Гендрік Віллем ван Лоон Согласно нидерландско-русской практической транскрипции, эту фамилию по-русски следует передавать как ван Лон. (; 1882-1944) — голландсько-американський історик, журналіст та ілюстратор книг, перший лауреат медалі Джона Ньюбері.

Народився в Роттердамі у сім'ї Гендріка Віллема ван Лоона та Елізабет Йоганни Ганкен. В 1902 році Гендрік відправився на навчання в США, де навчався у Корнеллському університеті, у 1905 році отримавши ступінь бакалавра. Під час революції 1905 року працював у Росії кореспондентом Ассошіейтед Прес. У 1906 році він одружився з Елізою Боудіч, донькою гарвардського професора, у цьому шлюбі у нього було два сини — Генрі та Герард Віллем. Після одруження Гендрік з сім'єю переїхав до Німеччини, де у 1911 отримав ступінь доктора філософії в Мюнхенському університеті за роботу, яка стала його першою книгою — «Падіння Голландської республіки» (1913 р.). На початку Першої світової війни Гендрік ван Лоон був військовим кореспондентом у Бельгії, але незабаром переїхав до США і з 1915 став професором історії в Корнеллському університеті, а пізніше — в Гарвардському університеті. Гендрік ван Лоон користувався популярністю серед студентів за нестандартну манеру навчання, але колеги університетів ставилися до його методів скептично.

У 1919 році Гендрік ван Лоон отримав американське громадянство, а в 1920 році вдруге одружився. Його другою дружиною була Еліза Гелен (Джиммі) Крісвелл, з якою він згодом розлучився і в 1927 одружився з американською драматургинею Френсіс Гудрич, але і цей шлюб розпався. Наприкінці життя Гендрік ван Лоон знову зійшовся з Елізою Крісвелл, яка успадкувала його майно в 1944 році, але чи реєстрували вони знову шлюб, невідомо.

У 1920-1930-х роках Гендрік ван Лоон зробив кар'єру як журналіст, радіокоментатор, оглядач газет і журналів, запрошений лектор в декількох університетах США і автор ряду науково-популярних книг, що вийшли загальним тиражем в 6 мільйонів екземплярів. Книги Гендріка ван Лоона відрізняються довгими заголовками та підзаголовками, багато своїх книг він ілюстрував сам. Популярність Хендріка ван Лоона швидко зростала, і в деяких ЗМІ його називали «найвідомішим голландцем у Сполучених Штатах».

Найбільш відомою книжкою Гендріка ван Лоона є «Історія людства», за яку він був удостоєний заснованої у 1922 році медалі Джона Ньюбері. Цю книгу за життя доповнював ван Лоон, потім доповнення вносив його син та інші історики.

У 1920-1930-х роках Гендрік ван Лоон багато разів бував у Європі, в тому числі в Німеччині, але після приходу до влади нацистів його книжки були заборонені, а йому самому заборонено в'їзд до Німеччини. У відповідь Хендрік ван Лоон у 1938 році написав книгу «Наша боротьба: відповідь однієї людини на „Майн кампф“ Адольфа Гітлера» (), яка отримала схвалення президента США Франкліна Рузвельта. Гендрік ван Лоон брав активну участь у виборчій кампанії Рузвельта 1940 року, закликаючи США та американців боротися проти тоталітаризму.

Хендрік ван Лоон помер у 1944 році в Олд-Гринвічі, штат Коннектикут і похований на місцевому цвинтарі.

Закон ван Лоона Закон ван Лоона представляється «Ступінь технічного розвитку завжди буде у зворотному відношенні до рабів, які знаходяться в розпорядженні країни». Закон є погано сформульованою заявою, зробленою в книзі Стюарта Чейза «Чоловіки та машини», опублікованій у 1929 році. Автором може бути Хендрік Віллем ван Лоон .

Публікації

Примітки

Посилання

Біографія від Universalist Historical Society (UUHS)

Van Loon the Illustrator, Digital Exhibit, Ohio State University