Євге́н Іва́нович Світли́чний, ( 1 червня 1948, Каунас) — український художник, один з провідних учасників неформального мистецтва. Його ім'я у Харкові віддавна пов'язують з contemporary art, себто найбільш радикальним напрямком сучасного мистецтваІгор Бондар-Терещенко «Євгеніка у світлі мистецтва», Образотворче мистецтво, ч.4, 2007, ст.48-50 ISSP 0130-1799.
Життєпис Світличний народився у м. Каунасі, Литовська РСР, у 1948 році. У 1973 році він закінчив Київський державний художній інститут, у якому вчився на факультеті живопису. Його наставниками були К. Трохименко та О. Пламеницький.
З 1984 року живе і працює у Харкові. Останні 20 років викладав на кафедрі образотворчого та декоративного мистецтва архітектурного факультету Харківського національного університету будівництва й архітектури.
Творчість Починаючи з 1980 р. він є і завжди був активним учасником міжнародних і всеукраїнських виставок.
Перша персональна виставка Є. Світличного проходила в Києві у 1986 році. Перша публікація його робіт була в журналі Кафедра, ч. 9, 1989 р.
Разом зі своїм колегою Володимиром Шапошниковимпрацювали над спільним проєктом, у якому вони обмінювалися ескізами і завершували таким чином картини один одного. Проєкт, в результаті якого було створено майже 200 робіт, тривав від 1986 до 1999 року.It is a Circle You Will Leave Exhibition
«Актуальне опрацювання абстрактної творчості Є. Світличного 1968-2000-х років дає можливість зробити певні порівняння та узагальнення. Зокрема, прагнення сучасного українського художника до індивідуальної „надмови“ творчого спілкування можна було б зіставити із новаторським досвідом „зауми“ початку ХХ століття. Орієнтація на створення архетипів позапланетарних масштабів, заумних суджень, надривності, ставлення до мистецтва, як до категорії інтелектуальної комунікації — усі ці характеристики впродовж століття визначали настрої авангардних напрямів 1910-1920-х років. Сьогодні вони звели до спільного знаменника психологізм експресіонізму, казковість сюрреалізму та бунтарський дух авангарду у творчості харківського абстракціоніста Є. Світличного, що можна вважати одним із показників великих „дерзань“, як це назвав свого часу М. Семенко».
Приватне життя Одружений з Євгенією Світличною — філологинею, спеціалістом з класичної філології і авторкою понад 80 наукових праць. У них троє синів: Борис Світличний — військовий, Олександр Світличний — хірург, Іван Світличний — художник.
Головні персональні виставки «Іншому собі», галерея «Масло», Хмельницький, Україна. (2020) Це коло ти залишиш, спільно з В. Шапошниковим, Національний художній музей України, Київ, Україна. (2020) Євген Світличний, виставка «Бабаї: малярські міфологеми», Центр сучасного мистецтва ЄрмиловЦентр, Харків, Україна. (2019) «Великий Перевіз», Музеї Івана Гончара, Київ, Україна. (2017) Проєкт «Апокрифи», галерея Дзиґа, Львів, Україна. (2016) «Скалки буття», Харківська міська художня галерея ім. В. Васильківського Харків, Україна (2015) Цикл «20 картин», Євген Світличний, Цикл «20 картин» Центр сучасного мистецтва ЄрмиловЦентр, Харків, Україна. (2014) Проєкт «Тец-3», Музей сучасного українського мистецтва, Київ, Україна. (2012) Проєкт «Апокрифи», Харківський художній музей, Харків, Україна. (2011) «Клумба», Харківська міська художня галерея ім. В. Васильківського, Харків, Україна (2009) Проєкт «Велика рукописна книга», «Глава друга», Харківська муніципальна галерея, Харків, Україна. (2007) Проєкт «Велика рукописна книга», «Глава перша», Харківська муніципальна галерея, Харків, Україна. (2005) Проєкт «1 + 1 = 1», спільно з В. Шапошніковим, Будинок Художника, Харків, Україна. (1999) Проєкт «Моя перша книжка», Будинок Художника, Харків, Україна. (1996) «Вершники. Дике поле», Манеж, Москва, Росія. (1993) «Візантійські мотиви», Центр Стаса Наміна, Москва, Росія. (1992) Проєкт «Бомбісти», міжнародний фестиваль галерей «АРТ-МІФ 91», Манеж, Москва, СРСР. (1991) «Театр. Іспанські мініатюри», Будинок кіно, Київ, УРСР. (1987)
Примітки