Сергі́й Олекса́ндрович Заїко́вський — український історик, перекладач, публіцист, військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022, посмертно).

Життєпис Народився в селищі Драбів на Черкащині. Він з дитинства захоплювався історією, особливо Давнього Риму, а тому свідомо вступив на історичний факультет Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Сергій спеціалізувався на кафедрі історії стародавнього світу та середніх віків, успішно захистив дипломну роботу «Ветерани римської армії у провінції Дакія» (наук. керівник доц. О. П. Мартем'янов). Закінчив історичний факультет Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (2016).

Після навчання переїхав до Києва, де долучився до діяльності культурно-освітнього проєкту «Пломінь». Лекції Сергія збирали сотні вдячних слухачів. Також він писав статті для медіа та брав інтерв'ю в українських дослідників, розвиваючи цікаві йому аспекти індоєвропеїстики, порівняльного релігієзнавства, історії політичних рухів 1920—1930-х і повоєнних правих рухів у Європі.

Сергій був редактором і перекладачем книжок видавництв «Пломінь» та «Nuovi Arditi», публіцистом та істориком. Сергій переклав такі книжки як «Легіонерський канон» і «До позитивної критики» Домініка Веннера. Посмертно у видавництві «Пломінь» була опублікована одна з останніх книжок під редакцією Сергія — Сібілла Алерамо «Кохаю, а отже існую». Також до друку готується видання Жана Одрі «Індоєвропейці».

Також у Києві Сергій Заїковський долучився до молодіжної організації «Авангард» (Авангард Культурна Спілка або ж скорочено і ємно — АКС). Завдяки широті горизонту своєї ерудиції та знання традиціоналізму, він став ідеологічним наставником своїх побратимів. А отже, фактично другою людиною в організації як ідеолог.

У 2021 став головним редактором «Вістника» Авангарду (назва наслідує «Вістник» Донцова). Концептуалізував ключові аспекти світогляду авангардистів: відданість Традиції, цінностям мужності та героїзму, звеличенню війни, а також глибинній екології. Встиг підготувати матеріали до двох перших випусків, перший вийшов друком якраз за тиждень до початку повномасштабної війни.

У 2021 році Сергій брав участь у бойових діях на Донбасі поблизу Авдіївки як кулеметник у складі добровольчого підрозділу «Фрайкор». У день повномасштабного наступу військ РФ 24.02.2022 Сергій разом із побратимами з «Авангарду» став до лав тероборони та захищав Київ від наступу ворожої армії.

Саме під Києвом він і поклав своє життя, загинувши зі зброєю в руках у боротьбі з окупантами. Загинув 24 березня 2022 року в ході контрнаступу української армії, штурму села Лук'янівка, що на лівому березі КиєваПрезидент у День журналіста вручив державні нагороди працівникам медіа та членам родин загиблих журналістів // Офіс Президента України. — 2022. — 6 червня.. Він був 2-м номером у протитанковому розрахунку, у складі протитанкового взводу 1 батальйону Полку «ССО Азов». Сергій разом із побратимом Денисом Котенком (1-м номером) на правому фланзі атаки в селі Лук'янівка зустрів бій із танком: відбулася танкова дуель українського танка та декількох російських. Під час бою постріл з танка влучив неподалік, обидва бійці загинули на місці.

Пам'ять

У листопаді 2022 року на знак вшанування пам'яті полеглого Сергія Заїковського французьке видавництво Sentiers perdus присвятило йому видання Адріано Ромуальді:

Нагороди орден «За мужність» III ступеня (6 червня 2022, посмертно) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної журналістики та інформаційної сфери, мужність і самовідданість, виявлені під час висвітлення подій повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, багаторічну сумлінну працю та високу професійну майстерність.

Примітки

Джерела Випускник Каразінського університету загинув у бою з російською армією // Суспільне Новини. — 2022. — 26 березня. Під Києвом загинув історик Сергій Заїковський // Історична правда. — 2022. — 26 березня.