Райнер Цітельманн (, 14 червня 1957) — німецький історик, соціолог, підприємець й автор книг, який спеціалізується на дослідженні багатства та капіталізму. Здобув популярність своїми працями про фінансовий успіх мільйонерів і мільярдерів. Цітельманн є активним захисником капіталістичної економічної моделі та критикує антикапіталістичні погляди.

Біографія

Райнер Цітельманн народився у Франкфурті, Німеччина, у 1957 році, у сім'ї письменника й теолога Арнульфа Цительмана. Під час навчання він був маоїстом.

У 1986 році Цітельманн закінчив Дармштадський технічний університет і отримав звання доктора філософії (з відзнакою) під керівництвом професора Карла Отмара фон Аретіна.Dieter Stein: Interview mit Rainer Zitelmann. In: Junge Freiheit, Juli/August 1993, S. 3. Його дисертацію було видано як книгу з назвою «Національний соціалізм Гітлера» (нім. «Hitler. Selbstverständnis eines Revolutionärs»; англ. «Hitler's National Socialism»).У 1987 році він склав другий державний іспит з післядипломної освіти з відзнакою.З 1987 по 1992 рік Цітельманн був доцентом у Вільному університеті Берліна.

З 1992 по 1993 рік він обіймав посаду літературного редактора і члена виконавчої ради видавництва «Ullstein und Propyläen», яке на той час було третім за величиною видавництвом у Німеччині. Згодом він приєднався до команди головної німецької щоденної газети «Die Welt», де очолював численні відділення, перш ніж стати керівником відділення нерухомості.

У 2000 році він заснував Dr.ZitelmannPB.GmbH, яка стала провідною компанією з надання консультаційних послуг з питань позиціонування та комунікацій для німецької індустрії нерухомості. У 2016 році він продав компанію в рамках викупу адміністрацією.Dr. Rainer Zitelmann sold his company Dr. ZitelmannPB. GmbH to his closest employee Holger Friedrichs In: Immobilien Zeitung, 10 February 2016.

Цітельманн був успішним інвестором у нерухомість. З 1999 по 2009 рік він задешево купував житло в оренду, більшість з якого продав після 2015 року. Саме завдяки цим інвестиціям він розбагатів .

У 2016 році під керівництвом професора Вольфганга Лаутербаха з факультету економіки та соціальних наук Потсдамського університету Цітельманн здобув другу докторську ступінь за дисертацію з психології надбагатих і отримав звання доктора соціології (з відзнакою). Його дослідження було опубліковано англійською мовою з назвою «Еліта багатства» («The Wealth Elite») у 2018 році.

Цітельманн є автором матеріалів багатьох великих європейських та американських ЗМІ, включаючи такі газети, як «Die Welt», «FAZ», «Focus» (Німеччина), «Neue Zürcher Zeitung» (Швейцарія), «City AM» (Великобританія), «Forbes», «Washington Examiner», «National Interest» (США), «Linkiesta» (Італія) та «Le Point» (Франція)Maslinski, Michael (12 October 2018). "Book Review: The Wealth Elite". FTAdviser.com. Retrieved 1 October 2022.. Основними темами, які він висвітлює, є захист капіталізму і дослідження багатства.

Історичні публікації: «Національний соціалізм Гітлера»

Уявлення Гітлера про себе як революціонера У своїй першій дисертації Цітельманн проаналізував широкий спектр вичерпних джерел для реконструкції концепцій Гітлера і цілей його соціальної, економічної та внутрішньої політики. Одним з висновків досліджень Цительмана стало те, що Гітлер глибше розмірковував над питаннями соціальної та економічної політики. Він також довів, що антикапіталістичні та соціально-революційні мотиви відігравали більшу роль у світогляді Гітлера, ніж це вважалося раніше, і що він вважав себе революціонером.

Книга була рецензована в багатьох міжнародних журналах. У «Journal of Modern History» Клеменс фон Клемперер писав: «Цітельманн вирішив утриматися від моральних суджень, але тим голосніше лунає його прискіплива і відповідальна вченість. Його книга є віхою в нашому розумінні Адольфа Гітлера».Після публікації дисертації Цітельманн зайнявся виданням серії книг з історії Німеччини ХХ століття.

