Вудс Роджерс (; бл. 1679 — 15 липня 1732) — англійський морський капітан, капер, работорговець: «Rogers was an active slave trader throughout his life», двічі був королівським губернатором Багамських островів у 1718—1721 і 1728—1732 роках. Роджерс став першим англійцем, що обігнув земну кулю, зберігши при цьому свої кораблі та більшість своїх людей і відомий як капітан судна, яке врятувало висадженого на безлюдний острів Александра Селкірка, чиї пригоди, як вважають, надихнули Даніеля Дефо на створення роману Робінзон Крузо. Його перший термін на посаді губернатора Багамських островів увінчався перемогою над місцевими піратами але фінансово був катастрофічним для Роджерса, тож після повернення до Англії він був ув'язнений за борги. Під час свого другого терміну на посаді губернатора Роджерс помер у Нассау у віці близько 53 років.
Раннє життя Вудс Роджерс був старшим сином і спадкоємцем Вудса Роджерса, успішного капітана торгового корабля. Вудс Роджерс провів частину свого дитинства в Пулі, Англія, де він, ймовірно, відвідував місцеву школу. Його батько, який володів акціями багатьох кораблів, часто відлучався на дев'ять місяців у році з рибальським флотом Ньюфаундленду. Десь між 1690 і 1696 роками капітан Роджерс перевіз свою родину до Брістоля. У листопаді 1697 року Вудс Роджерс вступив в учні до бристольського моряка Джона Йеманса, щоб навчитися професії моряка. У 18 років Роджерсу був вже надто дорослий, щоб починати семирічне навчання.
Його біограф Браян Літтл припускає, що це могло бути способом для новоприбульців стати частиною морського суспільства Брістоля, а також дало можливість Вудсу Роджерсу стати «вільною людиною» або громадянином міста з правом голосу. Літтл також припускає, що цілком імовірно, що Роджерс отримав свій морський досвід на кораблі Йеманса на флоті Ньюфаундленду. Роджерс завершив своє учнівство в листопаді 1704 року.
Шлюб і сім'я Наступного січня Роджерс одружився з Сарою Ветстон, дочкою контр-адмірала сера Вільяма Ветстона, сусіда і близького друга сім'ї. Роджерс набув статус громадянином в Брістолі завдяки своєму шлюбу з видатною родиною Ветстонів. У 1706 році батько Роджерса помер у морі, залишивши свої кораблі та бізнес своєму синові Вудсу. Між 1706 і кінцем 1708 року у Вудса і Сари Роджерс народилися син і дві дочки.
Каперська експедиція
Підготовка та раннє плавання
Під час Війни за іспанську спадщину, що почалася в 1702 році, головними ворогами Англії були Франція та Іспанія, і ряд кораблів Брістоля отримали каперські патенти (), що дозволяли їм нападати на ворожі військові та торгові судна. Принаймні чотири корабля, в яких Роджерс мав частку власності, отримали такі свідоцтва. Один, Whetstone Galley, названий на честь тестя Роджерса, отримав свідоцтво, перш ніж була відправлена в Африку, щоб розпочати подорож у работоргівлі. Під час подорожі до Африки, цей корабель був захоплений французами. Роджерс зазнав інших втрат від дій французів, хоча він не фіксував їх розмір у своїх звітах. Він вирішив вдатись до каперства як засобу відшкодування цих втрат.
Наприкінці 1707 року до Роджерса звернувся капітан Вільям Дампір, мореплавець і друг батька Роджерса, який запропонував організувати спільну каперську експедицію проти іспанців. Це був відчайдушний крок з боку Дампіра, спрямований на порятунок його кар'єри. Дампір нещодавно повернувся з каперської експедиції на двох кораблях в Тихий океан, яку він очолював і яка завершилася серією заколотів, перш ніж обидва кораблі остаточно затонули через помилку Дампіра, який не забезпечив належного захисту корпусів від деревоточців перед виходом з порту. Не знаючи про це, Роджерс пристав на пропозицію Дампіра. Фінансування експедиції надавалося багатьма мешканцями Бристольської громади, включаючи Томаса Голдні II з родини квакерів Голдні та Томаса Довера, який став президентом ради подорожей і тестем Роджерса. На чолі ескадри з двох фрегатів «Duke» (Герцог) і «Duchess» (Герцогиня)" і будучи капітаном першого з них, наступні три роки Роджерс провів в плаванні, у підсумку здійснивши навколосвітню подорож. Кораблі вирушили з Брістоля 1 серпня 1708 року. Дампір був на борту як штурман Роджерса.
