Семен Семенович Мазаракі (1787—1854) — генерал-лейтенант, начальник Сестрорецького збройового заводу.
Біографія Народився 23 липня 1787 року. Освіту здобув у 2-му кадетському корпусі, з якого випущений в 1805 в артилерію.
У 1806—1807 роках брав участь у кампанії проти французів у Східній Пруссії, відзначився у битві при Прейсиш-Ейлау.
За відзнаку під час Вітчизняної війни 1812 був нагороджений орденами св. Анни 4-го ступеня та св. Володимира 4-го ступеня із бантом. У Закордонній кампанії 1813 він заслужив собі орден св. Анни 2-го ступеняСписок кавалерам российских имп. и царских орденов… — Санкт-Петербург: тип. К. Вингебера, 1828—1852. — 19-25. за 1829 : Ч. 3. — 1830. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003821206?page=102 та прусський орден «Pour le Mérite». 6 лютого 1814 Мазаракі був нагороджений орденом св. Георгія 4-го ступеняПотоцкий П. П. Столетие российской конной артиллерии (1794—1894г.). — Спб., 1894. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01004231034?page=250 .
У 1820 році був переведений у полковники, 28 лютого 1829 отримав чин генерал-майора.
8 березня 1834 призначений начальником Казанського порохового заводу і виконував обов'язки до квітня 1836Глинский, Аркадий Сергеевич. 100 лет Казанского порохового завода: Ист. записка, сост. числящимся по гвард. пешей артиллерии кап. Глинским, нач. мастерской Казан. порохового з-да. — Санкт-Петербург: тип. «Арт. журн.», 1888. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01003652855?page=66 .
У 1839 році призначений на посаду командира Сестрорецького збройового заводу.
У 1837 році нагороджений орденом св. Станіслава 2-го ступеня із зіркою. У 1845 році виготовлений в генерал-лейтенанти.
Під час управління Мазаракі Сестрорецьким заводом на заводі було влаштовано спеціальну майстерню для вироблення зразків різного озброєння, якими інших збройових заводах робилися серійні вироби, і було проведено перші досліди з виготовлення нарізних рушниць.
20 лютого 1847 р. Найвищим наказом призначений засідаючим до Загальної Присутності Артилерійського Департаменту Військового міністерстваРоссия. Военное министерство. [Высочайшие приказы о чинах военных] … [Текст]. — [Санкт-Петербург]: [б. и.], [1806- ]. — 28-34 см. 1847 г. с 1 января по 30 июня: 1847 г., с 1 января по 30 июня. — 1847. https://viewer.rusneb.ru/ru/rsl01007913235?page=70 .
Помер у Санкт-Петербурзі 8 жовтня 1854, похований на Лазаревському цвинтарі Олександро-Невської лаври.
Сім'я Дружина — Ганна Іллівна Мазаракі (до шлюбу Дебольцева) (нар. 1795, Воронеж — серпень 1870) — дочка видавця, публіциста, перекладача Дебольцева.
Діти:
Семен Семенович (1823, Воронеж — 1888, Кишинів) — полковник у відставці, з 1874 року іменувався як Мазаракі-Дебольцев.
Ілля Семенович (1824, Воронеж — після 1862) — полковник у відставці, директор Воронезького піклування про в'язниці комітету.
Микола Семенович (1825, Воронеж — 1873, Катеринослав) — генерал-майор. Учасник оборони Севастополя.
Олександра Семенівна (1828, Воронеж — після 1910) — у шлюбі Сафонова.
Андріан Семенович (1835, Воронеж — 1906, Ніцца) — меценат, музикант.
Примітки
Джерела
Волков С. Ст. Генералітет Російської імперії. Енциклопедичний словник генералів та адміралів від Петра I до Миколи II. Том II. Л-Я. М., 2009 Сестрорецький інструментальний завод імені Воскова. 1721—1967. Нариси, документи, спогади. Л., 1968 Список генералів за старшинством. Виправлено до 20 червня. СПб., 1840 Степанов В. С., Григорович П. І. На згадку про столітній ювілей імператорського Військового ордена Святого великомученика і Побідоносця Георгія. (1769—1869). СПб., 1869