Аркадіуш Мулярчик ( 4 лютого 1971 року в Ратиборі) — польський член місцевого самоврядування та політик, адвокат, народний депутат 5, 6, 7, 8, 9 та 10 скликань, колишній голова депутатського клубу Solidarnej Polski, у 2020—2023 роках віце-голова Національної ради юстиції, голова польської делегації Сейму та Сенату в Парламентській асамблеї Ради Європи та з 2021 року віце-голова цієї інституції. Депутат Європарламенту 10 скликання.

Життєпис Син Ришарда та Яніни Мулярчик, народився та виріс у Ратиборі.

У 1995 році закінчив факультет права та адміністрації Ягеллонського університету в Кракові, після чого з 1997 року працював серед інших, в законодавчому кабінеті Сенатської канцелярії.

У 1999 році склав іспит для членів наглядових рад компаній Держказначейства.

У 2000 році закінчив аспірантуру Гельсінського фонду прав людини у Варшаві «Права і свободи людини». У 2001 році склав іспит адвоката в окружній раді адвокатів у Кракові, а потім займався адвокатською діяльністю до 2005 року.

Політична діяльність У 1998—2002 роках був радником міської ради в Новому Сончі (зі списку виборчого блоку «Солідарність»). У 2002 році приєднався до партії «Право і справедливість».

У 2005 році зі списку ПіС був обраний депутатом V каденції в окрузі Нового Сонча, отримавши 9566 голосів. У Сеймі був заступником голови Комісії юстиції та прав людини та Спеціального комітету з кодифікаційних змін, головою Постійної підкомісії зі змін у кримінальному праві, членом Комісії законодавчої та Постійної підкомісії з питань Конституційного трибуналу.

Був одним з авторів так званого люстраційного закону, зміненого так званою президентською поправкою, значна частина якої була визнана Конституційним трибуналом неконституційною. Під час провадження перед Конституційним Трибуналом щодо перевірки відповідності цього закону Конституції він був представником Сейму. Він подав клопотання про перенесення слухання, посилаючись на доступ до інформації, що міститься в документах Інституту національної пам'яті, з яких, на його думку, випливало, що двоє суддів Конституційного трибуналу (Мар'ян Гжибовський та Адам Ямрозь) були зареєстровані як оперативні контакти в Департаменті I Відділу II Міністерства внутрішніх справ ПНР. Слухання не відклали, а обидва судді заявили самовідвід від розгляду справи. У 2007 році Окружна адвокатська рада в Кракові розпочала пояснювальне провадження в рамках дисциплінарного провадження щодо Аркадіуша Мулярчика через підозру, що його поведінка під час слухання перед ТК порушила принципи кодексу етики адвокатури. Це провадження було припинено в 2008 році дисциплінарним речником Національної ради адвокатів через визнання, що не сталося порушення принципів етики адвокатури. У березні 2010 року Окружний суд Варшава-Прага у Варшаві в першій інстанції постановив, що Єжи Стемпень (колишній голова Конституційного Трибуналу) має вибачитися перед Аркадіушем Мулярчиком за заяву, ніби той у 2007 році ввів Конституційний трибунал в оману. У жовтні того ж року Апеляційний суд у Варшаві в апеляційному провадженні остаточно змінив оскаржений вирок і повністю відхилив позов. Аркадіуш Мулярчик виграв у першій інстанції цивільний процес проти Стефана Нєсьоловського щодо його заяви, пов'язаної з цією справою.

На парламентських виборах 2007 року Аркадіуш Мулярчик був обраний до парламенту вдруге, набравши 49 929 голосів. У VI каденції став членом Комісії юстиції та прав людини як заступник голови, Комісії законодавчої. Засідав також у сеймовій слідчій комісії з розслідування справи звинувачення в незаконному впливі на функціонерів поліції, спеціальних служб, прокурорів та осіб, що виконують функції в органах правосуддя. У 2009 році безуспішно балотувався до Європейського парламенту від Варшавського округу, отримавши тоді 53 229 голосів.

