У систематичних оглядах зазначається, що діти, хворі на COVID-19 мають легший перебіг та кращий прогноз хвороби, ніж дорослі. Проте у дітей може спостерігатися синдром мультисистемного запалення, який є рідкісним, але небезпечним для життя системним захворюванням, при якому спостерігається стійка гарячка та виражений запальний процес у низці органів та систем, після інфікування вірусом SARS-CoV-2.

Оскільки діти є вразливою групою населення, тому діти та молодь можуть постраждати від пандемії COVID-19 у багатьох інших аспектах, включаючи освіту, психічне здоров'я, безпеку та соціально-економічну стабільність; захворювання може призвести до розлуки або втрати сім'ї. Як і у випадку з багатьма іншими надзвичайними ситуаціями, пандемія COVID-19 може посилити наявну вразливість до стресових ситуацій, і нерівність у ставленні в суспільстві, з якими можуть стикнутися діти.

Хвороба Якщо дитина інфікувалася COVID-19, то існує більша ймовірність того, що в неї буде безсимптомний перебіг хвороби, або хвороба буде мати легкий або середній ступінь важкості. Діти менш схильні до інфікування або госпіталізації, ніж дорослі. Проте в дітей також імовірний розвиток важкого перебігу хвороби, і в цих випадках може знадобитися підтримка дихальної системи, зокрема переведення на апарат штучної вентиляції легень. У частини дітей розвинувся синдром поліорганної недостатності. Такі випадки важкого або вкрай важкого перебігу хвороби були найбільш поширеними серед дітей з низкою хронічних захворювань, зокрема хворих бронхіальною астмою (і особливо у випадку більш важкої форми астми) або в дітей з ослабленою імунною системою. У дитячому віці спостерігаються нижчі показники смертності від COVID-19, ніж в інших вікових групах. У дітей, хворих на COVID-19, частіше спостерігаються шлунково-кишкові симптоми, ніж у дорослих.

Найпоширенішими симптомами COVID-19 у дітей є гарячка і сухий кашель. Іншими поширеними симптомами хвороби в дітей є закладеність носа або нежить, втомлюваність та головний біль. Низка досліджень вказує, що в багатьох дітей, які захворіли на COVID-19, спостерігається розвиток постковідного синдрому.

На початку пандемії дерматологи повідомили про появу змін на стопах та пальцях рук і ніг, схожих на обмороження, особливо в дітей. Його неофіційно називають «ковідними пальцями стоп».

У частини дітей, інфікованих COVID-19, розвивається рідкісний стан, відомий як MIS-C, скорочення від «мультисистемного запального синдрому у дітей». Цей синдром спричинює тривалу гарячку та виражене запалення. Іншими симптомами, асоційованими з мультисистемним запальним синдромом, є сильний біль у животі та артеріальна гіпотензія.

Освіта

Закриття шкіл Станом на кінець березня 2020 року ЮНЕСКО підрахувала, що понад 89 % учнів та студентів у світі не відвідували школи або вищі навчальні заклади у зв'язку із закриттям учбових закладів, спрямованим на сповільнення поширення COVID-19. Це спричинило серйозне занепокоєння щодо соціальних, економічних та освітніх наслідків тривалого закриття учбових закладів для учнів. Крім того, закриття шкіл у гіршу сторону впливає на дітей з малозабезпечених сімей або сімей меншин, дітей з обмеженими можливостями, та молодих жінок через нерівність у доступі до дистанційної освіти, що полягає у нерівному розподілі великої кількості обов'язків щодо догляду за дітьми та іншими домашніми обов'язками; а також той факт, що школа часто субсидує програми харчування та щеплення, що є наріжним каменем охорони здоров'я дітей для багатьох сімей. Зокрема, закриття шкіл під час спалаху гарячки Ебола в Західній Африці в 2014—2016 роках призвело до збільшення кількості тих, хто покинув школу, збільшення випадків дитячої праці, насильства над дітьми та підліткової вагітності.

