістолети у себе. Місце поховання невідоме; Богайко Григорій Степанович (1930 – ?) — член ОУН, в'язень ГУЛАГу; Божило Іван (1916 – ?) — стрілець УПА. Загинув у 1944 р. в бою з військами НКВС у с. Спасів. Похований у с. Спасів; Братко Василь Степанович (1912–1941) — член ОУН, замордований агентами НКВС у львівських «Бригідках»; Братко Григорій Кирилович (1914–1941) — член ОУН, замордований агентами НКВС у львівських «Бригідках»; Братко Микола Степанович (1926–1946) — стрілець УПА. Загинув у 1946 р. в бою з військами НКВС у с. Шарпанці, похований у Шарпанцях; Бузікевич Василь Маркович (1922–1946) — стрілець УПА. Загинув у 1946 р. в бою з військами НКВС під час облави в с. Спасів. Похований у с. Спасів; Бузікевич В. С. (? – 17.12.1945) — стрілець УПА боївки «Колоса». Загинув 17.12.1945 р. під час облави загону військ НКВС у с. Спасів; Бузікевич Іван Павлович (1919–1941) — член ОУН. 1941 року арештований агентами НКВС. Під час слідства втік з тюрми. Розстріляний німцями у 1941 р.в с. Спасів. Похований у с.Спасів; Гаврилюк Василь Митрофанович (1924–1946) — стрілець УПА, зв’язковий. Поранений в бою з військами НКВС у 1946 р. в с. Шарпанці. Помер від ран у 1946 р. в с. Спасів; Гаврилюк Степан ― «Вітовський», «Охрім», «Чуйкевич» (Назар Осип) (1923 – 19.10.1950) ― провідник Горохівського РП ОУН, застрілився в криївці в с. Марковичі під час облави; Гой Василь Олексійович (1916 – ?) — стрілець УПА, в'язень ГУЛАГу; Гой Іван Ількович (1912–1948) — стрілець УПА. Загинув у 1948 р. в бою з військами НКВС у с. Забава. Похований у с. Спасів; Грицай Євген Онуфрійович (1923–1941) — член ОУН, замордований агентами НКВС у львівських «Бригідках». Місце поховання невідоме; Грицай Іван Гнатович (1922–1993) — стрілець УПА, в'язень ГУЛАГу. Похований у с. Спасів; Грицай Роман Іванович (1924 – 19.03.1946) — стрілець УПА. Загинув у бою з військами НКВС 19.03.1946 р. в с. Спасів. Похований у с. Спасів; Гулай Григорій Осипович — «Гордий» (1927–1991) — стрілець УПА, в'язень ГУЛАГу. Похований у м. Сокаль; Гупало Дмитро Миколайович (1924 – ?) — стрілець УПА, в'язень ГУЛАГу. Похований у смт. Олесько; Гупало Степан Миколайович (1932 – ?) — член молодіжної організації ОУН «Юнацтво», в'язень ГУЛАГу;