Чеховська рушниця () — принцип драматургії, згідно з яким кожна деталь розповіді повинна бути необхідною, а несуттєві елементи мають бути вирізані; в історії не повинні з'являтись елементи, які вводять в оману аудиторію тим, що не грають ніякої ролі в подальшому сюжеті. Цей принцип Антон Чехов часто повторював, починаючи з 1889 року, з деякими варіаціями.
Ернест Хемінгуей «висміяв» принцип в своєму ессе «The Art of the Short Story», навівши приклад двох персонажів його оповідання «П'ятдесят тисяч», з якими він спершу знайомить читача, а потім ніколи про них не згадує. Хемінгуей цінував несуттєві деталі, проте визнавав, що читачі неминуче шукатимуть у них символізм та приховані значення. Письменниця Андреа Філліпс вважає, що надавання однієї ролі для кожної деталі робить твір передбачуваним і «безбарвним».
Варіації «Не можна ставити на сцені заряджену рушницю, якщо ніхто не має на меті вистрілити з неї. Не можна обіцяти» — писав Чехов в листі до Олександра Семеновича Лазарева 1 листопада 1889 року. Під «рушницею» Чехов мав на увазі монолог з водевіля Лазарева, критикуючи його зайвість та непов'язаність з рештою п'єси. «Видаляйте все, що не має відношення до історії. Якщо в першому розділі ви говорите, що на стіні висить рушниця, то в другій або третій главі вона неодмінно повинна вистрілити. Якщо цього не станеться, вона не повинна там висіти» — Сергій Щукін, Мемуари, 1911 рік. «Якщо в першій дії ви повісили на стіну пістолет, то в наступній треба з нього вистрілити. Інакше не кладіть його туди» — уривок з тексту «Спогади про А. П. Чехова» Іллі Гурлянда в журналі «Театр и искусство» 1904 р. № 28, 11 липня, с. 521В 1889 році 24-річний Ілля Гурлянд записав ці слова після розмови з Чеховим: Donald Rayfield, Anton Chekhov: A Life, New York: Henry Holt and Company, 1997, , 203. Ернест. Дж. Сіммонс вказує, що Чехов повторював ці слова пізніше (що, можливо, пояснює різні варіації). Ernest J. Simmons, Chekhov: A Biography, Chicago: University of Chicago Press, 1962, , 190..
Див. також Рояль у кущах — очевидно підготований експромт, штучний поворот сюжету, представлений як випадковість. Deus ex machina — несподіваний поворот в сюжеті, спричинений втручанням невідомих раніше сил чи обставин Принцип Анни Кареніної — опис ситуації, яка можлива лише при одночасній наявності цілого ряду факторів. Червоний оселедець — привернення уваги до чогось оманливого, що відволікає від дійсно важливого. Бритва Оккама — принцип, згідно з якою, не треба давати більше пояснень до чогось, ніж це необхідно. Макгафін — об'єкт, важливий для розвитку сюжету твору й для пояснення мотивації дій персонажів, сутність якого, проте, не розкривається.
Примітки