Згідно зі звітом, майже всі діти відстали в навчанні під час пандемії COVID-19.Серед дітей поширились відчуття самотності, нудьги та нещастя, а фізичне та психічне здоров'я в дітей погіршувалось. Головний інспектор шкіл Великої Британії Аманда Спілман заявила, що деякі маленькі діти відстали у своїх мовних навичках, їм стало важче спілкувалися з однолітками в колективі, діти також втратили фізичну спритність і впевненість у зв'язку з малорухливістю в час, коли вони сиділи вдома.

Вплив на студентське та учнівське життя

У 2020 році проводилось всебічне глобальне дослідження (Aristovnik et al., 2020) для складання уявлення про задоволеність і сприйняття студентами та учнями різних аспектів свого життя під час першої хвилі пандемії, включно з їхніми думками щодо найближчого та віддаленого майбутнього. Дослідження показало, що викладачі та служба зв'язку з громадськістю навчальних закладів надали здобувачам освіти найважливішу підтримку в університеті під час пандемії. З іншого боку, відсутність комп'ютерних навичок і відчуття відносно більшого навчального навантаження завадили здобувачам освіти відчути вищу продуктивність під час адаптації до онлайн-навчання.

Під час карантину студенти в першу чергу висловлювали занепокоєння щодо своєї майбутньої професійної кар'єри, та проблемами навчання, також у них частіше спостерігалась нудьга, тривога та розчарування. Студенти також змінили частину своїх гігієнічних звичок, зокрема розпочали регулярно носити маски для обличчя, та частіше мити руки, а також змінити свої повсякденні звички, зокрема рідше виходити з дому та потискати руки. Хоча діяльність як лікарень, так і навчальних закладів під час пандемії загалом оцінена позитивною, проте уряди та банки не виправдали очікувань студентів під час пандемії.

Соціально-демографічні і географічні фактори також відігравали важливу роль у сприйнятті студентами різних аспектів академічної роботи або життя. Емпіричні результати опитувань засвідчили, що перехід від очних до онлайн-занять у зв'язку з пандемією COVID-19 мав сильніший вплив на чоловіків, студентів-заочників, здобувачів бакалаврату, студентів спеціальностей прикладних наук, студентів із нижчим рівнем життя та студентів із менш розвинутих країн та регіонів (зокрема Африки та Азії), тоді як пандемія загалом більше вплинула на студентів жіночої статі, студентів денної форми навчання, студентів, які мали фінансові проблеми, проблеми емоційного плану та особистих обставин. Результати дослідження також показали, що студенти з більшою впевненістю в собі та меншою нудьгою та студенти, які були більш задоволені своїм навчанням/життям, студенти соціальних наук, та студенти, які навчались у Європі, відчули менший вплив пандемії та зазначили більший позитивний вплив своїх навчальних закладів на їх проблеми та навчальний процес під час пандемії. .

Загальнонаціональне опитування агентства «Reuters», проведене в США, показало серйозні наслідки для психічного здоров'я внаслідок закриття шкіл і пандемії COVID-19. Це опитування показало, що пандемія вплинула як на учнів, так і на їх вчителів. У 90 % шкільних округів, де проводилось опитування, повідомили, що в їхньому окрузі спостерігається більша кількість «прогулів або незалученості до навчання», а в 74 % округів вказали на збільшення психічного стресу серед учнів.

Здоров'я та розвиток дітей Підвищений стрес для батьків та опікунів, ризик інфікування та соціальна ізоляція загрожують здоров'ю та розвитку дітей, і можуть сприяти виникненню синдрому негативного досвіду дитинства. Стресовий тиск, подібний до цього, може негативно вплинути на неврологічний розвиток дитини, особливо в дитинстві чи ранньому дитинстві, у тому числі сприяючи розвитку депресії у дорослому віці. Вчені висловили занепокоєння тим, що розвиток немовлят, зокрема які провели значну частину першого року свого життя в режимі карантину, міг сповільнитись у зв'язку з обмеженням соціальних контактів.

