Метро-2 — неофіційна назва секретної системи підземного метро паралельної громадському Московському метрополітену (відомому як Метро-1 у зрівнянні з Метро-2).
Інформація
Імовірно, система була побудована або принаймні запущена за часів Йосипа Сталіна.
У КДБ отримало кодову назву Д-6. Імовірно, досі експлуатується Головним управлінням спеціальних програм та Міністерством оборони.
Метро-2 має чотири лінії, які пролягають на глибині 50—200 метрів. Вважається, що воно з'єднує Кремль зі штаб-квартирою ФСБ, урядовим аеропортом Внуково-2, підземним містом у Раменках, а також іншими важливими державними об'єктами.
У 1994 лідер групи міських дослідників «Диггеры подземной планеты» стверджував, що знайшов вхід у Метро-2.
Влітку 1992 року літературно-публіцистичний журнал «Юность» опублікував роман автора Володимира Гоніка «Преисподняя», дія якого відбувається у підземному бункері в Москві. У 1993 році в інтерв'ю з редактором газети і Гоніком, автор заявив, що роман був написаний на основі інформації, зібраної за попередні 20 років двома з них. Гонік зізнався, що працював над книгою з 1973 по 1986 рік.
У наступні роки він стверджував, що бункери, а отже так зване «Метро-2», використовувалися керівництвом Політбюро та КПРС, а також їхніми родинами, на випадок війни. За його словами, на початку 1970-х генеральний секретар КПРС Леонід Брежнєв особисто відвідав головний бункер і у 1974 нагородив тодішнього голову КДБ Юрія Андропова медаллю Героя Соціалістичної Праці. В бункері, за його твердженням, у кожного члена ЦК була квартира площею 180 м² з кабінетом, вітальнею, кухнею та ванною. Гонік стверджує, що зібрав цю інформацію працюючи лікарем у поліклініці міністерства оборони.
Проте історичні свідчення малюють набагато більш консервативну картину, до кінця 1960-х років існувала лише одна «лінія» — від Кремля, а саме ділянки 103, до ділянки 54 на південь від МДУ з відгалуженням на північний захід від нього, до району залізничної платформи Матвіївська та ДП-1. Додаткові лінії до Внуково, швидше за все, побудували пізніше.
Основні лінії Метро-2
Об'єкт № 100 (Кремлівська спецгілка) Об'єкт № 100 являє собою транспортно-пішохідний тунель-сховище між державними установами в центрі Москви, який у розсекречених архівних документах іменують як "сполучну гілку". Поєднує Московський Кремль (об'єкти № 1а і 25), бункер № 101 під стилобатом недобудованої адміністративної будівлі (з 1960-х до 2000-х років під готелем "Росія"), що зберігся під парком Заряд'я, будівлю Адміністрації президента Росії (раніше - ЦК КПРС) на Старій площі і Будівлю органів держбезпеки на Луб'янці (об'єкт № 201). Довжина тунелю становить близько 2 км; діаметр тунелю - 6 метрів, як і в тунелів метрополітену; глибина закладення - 31 метр, під Кремлем за рахунок підйому рельєфу глибина становить 55 метрів. Відомо, що всередині тунелю станом на 1960-ті роки від Кремля до будівель на Старій Площі було прокладено вузькоколійну рейкову колію, якою пересувався невеликий електровагон місткістю 12 пасажирів, за концепцією схожий на вагони системи метро Капітолія США, проте докладної інформації про рухомий склад, що використовувався, не виявленоДмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 274—295.
Уся система сполучених бункерів разом із гілкою іменується як об'єкт № 103 і має збійки з перегінними тунелями Арбатсько-Покровської (у районі Олександрівського саду і Старої площі), Замоскворецької (у районі Василівського узвозу, через об'єкт № 25) і Сокольницької (біля станції Луб'янка) ліній метрополітену, також у середині 1960-х років планувалося його пішохідне з'єднання з "Гілкою" ЧЗ-1090. Однак точних відомостей про поточний стан і збереження вузькоколійної рейкової системи наразі не виявлено, оскільки пізніша й актуальніша інформація про цей об'єкт засекречена і у відкритому доступі відсутня, а сам об'єкт 103 залишається режимним..
Будівництво ділянки від Кремля до споруджуваної адміністративної будівлі в Зарядді і далі до будівлі на Старій Площі було розпочато ще за часів Сталіна в 1951 році, проте після його смерті його було призупинено. До цього часу під Кремлем було тільки два підземні сховища, побудовані в роки німецько-радянської війни - об'єкт № 1 мілкого закладення для перших осіб держави та об'єкт № 25 глибокого закладення під Василівським узвозом, що складався з декількох блоків і мав виходи до західного перегінного тунелю Замоскворецької лінії, і до цього бункера примикав початок транспортного тунелю, розташованого дещо глибше. Але 1958 року в Кремлі замість неглибокого об'єкта № 1 вирішили спорудити новий урядовий спецоб'єкт № 1а з ліфтовою шахтою до будівель Кремля, який би витримував навантаження в разі ядерного удару, і його вирішили виконати як єдиний протяжний тунель із пішохідними коридорами та робочими приміщеннями, який був би продовженням транспортного тунелю-гірки аж до Арбатсько-Покровської лінії під Олександрівським садом. Аналогічно з боку Старої площі недобудований тунель йшов прямо в напрямку будівлі КДБ, яка не мала власного сховища глибокого закладення, і було запропоновано подовжити цей тунель від Старої Площі до будівлі КДБ на Луб'янці та обладнати в його кінці робочі приміщення, пристосувавши весь комплекс під єдине масове сховище для Ради Міністрів, уряду, ЦК КПРС і КДБ. Відомо, що станом на 1964 рік будівництво комплексу 103 ще велося, але перебувало на завершальній стадії.
