Осипе́нко (колишні назви — Новоспасівка, Нейгофнунг) — село в Україні, адміністративний центр Осипенківської сільської громади Бердянського району Запорізької області. Населення — 4667 осіб. З 28 лютого 2022 року село перебуває під тимчасовою окупацією російських військ.

Географічне розташування Село Осипенко розташоване на березі річки Берда (переважно на лівому березі), за 14 км від місця її впадіння в Азовське море, вище за течією на відстані 5 км розташоване село Радивонівка, нижче за течією на відстані 5 км розташоване село Старопетрівка. За правому березі річки розташоване велике дачне селище. Поруч пролягає автошлях міжнародного значення .

Історія У 1768—1774 рока біля села була побудована Захарівська фортеця Дніпровської лінії.

Німці оселилися в селі у 1822 році. Засновниками села були 50 сімей із Вюртемберга. Сепаратистська братська громада (з 1822 року; у 1845—1859 роках на чолі з Е. Вюстом), у 1895 році приєдналась до лютеранської церкви (1850 року побудови). Земли 3141 дес. (1857; 50 подвір'їв та 11 безземельних сімей). Садівництво, виноградарство та виноробство. Вітряк, ковальня, лавка, земська школа. Сільрада (1925). Місце народження історика Я. Принца (1851—1926).

Масове заселення Приазов'я розпочалося після приєднання краю до Російської імперії. 1805 року група кріпаків-втікачів з Полтавської губернії заснувала на березі річки Берди невелике село, назвавши його Новоспасівкою. За народними переказами перші поселенці прибули сюди у «спасів день», звідси й походить назва села.

Кількість населення поступово зростала за рахунок втікачів від кріпацької неволі з півночі України. Після повернення на батьківщину козаків Задунайської Січі значна частина їх оселилася і в Новоспасівці. Жителі Новоспасівки були зараховані до складу Азовського козацького війська. З того часу село стало називатися станицею. Тут збудували кам'яну церкву, відкрили станичне правління та поштову станцію. Через Новоспасівку пролягав поштовий шлях з Бердянська до Маріуполя.

Протягом перших десятиліть у господарстві переважало тваринництво: задунайці пригнали з собою табуни коней, велику рогату худобу та отари овець. Оскільки через Бердянський морський порт йшла жвава хліботоргівля з закордоном у Новоспасівці, як прилеглому селі, швидкими темпами розвивалося хліборобство. Значна кількість зерна надходила на ринок. Тваринництво, як і рибальство, перетворилося у допоміжну галузь господарства.

Напередодні реформи 1861 року Новоспасівка була вже великим населеним пунктом, у якому налічувалося 510 дворів, де проживало 3182 особи.

Після закінчення у 1914 році семінарії в церкві Новоспасівки служив другим псаломником без казенної платні Федір Андрійович Чепурківський

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 208 жителів села.

19 жовтня 2014 року в селі невідомими було повалено пам'ятник Леніну. Наприкінці листопада 2020 року на місці пам'ятника Леніну за кошти прихожан Свято-Покровського храму ПЦУ, а також небайдужих членів громади села встановлено скульптуру Христа Спасителя.

28 лютого 2022 року село тимчасово окуповане російськими військами.

Населення + Кількість мешканців Рік Кількість 1858 763 1864 757 1886 1317 1897 799/579 1915 770 1918 572 1925 748

За переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 5174 особи, з яких 2258 чоловіків та 2916 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 4650 осіб.

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: Мова Відсоток українська 88,52 % російська 11,03 % вірменська 0,30 % білоруська 0,04 % болгарська 0,02 % молдовська 0,02 % угорська 0,02 %

Економіка ТОВ агрофірма «Авангард». ТОВ «Айстра». Сільськогосподарський кооператив «Берда». ТОВ «Агро-Іскра». ТОВ «Агро-Дружба». ТОВ «Агро-Юні». ТОВ «Степ». ФГ «Азов»

Об'єкти соціальної сфери

Школа I—III ст. Дитячий садочок. Осипенківський професійний аграрний ліцей. Стадіон. Лікарня з поліклінікою. Осипенківське лісомисливське господарство. Будинок культури. Клуб. КЗ «Осипенківський народний краєзнавчий музей» Осипенківської сільської ради.

Відомі особи Уродженці села: Бериславський Микола Олександрович (1924—2006) — український вчитель, дисидент. Під час Другої світової війни Микола Бериславський утримувався у німецькому концтаборі Графенгайніхен за поширення літератури, яку отримував віх похідних груп ОУН. У 1960-х роках систематично надсилав письмові протести до органів радянської влади проти русифікації, а у лютому 1969 року вчинив невдалий акт самопідпалу на знак протесту. За це дисидента відправили до мордовських виправних таборів. Після звільнення знаходився під прискіпливим оком КДБ. Білаш Віктор Федорович (1893—1938) — начальник штабу армії Махна, один з керівників махновського руху. Бондарець Лука Никифорович (1892—1920) — анархо-махновець, учасник махновського руху. Зубко Владислав Олександрович (1995—2022) — молодший сержант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Осипенко Поліна Денисівна (1907—1939) — українська льотчиця-рекордсменка, Герой Радянського Союзу, на її честь було перейменоване село. Ревуцький Віктор Костянтинович (1922—1944) — радянський льотчик-винищувач. Пов'язаний із селом: Зюзь Володимир Іванович (1948—2014) — вояк батальйону «Айдар», похований на місцевому цвинтарі.

Пам'ятки та меморіали На території селища Осипенко знаходяться декілька пам'ятників. Серед них, братська могила радянських воїнів загиблим у німецько-радянській війні (1941-1945), пам'ятник та погруддя П. Д. Осипенко.

Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Запорізька область)

Примітки

Посилання

(на основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)