«Анжело Емо» () — військовий корабель, крейсерський дизель-електричний підводний човен типу «Марчелло» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни. «Анжело Емо» був закладений 16 лютого 1937 року на верфі компанії CRDA у Монфальконе. 29 червня 1938 року він був спущений на воду, а 14 жовтня 1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби

У вересні 1940 року до французького Бордо на базу BETASOM почали прибувати італійські підводні човни, яких незабаром стало 27, котрі незабаром приєдналися до німецьких підводних човнів у полюванні на судноплавство союзників; поступово їхнє число збільшиться до 32. Вони зробили вагомий внесок у битву за Атлантику, попри те, що командувач підводного флоту ВМС Німеччини адмірал Карл Деніц відгукнувся про італійських підводників: «недостатньо дисципліновані» і «не в змозі залишатися спокійним перед лицем ворога».

Після невдалого першого військового патрулювання в Середземному морі «Емо» відплив 29 серпня 1940 року і пройшов Гібралтарську протоку для атлантичного патрулювання до Бордо 3 жовтня. «Емо» потопив одне судно на шляху до Бордо. Після невдалого патрулювання з 31 жовтня по 6 листопада 1940 року та з 5 грудня по 1 січня 1941 року «Емо» потопив ще одне британське суховантажне судно під час свого третього патрулювання з бази BETASOM. 20 серпня після чергового невдалого патрулювання «Емо» відплив із Бордо і пройшов Гібралтарську протоку, щоб повернутися до Неаполя 1 вересня 1941 року. Провівши два місяці як навчальний човен у школі підводних човнів у Пулі, «Емо» здійснив кілька патрулів у Середземномор'ї.

7 листопада 1942 року човен відплив з Кальярі і вирушив в зону патрулювання на південь від Сардинії; потім відправлений на північ від Алжиру, щоб протидіяти висадці союзників. 10 листопада «Анжело Емо» був виявлений протичовновим човном HMS Lord Nuffield, який бомбардував його глибинними бомбами, завдавши серйозної шкоди і змусивши спливти. Після короткого, але жорстокого артилерійського зіткнення, в якому було вбито 14 членів екіпажу «Емо», командир, враховуючи, що не було можливості втекти (двигуни були непрацездатні) наказав затопити свій човен. Вцілілі, що вижили після зіткнення були врятовані (і захоплені) британським підрозділом у полон.

У Середземному морі «Емо» здійснив 14 походів, пропливши 14 611 миль на поверхні та 2 276 миль у підводному положенні.

Див. також I-15 (підводний човен) U-124 (1940) Rubis (Q158) USS Aspro (SS-309) HMS Oberon (P21) Л-8 «Дзержинець»

Примітки Виноски

Джерела

Література Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6. Mario Rossetto MISSIONE NON ATTACCARE! 1943: «Finzi» e «Da Vinci» L'operazione più pericolosa compiuta da due sommergibili. — Ugo Mursia Editore, 2018. — 156 с. — ISBN 978-8842555735 Giorgio Giorgerini Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi. — Mondadori, 2002. — 709 с. — ISBN 978-8804505372

Посилання

Sommergibile Angelo Emo 1938 10.11.1942 , affondamento regio sommergibile Emo