Лісогірка — село в Україні, у Городоцькій міській територіальній громаді Хмельницького району Хмельницької області.

Назва Стара назва поселення «Гиршанувка (Людвиполь)». З 1947 року село отримало назву Лісогірка.

Географія Транспортне сполучення — залізничне (до Хмельницького, Києва), маршрутні таксі (до Городка).

Відстань до районного центру: залізницею — 71 км автомобільними шляхами — 57 км

Територія 2355,9 га, зокрема: земель державної власності — 1301,39 га земель комунальної власності — 161,81 га земель приватної власності — 892,7 га

Історія Перша письмова згадка про Лісогірку в історичних джерелах належить до 1392 року.

В кінці XV століття поселення отримало назву «Людвиполь».

7 (20) листопада 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, увійшло до складу Української Народної Республіки.

З 1991 року село в складі незалежної України.

В 1997 році в селі Лісогірка збудовано та відкрито православну церкву Архістратига Михаїла.

10 серпня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Городоцької міської громади.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Городоцької міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Городоцького району, увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району.

Інфраструктура У селі є середня загальноосвітня школа, дитячий садок, продовольчий магазин.

Населення +На 01.01.2006 рНа 01.12.2006 р Всього, чол: 806 792 в тому числі дітей шкільного віку 92 86 дітей дошкільного віку 48 52 громадян пенсійного віку 348 342 кількість дворів 304 305+

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська84799.65%російська10.12%інші/не вказали20.23%Усього850100%

Символіка Затверджена 19 жовтня 2017 р. рішенням № 2/16-2017 XVI сесії сільської ради. Автор — П. Б. Войталюк.

Герб Щит поділений срібним перекинутим вилоподібним хрестом. В червоному щитку Архистратиг Михаїл із золотим полум'яним мечем, срібним щитом із золотим хрестом, у срібних обладунках, золотих чоботях, із золотим німбом. В першій лазуровій частині золоте сонце з шістнадцятьма променями, у другій лазуровій золотий півмісяць в балку ріжками догори, супроводжуваний угорі золотою шестипроменевою зіркою, у нижній зеленій частині три срібних гори, середня вища. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис «ЛІСОГІРКА».

Вилоподібний хрест означає злиття річок Смотрич і Тростянка, Архистратиг Михаїл — символ сільського храму, сонце — символ Поділля.

Прапор Квадратне полотнище поділене білим перекинутим вилоподібним хрестом на верхні сині і нижню зелену частини. На вертикальному рамені червоний полум'яний меч вістрям догори. Ширина рамен 1/5 від ширини прапора. Полум'яний меч — символ Архистратига Михаїла.

Відомі люди Задорожна Людмила Михайлівна (* 1948) — український літературознавець, перекладач, доктор філологічних наук. Лаба Віктор Володимирович (1975—2023) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Шатурський Валерій Георгійович (1974—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

Посилання

Поїзд далі не піде?  — про залізничне сполучення з Лісогіркою Мотокультиватор поїхав до постійних читачів з городоччини Млин, який збудував єврей Чорні та зелені вареники Паска від лісогірських господинь