По дорозі Роджерс стикався з різними проблемами. Сорок членів екіпажу з Брістоля дезертували або були звільнені, і він провів місяць в Ірландії, набираючи поповнення екіпажу і готуючи судна до виходу в море. Багато членів екіпажу були голландцями, данцями та іншими іноземцями. Деякі члени екіпажу підняли заколот після того, як Роджерс відмовився дозволити їм пограбувати нейтральне шведське судно. Коли заколот було придушено, він наказав випороти ватажка, закувати в кайдани і відправити до Англії на борту іншого корабля. Іншим бунтівникам було призначене більш легкі покарання, наприклад, зменшені пайки. Кораблі мали намір обійти Південну Америку через холодну протоку Дрейка, але керівники експедиції незабаром зрозуміли, що їм не вистачає теплого одягу та алкоголю, який, як вважалося, зігріває тих, хто піддається холоду. Вважаючи останнє більш важливою проблемою, експедиція зробила зупинку на Тенерифе, щоб запастися місцевим вином, а пізніше пошила корабельні ковдри для перебування у холодному кліматі. Кораблі важко оминали мис Горн — вони були змушені спуститись на південь майже до 62° південної широти , що, за словами Роджерса, «наскільки нам відомо, це найдальше на південь, куди будь-хто заходив раніше». У найпівденнішій точці, яку досягли кораблі Роджерса, вони знаходились ближче до ще не відкритої Антарктиди, ніж до Південної Америки.
Порятунок Селкірка і набіги на іспанців
Роджерс заповнював свої кораблі лаймами, щоб боротися з цингою, що в той час не було загальноприйнятою практикою. Після того, як кораблі досягли Тихого океану, їх запаси лаймів були вичерпані, і семеро чоловіків померли від авітамінозу. Дампір спрямував кораблі до маловідомих островів Хуан-Фернандес, щоб поповнити запаси свіжих продуктів. 1 лютого 1709 року, при наближенні до острова моряки помітили на березі вогонь і побоювалися, що це може бути берегова група з іспанського судна. Наступного ранку Роджерс відправив групу на берег і виявив, що вогонь розводив шотландський моряк Александр Селкірк, якого залишили на острові чотири роки тому. Пригоди Селкірка пізніше надихнули другом Роджерса Даніеля Дефо на написання класичного роману «Робінзон Крузо». Роджерс виявив Селкірка «дикого вигляду» і «носить козячу шкуру», зазначивши у своєму щоденнику: «Він мав з собою одяг і постіль, крем'яну рушницю, порох, кулі та тютюн, сокиру, ніж, чайник, Біблію та книги». Селкірк, якого чотири роки назад висадила на цьому острові попередня навколосвітня експедиція Вільяма Дампіра після того, як Селкірк посварився з капітаном свого корабля, тепер був сповнений бажання приєднатися до флотилії, до складу якої входив його старий командор як штурман корабля. Селкірк служив помічником капітана на борту Duke, а пізніше отримав під своє командування один із призових кораблів, захоплених експедицією.
Покинувши Хуан-Фернандес 14 лютого 1709 року, експедиція захопила та пограбувала декілька малих суден і розпочала атаку на місто Гуаякіль, яке сьогодні знаходиться в Еквадорі. Коли Роджерс спробував домовитися з губернатором, городяни приховали свої цінності. Роджерсу вдалося отримати скромний викуп за місто, але деякі члени екіпажу були настільки незадоволені, що розкопали нещодавно похованих, сподіваючись знайти цінні речі. Це призвело до поширення на борту хвороби, від якої померло шестеро людей. Експедиція втратила зв'язок з одним із захоплених кораблів, яким командував Саймон Хетлі. Інші судна шукали корабель Хетлі, але безуспішно — Хетлі та його люди були захоплені іспанцями. Ще до потрапляння в полон до іспанців, під час подорожі до Тихого океану Хетлі наслідував Селкірка, ставши центром події, яка буде увічнена в літературі. На його кораблі, охопленому штормами, Хетлі в надії на кращий вітер застрелив альбатроса, і цей епізод вшанував Семюел Тейлор Колрідж.