У статті журналу «The Lancet» зазначено, що COVID-19 опосередковано призведе до збільшення материнської та дитячої смертності у зв'язку з погіршенням доступу до медичної допомоги та їжі. Згідно даних авторів статті, при найменш важкому сценарії пандемія протягом 6 місяців призведе до 253500 додаткових смертей дітей і 12200 додаткових смертей матерів. Діти ризикували втратити своїх опікунів унаслідок смерті COVID-19. Пандемія та її наслідки могли спричинити зменшення доступу до низки ресурсів, зокрема води, соціального забезпечення чи медичного обслуговування для вразливих верств населення. Унаслідок пандемії зросла бідність серед дітей. Тривала відсутність фізичної активності внаслідок соціального дистанціювання та карантину призводить до погіршення фізичної підготовки дітей, у тому числі до збільшення кількості випадків ожиріння та порушення режиму сну. Відсутність фізичного доступу до шкільних ресурсів також може посилити погіршення доступу до харчування для бідних учнів.

ЮНІСЕФ очікує, що ще додатково мільйони дітей у всьому світі відчують нестачу продуктів та недоїдання. Заходи щодо імунізації проти інфекційних захворювань, окрім COVID-19, значно зменшились, що призведе до збільшення дитячої смертності. За даними ЮНІСЕФ, очікується, що понад 94 мільйони дітей пропустять вакцинацію проти кору, очікується також зростання випадків ВІЛ-інфекції серед дітей за умови порушення заходів щодо профілактики поширення ВІЛ-інфекції. Очікується, що за умови погіршення доступу до медичних послуг зросте кількість мертвонароджених.

Психічне здоров'я Діти в усьому світі постраждали від пандемії та запровадження карантину по різних причинах. Частина дітей мали можливість розраховувати на належну підтримку та ресурси, що робить ситуацію з навчанням для них керованою, а інші прагнули не відставати від шкільної програми в цій новій реальності. Закриття шкіл призвело до того, що дітям стало важко навчатися вдома. Діти в сім'ях, які не могли забезпечити ресурси для домашнього навчання, де батьки мають низький рівень освіти або де немає достатнього простору для ефективного навчання, однозначно відставали в навчанні за цей період.

Дослідження, проведені під час минулих епідемій, зокрема SARS, Еболи та близькосхіднього респіраторного синдрому, показали високу поширеність негативних психологічних ефектів не лише у дітей, але й у дорослих. Те ж саме відбувалося під час пандемії COVID-19, і під час карантину найпоширенішими новими психологічними проблемами у дітей і дорослих стали тривога, депресія, дратівливість, нудьга, неуважність і страх.

Зловживання наркотиками та алкоголем серед неповнолітніх під час пандемії скоротилося, також зменшилась кількість арештів серед неповнолітніх. Відвідування психіатричних закладів збільшилися на 24 % для дітей віком від 5 до 11 років і на 31 % для неповнолітніх. Багато дітей унаслідок пандемії та її наслідків стали більш уразливими до психічних розладів, зокрема депресії та тривоги, серед яких соціальна ізоляція стала найбільшим фактором, що сприяє погіршенню якості психічного здоров'я. Психолог із Гонконгу Занонія Чіу сказала про дітей з депресією: «Тепер, коли школи закриті, частина дітей тижнями замикаються у своїх кімнатах, відмовляючись приймати душ, їсти або виходити з дому, і лише лежать у ліжку». Повідомлялося про підвищення рівня домашнього насильства під час пандемії, зокрема підвищений ризик жорстокого поводження з дітьми у всьому світі.

Крім психологічних проблем, є докази того, що карантин також вплинув на пізнавальні та соціальні здібності дітей і підлітків. Дослідження, проведені в Європі, свідчать про те, що пандемія COVID-19 вплинула на сім'ї, які доглядають за дітьми з вадами інтелектуального розвитку та вадами розвитку, більше, ніж пандемія вплинула на населення в цілому. Батьки дітей з розумовими та фізичними вадами частіше повідомляли про зміни в поведінці своїх дітей, зокрема про відволікання, нездатність зосередитися, дратівливість і загальний дискомфорт.

Вплив на дітей і підлітків погіршення доступу до психіатричної допомоги