Підготовка Росії до вторгнення в Україну 2022 року розпочалася в березні 2021 року, коли Росія почала збирати війська та військову техніку біля кордону з Україною, що створило міжнародну кризу та викликало широке занепокоєння щодо потенційного вторгнення. Супутникові знімки показали рух бронетехніки, ракет та іншого важкого озброєння. До грудня біля кордону перебувало понад 100 000 військових. Криза стала наслідком затяжної російсько-української війни, яка почалась у 2014 році. У грудні 2021 року МЗС Росії оголосило декілька вимог, зокрема заборонити приєднання України до НАТО, зменшити кількість військ НАТО у Східній Європі в обмін на виведення російських збройних сил. США та інші члени НАТО відхилили ці вимоги та попередили Росію про посилення економічних санкцій у разі вторгнення в Україну. Двосторонні переговори з безпеки відбулися в січні 2022 року.
21 лютого 2022 року Росія офіційно визнала два окупованих нею регіони на сході України, так звану «Донецьку Народну Республіку» та «Луганську Народну Республіку», незалежними державами та ввела війська на Донбас, що інтерпретується як ефективний вихід Росії з Мінського протоколу. Самопроголошені терористичні квазідержави визнала в межах відповідних українських областей, які виходили далеко за межі лінії зіткнення військ. 22 лютого президент Росії Путін заявив, що Мінські домовленості більше не діють. Того ж дня Рада Федерації одноголосно схвалила застосування військової сили за межами Російської Федерації.
Вранці 24 лютого Путін оголосив, що Росія ініціює «спеціальну військову операцію» на Донбасі та розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
Криза була описана коментаторами як одна з найінтенсивніших з часів холодної війни.
Передумови
У лютому 1954 року за першого секретаря Комуністичної партії СРСР Микити Хрущова відбувся перехід Кримської області від Російської РФСР до Української РСР, обох республік СРСР. Цей крок, формально ухвалений Президією Верховної Ради, на той час розглядався як незначний символічний жест, оскільки і Російська РФСР, і Українська РСР відповідали керівництву СРСР у Москві.
Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році Україна і Росія продовжували підтримувати тісні зв'язки. Незважаючи на те, що Україна була незалежною державою з 1991 року, як колишня республіка в складі СРСР, Україна сприймалася керівництвом Російської Федерації як частина її сфери впливу. Юліан Чіфу та його співавтори у 2009 році висловили думку, що щодо України Росія дотримується оновленої версії доктрини Брежнєва, яка диктує, що суверенітет України не може бути більшим, ніж суверенітет держав-членів Варшавського договору до розпаду радянської сфери впливу.
Вторгнення пов'язане з тривалою російсько-українською гібридною війною. Її підґрунтям є те, що Україна була наріжним каменем Радянського Союзу, доки не проголосувала переважною більшістю населення за незалежність на демократичному референдумі 1 грудня 1991 року. Позбувшись політичного тиску Радянського Союзу, більшість східноєвропейських держав здійснили прагнення своїх народів до європейської інтеграції і приєдналися до Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Після Помаранчевої революції 2004 року, Україна в 2008 заявила про свій намір добиватись майбутнього членства в НАТО шляхом поступового наближення до його політичних і військових стандартів.
1990-ті
1990 року на території Донецької та Луганської областей було створено проросійську (а пізніше - сепаратистську) організацію «Інтернаціональний Рух Донбасу». Колишній генерал КДБ Олег Калугін, заявляв, що подібні рухи «інтернаціоналістів» виникли під керівництвом КДБ, як противагу національному руху який набирав силу в Україні на початку 90-х років. 1992 року «Інтернаціональний Рух Донбасу» став співзасновником ще однієї сепаратистської організації - «Слов'янської партії». Керівник партії Олександр Базилюк у 1995 році став членом Ради співвітчизників за Державної Думи Росії, а 2004 року він публічно запропонував провести референдум про відокремлення Донецької області від України.