Як історик, Цітельманн найбільш відомий своїм твердженням про те, що нацистська Німеччина свідомо дотримувалася стратегії модернізації.Kershaw, Ian The Nazi Dictatorship Problems and Perspectives of Interpretation, London: Arnold Press, 2000 page 244. У своїй докторській дисертації Цітельманн прагнув показати, що модернізаційні зусилля Третього Рейху, які були підтверджено такими вченими, як Ральф Дарендорф, Девід Шенбаум та Генрі Ешбі Тернер, були задумані саме так. На відміну від Дарендорфа, Шенбаума та Тернера, які стверджували, що модернізація німецького суспільства в нацистський період була ненавмисним побічним ефектом або лише необхідним доповненням до досягнення глибоко антимодерністських цілей, Цітельманн стверджував, що модернізація німецького суспільства була задуманою та центральною метою нацистів. В огляді, опублікованому в берлінській щоденній газеті Der Tagesspiegel від 14 липня 1988 року, зазначається, що «найважливішим висновком роботи [Цительмана]» є те, що «Гітлер безкомпромісно вважав себе революціонером. Гіпотеза Дарендорфа та Шенбаума, згідно з якою націонал-соціалізм мав революціонізуючий та модернізуючий ефект у соціальній сфері, насправді не маючи наміру цього робити, потребує перегляду».

Цітельманн стверджує, що Гітлер, аж ніяк не прагнучи аграрних фантазій Генріха Гіммлера чи Ріхарда Вальтера Дарре, хотів бачити високоіндустріалізовану Німеччину, яка була б на передовій сучасних технологій.Kershaw, Ian The Nazi Dictatorship Problems and Perspectives of Interpretation, London: Arnold Press, 2000 pages 244-245. Тісно пов'язаним з останньою метою було те, що, на думку Цітельмана, було бажання Гітлера побачити знищення традиційних цінностей та класових відмінностей німецького суспільства та їх заміну принаймні тими німцями, яких вважали «арійцями» відносно егалітарного суспільства, заснованого на заслугах.

Цітельман стверджував, що соціальні ідеї Гітлера зовсім не були непослідовними, неорганізованими, заплутаними та маргінальними, як це традиційно вважається, а насправді були дуже логічними та систематичними, і лежали в основі гітлерівського світогляду (Weltanschauung).Kershaw, Ian The Nazi Dictatorship Problems and Perspectives of Interpretation, London: Arnold Press, 2000 page 245. Цітельман стверджував, що на Гітлера значно вплинула модернізація Радянського Союзу, проведена Йосипом Сталіним, і що, будучи фюрером, Гітлер свідомо прагнув революційної модернізації німецького суспільства. У своїй аргументації Цітельман стверджував, що «модернізацію» слід розглядати як фундаментально «безціннісний» опис, і що слід уникати імпульсивного асоціювання модернізації з «прогресом» та гуманітарністю. Робота Цітельмана зіткнулася з критикою з боку таких людей, як Ієн Кершоу, який стверджував, що Цітельман підняв те, що було лише другорядними міркуваннями в зауваженнях Гітлера, до первинного рівня, і що Цітельман не запропонував чіткого визначення «модернізації».Kershaw, Ian The Nazi Dictatorship Problems and Perspectives of Interpretation, London: Arnold Press, 2000 pages 246-247.

Боннський історик, професор Клаус Гільдебранд, зробив огляд тези для німецької щоденної газети «Süddeutsche Zeitung» у випуску від 29 вересня 1987 року: «Розгляд Гітлера — так само, як і Сталіна та Мао Цзедуна — як представників перманентної революції чи модернізуючої диктатури знову відкриває академічну дискусію, яка триває з міжвоєнних років ХХ століття. У цьому контексті слід вітати те, що Цітельманн, критично контролюючи свої джерела та прагнучи об'єктивної рівноваги, з новою енергією досліджує мотиви Гітлера, залишаючись повністю усвідомлюючим того факту, що історія не збігається з людськими намірами».

