Лева́да (від — «вода, водойма, поле, пасовище») — присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.
Також слово може позначати: ділянку річкової долини, що обсаджена деревами і використовується під сіножать, пасовище та частково під городи. обгороджене штучне пасовище для коней площею 2-4 га листяний ліс в заплавах річок України, що зазвичай складається з дуба, в'яза, вільхи, тополі, верби іригаційний канал чи акведук, притаманний архіпелагу Мадейра.
Леваду використовують при створенні пейзажних парків в Україні та інших країнах.
Левада в українській прозі та поезії В леваді пісеньок співають косарі (Л.Боровиковський); Раз якось я біжу пізно ввечері по леваді, а місяць уже стояв височенько на небі і в чорній темряві, під деревами, сріблисті плями тремтіли (М.Старицький); За зеленою левадою сідало весняне сонечко (Д.Мордовець); Корови на левадах Пасуться в холодку (М.Шпак); Мені приснились ночі солов'їні, Дівочі співи, пахощі левад (М.Рильський). На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади (І.Нечуй-Левицький) Знову наснилася левада, і ватру я палив, мов Прометей (Д.Зезюлін - гурт Latexfauna)
Див. також Оболонь
Примітки
Література
Посилання Левада //
Примітки