У лютому 1991 року, за одинадцять місяців до розпаду Радянського Союзу, референдум відновив Крим як Автономну Радянську Соціалістичну Республіку, цього разу в складі Української РСР. У 1992 році вона стала Автономною Республікою Крим нової незалежної України.
У 1990-х, майбутні російські президенти Володимир Путін і Дмитро Медведєв тривалий час працювали в команді Анатолія Собчака , який ще в 1992 році публічно виступав за відторгнення Криму та критикував Україну за розвиток сильної армії для захисту незалежності країниНина Зверева. Передача Без ретуши (РТР, 1992). ТПО «Республика». Анатолий Собчак (Відео ). цитати: хв: секцитата0:16Эта идея Содружества [СНГ] понадобилась [Украине] только для того, чтобы использовать эту идею как определенную передышку чтоб создать свою собственную армию.4:55…Даже если предположить такую нелепость что Крым это территория Украины.6:44 Я противник решать какие-либо территориальные конфликты силой… Но здесь и нельзя упускать время. Нельзя допускать чтоб Украина создала такую армию, которую если она создаст, то она обязательно пустит в ход.9:46 Меня очень беспокоит… то что Украина связывает свою независимость… главным образом с созданием мощных вооруженных сил.. Також 1992 року Верховна Рада Російської Федерації постановила, що передача Криму до складу Української РСР нібито була незаконноюКараичев Д. Н. Формирование в российской научной историографии юридической концепции об антиконституционном характере передачи Крымской области в 1954 г. из состава РСФСР в состав Украинской ССР / Д. Н. Караичев. — М. : КнигИздат, 2019. — 126 с. (посилання на повний текст ).
Як заявив член уряду РФ (1992) і соратник Єльцина Михайло Полторанін, Москва хотіла укласти угоду з Києвом, за підсумками якої Росія забрала б Крим, а Україна протягом десяти років безоплатно отримувала б газ.
1993 року чотири депутати Держдуми РФ опублікували спільну статтю із закликом відторгнути Крим від України і з аналізом способів, як це краще зробитиНезависимая газета, Москва ; 22.01.1993 ; 12 (436) (архів).
У 1994 році Україна погодилася відмовитися від свого ядерного арсеналу та підписала Будапештський меморандум про гарантії безпеки за умови, що Росія, Сполучене Королівство та Сполучені Штати дадуть гарантії проти погроз чи застосування сили проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.
У другій половині 1990-х років спецслужби РФ руками бандитів ними ж створеного ОЗУ "Люкс" "зачищали" Донбас від незговірливих бізнесменів. Донецькі УБОЗ та "К" СБУ на той час уже контролювалися спецслужбами РФ.
15 травня 1996 року Держдума РФ оголосила Біловезьку угоду про створення СНД недійсною в частині припинення існування СРСР.
У 1996 році два випускники російських військових академій оголосили про створення незалежної держави «Титульний Суверенний Народ України» на території Чернігівської областіJaroslava Barbieri. (2020). The Dark Side of Decentralization Reform in Ukraine: Deterring or Facilitating Russia-Sponsored Separatism? . , p. 225.
У 1997 році з ініціативи Росії було ухвалено Додаток до договору ДЗЗСЄ. Згідно з Додатком, знімалися обмеження на кількість російської військової техніки у двох областях, що межують з Україною: у Ростовській області та Краснодарському країЗаречнева Е. С., Риваскампос М. А. Европейская безопасность и адаптация договора ДОВСЕ // Материалы Международного молодежного научного форума «ЛОМОНОСОВ-2012» (Отв. ред. А. И. Андреев и др). — М.: МАКС Пресс, 2012. Ростовська область межує з Донецькою та Луганською областями, а Краснодарський Край межує з Кримом.
У 1998 році за редакцією в підконтрольному «Союзу письменників Росії» видавництві «Москва» вийшла збірка статей «Український сепаратизм у Росії», в якій заперечувалося право України на державність і обґрунтовувалася окупація України Росією.Украинский сепаратизм в России. Идеология национального раскола. Сборник. / Вступительная статья и комментарии М. Б. Смолина. — Москва, 1998. — 432 с. — (Пути русского имперского сознания). — ISBN 5-89097-010-0.
