Геласій Кизицький () — візантійський історик, церковний письменник другої частини V столітті. У рукописах, що приписують йому, авторство не вказане. Ім'я автора – Геласій – було зазначено лише у «Бібліотеці» патріарха Фотія I КонстантинопольськогоCf. Günther Christian Hansen, Anonyme Kirchengeschichte (Gelasius Cyzicenus, CPG 6034), de Gruyter, Berlin-New York, 2002..
Біографія Анонімний автор є сином жерця поліса Кизик. Він писав у римській провінції Віфінія в Малій Азії близько 475 року, щоб довести євтихійцям, що Нікейські отці не вчили монофізитства. Ці подробиці він наводить у своїй передмовіLabbe, II, 117.. Крім того, про його особистість нічого не відомо.
Праці Його «Синтагма» або збірка Діянь Першого Нікейського собору досі вважалася роботою жалюгідного упорядника; однак останні дослідження вказують на його певне значення. Вона поділена на три книгиLabbe, II, 117-296.: книга I розповідає про життя Констянтина аж до 323 року; книга II Історії собору в тридцяти шести розділах; з книги III опубліковано лише фрагменти.
Вся книга III була відкрита кардиналом Май в Амброзіанській бібліотеці, і її зміст повністю описаний Олером. Можна сказати, що серйозне вивчення джерел Геласія почалося з того, що Тернер ідентифікував довгі уривки, взяті з РуфінусаX, 1-5. у книзі II. Повний аналіз джерелEcclesiastical History of Eusebius of Caesarea, Rufinus (in the Greek version of Gelasius of Caesarea died 395), Socrates Scholasticus, Theodoret, "John" and Dalmatius, зусиллями якого Геласію повернули місце серед серйозних істориків Церкви, якого він був помилково позбавлений, а також надали вагу досі загалом відкинутій ідеї про те, що був офіційний запис Діянь Нікейського собору. Крім того, саме з нього Далматій вивів початкову промову Констянтина, сповідь Осія Кордубського, діалог з Федоном і дев'ять догматичних конституцій, які Гефеле визнав «безперечно підробними».
«Іоанн», на якого посилається Геласій, як про попередника Феодорита, досі не ідентифікований; від нього були отримані опубліковані частини книги III, листи Костянтина до Арія, до церкви Нікомедія та до Феодота, усі з яких є автентичними. Він також доводить, що порівняння листа Костянтина до Тирського синоду, наданого Геласієм і АфанасіємApolg, n. 86., показує, що Геласій дає оригінал, Афанасій — скорочену версію.
Примітки
Джерела