Фернан Пі́ріш де АндрадеJoão de Barros, 3rd Decada, Book II. (; помер у 1552 році) — португальський торговець, фармацевт та офіційний дипломат на службі португальського короля Мануела I.

В 1517 році очолив перше португальське посольство в мінський Китай. Це посольство, після перших контактів Жоржі Алваріша і Рафаеля Перестрелло в 1513 і 1515 роках відповідно, ознаменувало спробу відновлення прямих комерційних і дипломатичних контактів Європи з Китаєм (незважаючи на те, що європейці, зокрема Марко Поло, відвідували середньовічний Китай, цей період контактів був перерваний падінням династії Юань). Хоча спочатку місія де Андраде здавалась успішною і португальському посольству дозволили проїхати в глиб країни аж до Пекіна, відносини незабаром зіпсувалися через низку подій, які призвели до формування надзвичайно негативного враження про португальців у Китаї. Це призвело до того, що посольству було відмовлено в прийомі у імператора і наказано повернутись у Кантон, де його учасників було заарештовано. Після невдачі посольства 1517 року нормалізація відносини між Португалією та династією Мін відбулась лише наприкінці 1540-х років і врешті призвела до надання португальцям дозволу на організацію торгової місії в Макао в 1557 році.

В архівах династії Мін Фернан Піріш де Андраде згадується як «Фоланджі» (佛郎機). Китайський термін фоланджі походить від терміна «франки», що було загальним іменем, яким мусульмани називали європейців з часів хрестових походів, і яке призвело до виникнення індійсько-південно-східного азійського терміну ференгіWills, 340.. Китайці прийняли цю термінологію від мусульманських торговців ще до того, як європейці безпосередньо зустрілися з китайцями.

Подорож в Південно-Східну Азію

Індія У серпні 1505 року він брав участь у взятті Момбаси під керівництвом Франсішку де Алмейда, за що у віці 16 років був покладений у лицарі. Наступного року він перебував на службі у флоті Лоренсу де Алмейди. Будучи вірним Франсішку де Алмейда, він разом зі своїм братом Сімоном став на його бік у суперечках з Афонсу де Албукеркі. Після того, як Албукеркі заступив Алмейду на посаді губернатора Португальської Індії, вони помирилися з Афонсу де Албукерке і відзначились під його началом під час невдалої атаки на Калікут, а також у боротьбі за індійський Гоа. Обидва брати брали участь в експедиції Албукеркі по захопленню Малакки, під час боїв за яку Фернан Піріш де Андраде отримав легкі поранення, а його брат отримав важкі.

Суматра і Малакка В морській експедиції губернатора Португальської Індії Афонсу де Албукеркі яка завоювала Малакку у 1511 році, Фернан Піріш де Андраде командував судномDion, 135.. Згідно опису португальського історика Жуана де Барруш (1496—1570) коли флот Албукеркі увійшов у води між Шрі-Ланкою та Ачехом піднявся сильний шторм і корабель під командуванням Сімона Мартінью потонув, але вся його команда була врятована Фернаном де Андраде на борту свого корабля. Щоб компенсувати цю втрату, в протоці між Малаккою і Суматрою португальці захопили п'ять торгових кораблів з Гуджаратського султанату. Крім того, невеликий флот Албукеркі вступив у бій з яванським джонгом великих розмірів поблизу Полворейри (ймовірно, Пулау Берхала, 160 миль від Малакки, між Белаваном, Меданом і Лумутом, Перак)Dion, 138.Birch, 63.. За словами Барруша цей корабель португальці обстрілювали з гармат два дні. Екіпаж джонга використовував тактику підпалювання власного корабля, щоб підпалити кораблі Албукеркі, оскільки вони використовували прийоми тарану та артилерійські залпи з близької відстаніDion, 138—139.. Хоча корабель врешті здався, хоробрі дії екіпажу джонга викликали таке захоплення у португальців, що вони прозвали його O Bravo (Хоробра)Dion, 139.. Португальська команда вмовила Фернана Піріша переконати Албукеркі, що екіпаж слід пощадити, і розглядати його як васалів Португалії, які просто не знали, з ким вони насправді воюють. Албукеркі зрештою погодився на це.