У 1999 році Росія була одним із підписантів Хартії європейської безпеки, де вона «підтвердила невід'ємне право кожної держави-учасниці вільно вибирати або змінювати свої механізми безпеки, включаючи договори про союз, у міру їх розвитку».
2000-ні
Як заявив полковник ФСБ Ігор Гіркін, російська влада ще у 2000-х роках розпочала спроби встановлення економічного контролю над Україною, щоб «купити її з тельбухами». За його інформацією, для цього Путін дозволив російським олігархам та чиновникам скупити значну частину всієї української власностіХроника войны 2022. И. Стрелков, М.Климов — Неприятности с «хаймарсами». Стрелков онлайн 14.07.22. (Відео / Тільки аудіо ) Починаючи з 1 години 40 хвилин 43 секунди. Першоджерело: телеграм-канал Гіркіна. Транскрипція: [Вместо военного вторжения] Украину собирались купить с потрохами. И более того, с потрохами покупали. Еще до 14 года. Еще в нулевых годах, немного касаясь по службе [в ФСБ] вопросов Украины, я задавал людям, находящимся в теме, вопрос: а почему мы вообще ничего на этом направлении не делаем. И получал совершенно искренний на голубом глазу ответ такого рода: а не надо ничего делать мы там всё уже купили. Путин разрешил высшим [российским] чиновникам скупать там собственность…, и скоро половина всей собственности на Украине будет принадлежать российским олигархам и олигархам-чиновникам.
У 2001 році Путін висловив президенту США Джорджу Бушу свою думку, що Україна є «штучно створеною державою», яка становить загрозу для Росії, і висловив рішуче несхвалення вступу України до НАТО.https://unn.ua/en/news/declassified-transcripts-of-putin-and-bushs-conversations-the-kremlin-opposed-ukraines-nato-membership-as-early-as-the-2000s
У період президентства Леоніда Кучми стався конфлікт навколо коси Тузла, який мав місце восени 2003 року. Спроба російської сторони неузгодженої з Україною споруди греблі, що сполучає узбережжя РФ з цією ділянкою української території, викликала реакцію у відповідь Кучми: перервавши серію своїх візитів до країн Латинської Америки, він прибув на місце подій і організував дії з демонстративної споруди оборонних укріплень на косі. Багато дослідників та аналітиків розглядали інцидент з Тузлою як першу спробу Росії «промацати» Україну на предмет своїх можливих дій щодо окупації Криму. Цій спробі було дано відбій через різку реакцію президента України. Після інциденту Росія продовжила підготовку ґрунту до окупації Криму. Зокрема, 2005 року впливовий російський політик і військовий виступив на мітингу в кримському Сімферополі на підтримку майбутньої окупації. Алксніс є одним з авторів Доктрини Лук'янова, відповідно до якої Москва навмисно розпалювала сепаратизм на пострадянському просторіДождь 24 июля 2014 Михаил Зыгарь Политик Виктор Алкснис: кто планировал межэтнические конфликты в СССР .
Росія активно підтримувала сепаратизм у Донецькій та Луганській областях ще у 2004 році. У 2004 році відбувся захід під назвою «Перший Всеукраїнський з'їзд», де сепаратисти відкрито обговорювали створення незалежної республіки на сході України. Так звана республіка мала охопити всі «російськомовні регіони України». На з'їзді були присутні в тому числі високопосадовці з Росії (мер Москви Юрій Лужков), Віктор Янукович та українські олігархиhttps://web.archive.org/web/20220717080338/https://ukraina.ru/20191128/1025845386.html. Подібні заходи були організовані у 2008 та 2012«Международная научно-практическая конференция „Донбасс в евразийском проекте“» (Джерело). Відео з конференції: 1 , 2 роках, кожного разу — за участю високопоставлених політиків з Росії.