Прокладання тунелів ми вели нижче рівня "цивільного" метро. Усі наші об'єкти для більшої конспірації були позначені номерами. Наприклад, у районі Нікольської вулиці розташовувалася шахта, що іменувалася "Сотим будівництвом”. Будівництвом № 100, куди нас направили, командував Василь Дементійович Полежаєв.
Колектив Тунельного загону № 6 проводжав Віктора Фроловича на заслужений відпочинок. Йшов останній із покоління п'ятидесятників, а їх тоді на будівництво № 100 тільки з Таманської дивізії прийшло понад триста осіб. Браві гвардійці-таманці з'явилися в Москві, біля старого будиночка за номером десять на вулиці Разіна незабаром після листопадового (1951 року) параду на Красній площі, де більшість із них усьоме за час служби прокрокували стрункими рядами повз Мавзолей В. І. Леніна. Адресу контори вони дізналися від представника Метробуду, який приїжджав до частини незадовго до демобілізації.
«Гілка» (ЧЗ-1090, Д-6)
Схема Д-6, що колись потрапила в інтернет
Основне призначення системи - евакуація з підземних урядових комплексів і бункерів Міноборони в центрі міста до більш захищених спецоб'єктів у районі Раменків, які служать притулками та захищеними командними пунктами в Москві (об'єкти № 54, 54-а та ін.).Дмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 269—274.
У розсекречених документах 1950-х -1960-х років як "Гілка", має проектне позначення ЧЗ-1090https://www.bunkermoscow.ru/history/ Історія бункерів Москви. Коротка хронологія підземної захисту за останні сто роківДмитрий Юрков. Метро двойного назначения // Советские секретные бункеры. — 1. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 291—294, також її часто згадували в різних недостовірних джерелах як "система Д-6", однак походження цієї назви не встановлено, і вона не є офіційноюДмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 323.
Основна частина системи побудована в другій половині 1950-х і 1960-х роках, повністю будівництво було завершено в 1980-х. Система з'єднана з Московським метрополітеном і використовує однаковий із ним габарит тунелів і ширину колії рухомого складуhttps://nashemetro.ru/facts/metro2/ Наше метро. Довжина лінії разом з усіма відгалуженнями становить трохи менше 25 км. Глибина закладення - від 50 метрів у центрі до щонайменше 189 метрів у районі станції Університет і комплексу бункерів під НДБО "Наука"Дмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 264-269.
У тунелях "Гілки" прокладено колію стандартної колії, але відсутня контактна рейка, а рейки втоплені в бетонні плити для можливості руху автомобілів. Зважаючи на своє евакуаційно-службове призначення, система є одноколійною. Станції являють собою невеликі платформи в перегінному тунелі з виходами до спецоб'єктів, за типом технічних платформ в оборотних тупиках звичайного метрополітену. Глибина закладення в середньому істотно перевищує глибину цивільних ліній метро, зокрема в районі станції Університет та об'єктів у Раменках вона становить 189 мДмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 264-269, 304-313. Через відсутність контактної рейки в системі експлуатуються спеціальний автономний рухомий склад (дизель-поїзди та автомотриси), відмінний від пасажирського рухомого складу цивільного метрополітену.
Будівництво окремої підземної транспортної системи знадобилося, в першу чергу, з тієї причини, що ділянки дрібного закладення Сокільницької лінії, як і метроміст, у разі ядерної війни були б зруйновані, унеможливлюючи сполучення між центральними об'єктами і раменським комплексом за допомогою звичайного метро, а евакуація членів уряду і військових через лінії цивільного метрополітену, заповненого москвичами, які ховаються, була б ускладнена.Дмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 291-294.
Об'єкти і станції системи
Головний хід іде від Кремля (об'єкт № 103 і, вочевидь, більш сучасні об'єкти) до спецоб'єкта № 54 у районі комплексу будівель НДБО "Наука". Крім цього, лінія має два відгалуження, які відходять незадовго до станції Університет-2 (НДБО "Наука"). Одне відгалуження закінчується станцією і двома тупиками під Лабораторією вимірювань і випробувань Московського метрополітену у Тропарьовському лісопарку. Інше відгалуження закінчується в районі Матвіївського далекого повітрозабору (ДП-1), розташованого на території Матеріально-технічної бази в/ч 95006 неподалік від БМУ-155 ВАТ "Трансінжбуд" і залізничної зупинки Матвіївське.http://faqs.org.ru/transp/metro2.htm ЧаПи про Метро-2Дмитрий Юрков. Советские секретные бункеры. — Москва: Центр изучения современной фортификации и подземных сооружений, 2021. — С. 308—313.
Практично вся інформація, що стосується трасування ходів Системи, її "станцій" (платформ), інших споруд і конструктивних особливостей, походить із неверифікованих джерел - звітів "диггерів", які нелегально (або напівлегально) побували в системі. Відповідно, схеми, складені особами, які нелегально побували в Системі, рясніли фундаментальними неточностями. Так, наприклад, стверджувалося, що "Гілка" починається під будівлями Генерального Штабу. При цьому ставала абсолютно незрозумілою наземна маніфестація "станції" "Чєртольє", і з цього приводу було висунуто безліч припущень. Однак дослідження групи Юркова однозначно довели: "Гілка" починається під Кремлем, а "Чєртольє" - це платформа "Гілки" під Генштабом.
Історія будівництва
Замовлення 10-А