Пишучи про дії Афонсу де Албукеркі на Суматрі, Жуан де Барруш зазначив, що китайці були першими, хто контролював торгівлю між Суматрою та Індією, і зазначив присутність китайців, які жили на СуматріDion, 144.. Барруш також зазначив, що поки Фернан Піріш завантажував на свій корабель дорогоцінні спеції в Пасаї (королівство на північному заході Суматрі), щоб продати або використати в якості подарунка в Китаї, двох місцевих королів було вбито, а їхній трон узурпованоDion, 146.. Очевидно, захоплення влади не призводили цій державі до значних заворушень чи кризи, оскільки Барруш зазначив, що місцеві жителі вважали, що будь-який лідер там не має божественного права правити, якщо його може вбити королівський родич. Історик Марк Діон зазначає, що Фернан розповів ту саму історію у своїх творах, лише додавши, що мусульманин у їхньому суспільстві був єдиним прийнятним претендентом на посаду правителя.

Пізніше Сімон де Андраде повернувся до Індії, відпливши разом з Афонсу де Албукеркі, а Фернан Піріш де Андраде залишився в Малакці на посаді морського капітана. Він відслужив тут два роки і у січні 1513 року відплив з Малакки до Індії.

Перший контакт з Китаєм Після завоювання Малакки в 1511 році, португальці не тільки взяли під свій контроль Малакську торгівлю прянощами, а й активно почали зустрічатись та торгувати з китайськими купцями. Коли португальці під керівництвом Діогу Лопіша де Секейра вперше прибули до Малакки в 1509 році, щоб відкрити торговельні відносини, їх підтримали місцеві китайські купці (разом з яванськими та тамільськими купцями)Wolff, 311.. Албукеркі послав Жоржі Алваріша на північ досліджувати можливості організації торгівлі з Китаєм. Експедиція Алваріша пропливла уздовж узбережжя Гуандун і у 1513 році підняла прапор на «острові Туен Мун». В 1515—1516 роках цю місію продовжив Рафаель Перестрелло, який торгував з китайськими купцями в Кантоні. Його привабливий звіт про можливості прибуткової торгівлі з Китаєм надихнув португальців. Це спонукало Андраде пришвидшити хід своєї місії, перебуваючи в Малакці і обговорюючи зі своєю командою, їхати до Китаю чи БенгаліїWills, 336.Dames, 247..

Посольство Мануела I до Китаю

Вибір послів

Король Мануел I дозволив торговельну місію в 1517 році і 17 червня 1517 року португальське посольство на чолі з Андраде відпливла на сімох озброєними гарматами торгових судах та мусульманським перекладачем. Андраде був обраний керівником посольства в Лісабоні ще в 1515 році, щоб — як фармацевт — він міг на користь португальців та Європи дослідити типи фармацевтичних препаратів, які використовувались в Східній Азії.

Головним послом місії був обраний Томе Піріш, королівський аптекар, який також їздив до Індії і написав у 1515 році визначну роботу про азійську торгівлю.

Також для участі в посольстві в якості головного комерційного агента для організації торгівлі між португальцями та китайцями було призначено флорентійського купця Джованні да Емполі, який перебуваючи в Індії написав звіт про торгівлю з Китаєм. Однак Джованні загинув 15 жовтня 1517 року у Китаї ще на початку місії, через те, що корабель, на якому він перебував, випадково загорівсяDames, 211—212..

Перший контакт Хоча місія затрималась в результаті втрати корабля у Малаккській протоці, вони, тим не менш, висадилися в гирлі Перлової річки (Чжуцзян) 15 серпня з вісьмома кораблями і домовилися з китайськими чиновниками щодо можливої торгівлі шовком і порцеляною в Кантоні. В очікуванні дозволу пропливти вверх по річці до Кантону, командувач китайського флоту Наньтоу (під юрисдикцією Чжуншаня, розташованого в гирлі річки Чжуцзян) тримав флот кораблів Андраде в гирлі Чжуцзян цілий місяцьWills, 337.. Після того, як Андраде став погрожувати попливти до Кантону без дозволу, командир флоту нарешті вирішив пропустити португальців, надавши штурманів для допомоги в подорожі.