Екіпаж суден ставав все більш незадоволеним, і Роджерс та його офіцери боялися чергового заколоту. Ця напруга була розвіяна завдяки захопленню експедицією багатого призу біля узбережжя Мексики: іспанського судна Nuestra Señora de la Encarnación y Desengaño. У бою Роджерс отримав поранення в обличчя. Хоча Duke і Duchess вдалося захопити це судно, їм не вдалося захопити супутника Енкарнасіона ' добре озброєний галеона Nuestra Señora de Begoña, який втік, пошкодивши обидва судна. Роджерс лише неохоче погодився передати недосвідченому капітану Дувру командування Енкарнасіоном, рішення, яке, можливо, було полегшено, назвавши Селкірка його капітаном. Капери у супроводі двох своїх нагород з трудом пробивались через Тихий океан. Експедиція змогла поповнити запаси на Гуамі, який, хоча й керувався іспанцями, сердечно привітав каперів. .
Подорож додому Потім кораблі вирушили до голландського порту Батавія на території нинішньої Індонезії, де Роджерсу зробили операцію, щоб видалити мушкетну кулю з даху рота, а експедиція позбулася менш морехідного з двох іспанських суден. Співпраця з голландцями там була порушенням монополії Британської Ост-Індської компанії. Коли 14 жовтня 1711 року кораблі нарешті кинули якір у річці Темзі , почалася судова боротьба, коли інвестори заплатили Ост-Індській компанії 6000 фунтів стерлінгів (близько 951 000 фунтів за сьогоднішніми цінами) як розрахунки за їх позову про порушення монополії, близько чотирьох відсотків того, що повернув Роджерс. Інвестори приблизно подвоїли свої гроші, в той час як Роджерс отримав 1600 фунтів стерлінгів (зараз коштує, можливо, 253 500 фунтів стерлінгів) від подорожі, яка спотворила його і коштувала життя його брату, який загинув у битві на Тихому океані. Гроші, ймовірно, були меншими, ніж він міг би заробити вдома, і були повністю поглинені боргами, які його сім'я мала за його відсутності. Тривале плавання та захоплення іспанського корабля зробили Роджерса національним героєм. Роджерс був першим англійцем, який здійснив навколосвітню подорож і зберіг свої кораблі та більшість свого екіпажу.
Після своєї подорожі він написав про це звіт під назвою «Круїзна подорож навколо світу» (Cruising Voyage Round the World). Едвард Кук, офіцер на борту Duchess, також написав книгу «Подорож до Південного моря та навколо світу» (A Voyage to the South Sea and Round the World) і випередив Роджерса у друку на кілька місяців. Проте книга Роджерса виявилась набагато успішнішою за книгу його конкурента і багато читачів були зачаровані розповіддю про порятунок Селкірка, якою Кук знехтував. Серед тих, хто цікавився пригодою Селкірка, був Даніель Дефо, який, судячи з усього, читав про неї і художньо обробив історію у вигляді пригод Робінзона Крузо.
Хоча книга Роджерса мала фінансовий успіх, вона також мала і практичну мету — допомогти британським мореплавцям і можливим колоністам. Значна частина вступу Роджерса присвячена опису привабливості торгівлі в Південних морях. Роджерс зазначає, що якби в Південних морях була британська колонія, йому не довелося б турбуватися про постачання їжі для своєї команди. Третина книги Роджерса присвячена детальним описам місць, які він досліджував, з особливим наголосом на «таких [місцях], які можуть бути найбільш корисними для розширення нашої торгівлі». Він детально описує територію Ла-Плати, оскільки вона лежала «в межах повноважень Компанії Південних морів», чиї фінансові схеми на той час ще не стали скандально відомими. Книгу Роджерса возили з собою такі мореплавці і дослідники південної частини Тихого океану, як адмірал Джордж Енсон і капітани Джон Кліппертон і Джордж Шелвок.
Губернатор і подальше життя
Фінансові труднощі та пропозиція Багамських островів