У своєму огляді дослідження «Гітлер історії» (Нью-Йорк: Альфред А. Кнопф, 1997) американський історик Джон Лукач представив тезу Цітельмана, а також його книгу «Гітлер». «Eine politische Biographie» («Гітлер. Політична біографія»), як важливий внесок у наукове вивчення Гітлера. Відгуки у спеціалізованих журналах, таких як «Journal of Modern History» (в рецензії професора Клеменса фон Клемперера) та «Historische Zeitschrift», були переважно позитивними. В останньому, провідному німецькому академічному журналі з історіографії, професор Петер Крюгер писав: «Райнер Цітельман написав одну з тих книг, які змушують задуматися, чому вони не були доступні набагато раніше». В історіографічному щоквартальнику «Vierteljahreshefte für Zeitgeschichte» польський історик Францішек Ришка погодився: «Безсумнівно, заслуга доктора Цітельмана полягає в тому, що він суттєво змінив, а можливо, й перевершив усі інші біографії Гітлера».

Однак, існували й критичні голоси, як-от у німецькому тижневику Die Zeit від 2 жовтня 1987 року. 22 вересня 1989 року за критичним оглядом у Die Zeit був опублікований ще один огляд двох досліджень Гітлера, який містив деякі критичні зауваження, але... до загального висновку, що Цітельманн подав біографію Гітлера, яка була «підкреслено тверезою, без зайвих моралізацій, не опускаючи жодної зі злочинів диктатора». Однак рецензент зазначив, що «образ Гітлера, намальований автором, [вимагає] деяких поправок та виправлень».

Американський історичний огляд написав у травні 1989 року: «Книга Цітельмана є чудовим прикладом вичерпного дослідження важливого аспекту мислення Гітлера. Але вона навряд чи стане вирішальним синтезом, аніж провокаційним поворотом у гонитві за вічними загадками Третього рейху та…»«творець цього рейху». У лютневому випуску журналу «Militärgeschichtliche Mitteilungen» за 1988 рік американський історик Герхард Л. Вайнберг писав: «Ця робота вимагатиме від усіх, хто займається Третім рейхом, переосмислення власних ідей та перегляду доказів, на яких ці ідеї ґрунтуються. Навіть те, що будь-яка книга робить це сьогодні, є великим досягненням». Звісно, ​​було б вкрай нерозумно для будь-якого вченого ігнорувати представлений тут образ Гітлера лише тому, що він не відповідає його власним уявленням».Цітельманн розкритикував Девіда Ірвінга в ліберальному німецькому тижневику Die Zeit 6 жовтня 1989 року, поставивши під сумнів той факт, що Ірвінг сказав: «не без певної зарозумілості... що він не бачить потреби звертати увагу на академічні дебати та результати досліджень «істориків старої школи», яких він ненавидить». Цітельманн розкритикував, зокрема, те, що Ірвінг видалив слово «табір смерті» з нового видання своєї біографії Гітлера і що тепер він, здається, поділяє ідеї, яких дотримуються історики-ревізіоністи. «Весь цей розвиток», як сказав Цітельманн у Die Zeit, «досі не був належним чином визнаний та розглянутий західнонімецькими істориками». Він закликав істориків бути більш «агресивними» в критичному розгляді Ірвінга.

У 1991 році Цітельманн разом з істориком з Білефельда Міхаелем Прінцем редагував антологію Nationalsozialismus und Modernisierung (Націонал-соціалізм та Модернізація; Дармштадт: Wissenschaftliche Buchgesellschaft). 19 вересня 1991 року газета Die Zeit зазначила: «Докази, представлені тут для підтвердження динаміки модернізації націонал-соціалізму, вражають і підкреслюють, наскільки оманливим був би односторонній погляд на націонал-соціалізм з точки зору романтизму «крові та ґрунту»; останній був широко розповсюджений і, по суті, сприяв недооцінці націонал-соціалізму». Рецензент також критикує авторів книги за те, що вони перевищили свої повноваження і повинні були приділити більше уваги, наприклад, мистецькій політиці партії. «Тому проблему націонал-соціалізму та модернізації не можна вирішити простою формулою. Її потрібно постійно переглядати та висвітлювати з різних боків».

Історизація націонал-соціалізму