При вході в порт Кантона, португальська флотилія вітальним гарматним залпом перелякала місцевих жителів і чиновників, який самі португальці розглядали як дружній салют, оскільки спостерігали, що китайські купецькі кораблі робили так в португальській Малакці. Китайські чиновники стали ще обережнішими у відносинах з португальцями, оскільки скинутий король Малакки був лояльною данником імператорського двору Мін. Португальці пояснили, що, скидаючи малаканського короля, вони допомагали місцевим китайським купцям, які зазнавали утисків під його правлінням. В очах офіційних осіб Кантона це додало додаткових негативних спекуляцій щодо португальських відвідувачів, оскільки приватна китайська закордонна торгівля була заборонена згідно з чинними законами Хай Цзінь, згідно з якими лише китайський уряд мав право вести зовнішню торгівлю.

Хоча місцеві чиновники Кантона уважно спостерігали за португальцями та їхніми кораблями, влада провінції, яка прибула до Кантону надала португальській делегації теплий прийом, надавши їм комфортне житло та можливість доставили їх товари на берег. Китайці знову запідозрили Андраде, цього разу як шпигуна, коли він відправив корабель уздовж узбережжя провінції Фуцзянь шукати подальших торговельних перспектив, але після цього він виправив ситуацію, коли віддав наказ про те, що місцеві жителі, які постраждали від дій португальців можуть звернутися до нього за відшкодуванням збитків. Окрім дослідження узбережжя Фуцзянь, Андраде послав одного зі своїх капітанів на ім'я Жоржи де Машкареньяш досліджувати острови Рюкю після того, як він почув про їхню красу під час перебування в МалакціNowell, 8.. В очікуванні дозволу вирушити вглиб країни, португальське посольство на чолі з Фернаном де Андраде і Томе Пірішем було змушене зупинитись в Кантоні з 1518 року до січня 1520 року, коли бажаний дозвіл нарешті надійшов.

Псування стосунків Під час перебування Фернана Піріша в Кантоні, у серпні 1519 року його брат Сімон де Андраде відплив з Малакки до Китаю з невеликим екіпажем на трьох джонкахWills, 337—338.. Сімон одразу справив погане враження на китайців, коли збудував укріплений форт у центрі острова Туен Мун, призначеного для торгівлі з усіма іноземцями. Незабаром після цього Сімон урочисто стратив португальця і заборонив іншим іноземцям (в основному сіамам та іншим вихідцям із Південно-Східної Азії) торгувати на острові, що налаштувало китайців проти нього ще більше. Коли китайський чиновник відвідав острів і почав підтверджувати владу Мін над ним, Сімон став агресивним і вдарив його, збивши з чиновника капелюхWills, 338..

Проте найбільше обурення у китайців викликали чутки про те, що португальці на чолі з Сімоном нібито викрадали дітей для канібалізму. Можливо Сімон заробив португальцям репутацію викрадачів дітей і канібалів, купуючи китайських рабів — дітей та підлітків, деякі з яких, імовірно, були викрадені після того, як Сімон запропонував місцевим китайцям за них великі суми грошей. Дійсно, деякі хлопчики та дівчатка з багатих китайських сімей були пізніше виявлені португальською владою в Діу на заході Індії.

Хоча офіційних повідомлень про зловживання Сімона не надходило і він залишався в Китаї ще до вересня 1520 року, але чутки про його поведінку (яка стала асоціюватися з поведінкою усіх португальців), безсумнівно, дійшли до імператорського двору в Пекіні, який незабаром звинуватить португальців в цих діях.

Кінець місії

У січні 1520 року Португальське посольство нарешті отримало дозвіл вирушити з Кантона на північ. Місія досягла Нанкіна, де в травні 1520 року отримало швидку аудієнцію у імператора Чжу Хоучжао, який в цей час відвідав це місто під час своєї подорожі. Однак подальші дипломатичні переговори мали бути відновлені після повернення імператора до Пекіна, тому португальське посольство було відправлено туди, щоб на місці чекати повернення імператора.