На парламентських виборах 2011 року знову став лідером списку ПіС до Сейму в окрузі Нового Сонча. У голосуванні отримав результат 45 801 голос і знову виборов депутатське місце. У Сеймі VII каденції став заступником голови Комісії конституційної відповідальності та членом Комісії закордонних справ. Співтворив парламентський клуб «Солідарна Польща». Водночас залишився членом ПіС, з якої, однак, незабаром був виключений. У 2012 році увійшов до складу делегації Сейму та Сенату до Парламентської асамблеї Ради Європи. У 2012 році він став співзасновником партії «Солідарна Польща», був головою парламентського клубу цього угруповання до 27 травня 2014 року, коли цей клуб припинив існування, однак став керівником кілька днів потому новоствореної парламентської групи партії. Балотувався також з її списку на виборах до Європейського парламенту того ж року (партія не здобула мандатів). У липні 2014 року став заступником голови новоствореного парламентського клубу «Справедлива Польща», з березня 2015 року діючого під назвою «Об'єднана правиця».

У 2015 році знову був обраний до Сейму, отримавши 36 903 голоси. Став головою Спеціального комітету з кодифікаційних змін. У листопаді 2016 року вийшов з «Солідарної Польщі», знову заявивши про приєднання до ПіС, до якої був прийнятий у лютому 2017 року. Також у 2017 році став головою Парламентської групи з оцінки висоти відшкодувань, належних Польщі від Німеччини за шкоди, завдані під час Другої світової війни.

На виборах до Європейського парламенту 2019 року балотувався зі списку виборчого комітету «Право і справедливість» в окрузі № 10 (Краків), однак не здобув посольського мандату. На національних виборах того ж року успішно балотувався на переобрання у своєму дотеперішньому окрузі, отримавши 72 660 голосів. У IX каденції Сейму став заступником голови Комісії закордонних справ та Комісії законодавчої, а також членом Комісії регламентної, посольських справ та імунітетів.

22 листопада 2019 року був обраний Сеймом до складу Національної ради суддівстваUchwała Sejmu Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 22 listopada 2019 r. w sprawie wyboru posłów członków Krajowej Rady Sądownictwa ().. У жовтні 2020 року Національна рада судової влади обрала його заступником голови (цю функцію виконував до кінця каденції Сейму в 2023 році). Також у 2020 році став головою делегації польського парламенту до Парламентської асамблеї Ради Європи, а в 2021 році став заступником голови цієї асамблеї. Як депутат був автором заяв депутатів ПіС до Конституційного трибуналу, а також представником Сейму в наступних провадженнях у Конституційному трибуналі.

У рейтингу 50 найбільш впливових юристів у Польщі, що складається «Dziennik Gazeta Prawna», розміщувався на 16-му місці (за 2017 рік) та 32-му (за 2020 рік).

У липні 2022 року став головою наукової ради Інституту воєнних втрат ім. Яна Карського. У жовтні того ж року обійняв посаду державного секретаря в Міністерстві закордонних справ. У МЗС йому доручили справи, пов'язані з європейською політикою. На виборах 2023 року вшосте поспіль отримав парламентський мандат. Балотувався з другого місця на списку PiS в окрузі Нового Сонча, отримавши 62 758 голосів (що становило найкращий індивідуальний результат в окрузі). У грудні 2023 року припинив виконувати функції заступника міністра та голови ради Інституту воєнних втрат ім. Яна Карського. У Сеймі X каденції засідає в Комісії закордонних справ та Комісії законодавчої.

На виборах до Європейського Парламенту 2024 року був обраний до Європарламенту X каденції з округу № 10, отримавши 93 551 голос. У ЄП став членом групи Європейські консерватори та реформісти та Комісії закордонних справ, заступником голови Підкомісії прав людини та заступником члена Комісії правової.

Результати виборів

Вибори Політична силаМісце обрання Виборчий округ Результат 2005 Право і справедливість Сейм V скликання 14 9566 (3,85%) 2007 Сейм VI скликання 47 929 (16,09%) 2009 Європарламент VII скликання 4 53 229 (6,44%) 2011 Сейм VII скликання 14 45 801 (16,43%) 2014 Солідарна Польща Європарламент VIII скликання 10 6066 (0,66%) 2015 Право і справедливість Сейм VIII скликання 14 36 903 (11,89%) 2019 Європарламент IX скликання 10 28 875 (1,66%) 2019 Сейм IX скликання 14 72 660 (19,63%) 2023 Сейм X скликання 62 758 (14,69%) 2024 Європарламент X скликання 10 93 551 (6,28%)

Нагороди

Командор Ордена Лева Фінляндії I класу (Фінляндія, 2023)

Примітки