«Сон» — український радянський біографічний кольоровий художній кінофільм 1964 року, присвячений Т. Шевченку. Фільм зняв режисер В. Денисенко на кіностудії ім. Олександра Довженка. Прем'єра відбулася у Києві 3 листопада 1964 року.
Молодого Тараса Шевченка, автора крамольних віршів, викликають на допит. Замість пояснень, поет пише нові вірші, які присвячує безрадісній долі України. За «підбурливі» думки Шевченка віддають у солдати з забороною писати й малювати. Стрічка змальовує внутрішній стан митця в ті дні, його спогади про роки, прожиті в кріпацтві, роздуми про вітчизну, народ і свободу.
Займає 95-ту позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.
Сюжет У фільмі відтворено один з періодів життя Т. Г. Шевченка — від дитячих років до заслання. Засобами кіномистецтва автори фільму викривають «святих отців» — поборників темряви і мракобісся. Шевченко в фільмі — це людина, яка приходить до висновку про облудність релігії.Кіндрат К. П. Науково-атеїстичне виховання учнів. — К, 1966. Насправді ж, завдяки виражальним кінематографічним метафорам, Шевченко постає перед глядачем не стільки як одноплощинний атеїст, скільки як справжній бунтар і гуманіст.
Фільм, на думку французького дослідника, історика українського кінематографу Любомира Госейка, побудовано на зіставленнях і непрямій хронології, сучасне переплітається з минулим, сон —– із дійсністю: «Наприкінці цього новаторського фільму, який коригує попередні версії в бік національної свідомости, Шевченко проходить коридором, де один за одним з'являються персонажі його поеми. Можна бачити, як зі свого портрета виходить цар, котрий починає невимушену розмову з поетом, чия особиста трагедія полягає в тому, що він бачить себе —– і звільненого —– серед кріпаків. …Володимира Денисенка більше хвилює етичний бік героїв, їхня та їхньої країни доля в боротьбі за справедливість і добро. Він одним із перших у післядовженківському поколінні, хто накреслює нові шляхи, робить нові пролами в національній свідомості, випереджаючи Сергія Параджанова, Юрія Іллєнка, Леоніда Осику, Івана Миколайчука». Госейко Любомир. Історія українського кінематографа. 1896—1995 (пер. з французької). — К.: Кіно-Коло, 2005. — С. 178—179. ISBN 966-8864-00-Х
В ролях
Іван Миколайчук — Тарас Шевченко Юрко Леонтьєв — малий Тарас Дмитро Мілютенко — дядько Іван Наталія Наум — Ядвіга Гусиковська Костянтин Степанков — Іван Сошенко Михайло Державін — Карл Брюлов Василь Дашенко — Венеціанов Дмитро Франько — Василь Жуковський В'ячеслав Воронін — Мокрицький Іван Кононенко — Григорович Володимир Гончаров — Енгельгардт Юхим Копелян — Прехтель Владислав Стржельчик — цар Микола I Анатоль Іванов — цар Олександр I Володимир Белокуров — Дубельт Раїса Недашківська — Причинна Микола Рушковський — Вільєгорський Микола Гринько — дяк Лев Перфілов — ''кріпак
Знімальна група
Сценаристи: Дмитро Павличко, Володимир Денисенко Режисер-постановник: Володимир Денисенко Головний оператор: Михайло Чорний Художник-постановник: Микола Рєзник Композитор: Олександр Білаш Режисер: Ю. Фокін Оператор: Едуард Плучик (у титрах — Плучек) Редактор: М. Ткач Звукооператори: Ростислав Максимцов, Анатолій Чернооченко Костюми: Катерина Гаккебуш Гример: М. Лосєв Монтажер: Т. Бикова Художники-декоратори: М. Арістов, Є. Парахоня Оператор комбінованих зйомок: Павло Король Художник комбінованих зйомок: М. Полунин
Музика Саундтрек для фільму записав Хор Українського радіо.
Примітки
Посилання