Fistful of Metal — дебютний студійний альбом американського хеві-метал-гурту Anthrax, випущений у січні 1984 року лейблом Megaforce Records (лише у США) та Music for Nations на міжнародному рівні. Альбом містить кавер-версію пісні Еліса Купера «I'm Eighteen». Це єдина повноформатна робота гурту, у записі якої брали участь вокаліст Ніл Турбін та оригінальний басист Ден Лілкер, яких пізніше замінили Метт Феллон (а згодом сьомий вокаліст Джої Беладонна) та Френк Белло відповідно. Колишній оригінальний гітарист Грег Воллс стверджує, що Anthrax «обібрали його», оскільки, за його словами, саме він написав матеріал для цього альбому.

Передісторія Шкільні друзі Ден Лілкер і Скотт Ян заснували Anthrax у 1981 році в Нью-Йорку. Обидва грали на гітарі, але Лілкер перейшов на бас, коли вони не змогли знайти відповідного басиста. У 1982 році, після кількох ротацій складу, до Anthrax приєднався вокаліст і ще один їхній шкільний товариш Ніл Турбін. Барабанщик Чарлі Бенанте та соло-гітарист Ден Спітц поповнили склад у 1983 році. На початку 1983 року Anthrax записали демо із п'яти треків, завдяки якому гурт підписав контракт із лейблом Джона Зазули Megaforce Records. Лейбл випустив семидюймовий сингл «Soldiers of Metal / Howling Furies», який розійшовся накладом 3000 примірників за два тижні. Fistful of Metal був записаний у Pyramid Sound Studios в Ітаці, штат Нью-Йорк, а продюсером став Карл Кейніді, барабанщик гурту The Rods. Альбом вийшов у січні 1984 року на Megaforce у США, на Music for Nations у Великій Британії та на Roadrunner у Європі.

Невдовзі після виходу Fistful of Metal Турбін звільнив Лілкера, не повідомивши про своє рішення решту учасників гурту. За словами самого Лілкера: «Після того, як мене вигнали, хлопці несправедливо заявляли: „Ну, йому знадобилося 30 дублів, щоб записати басову партію для 'I'm Eighteen'“. І якщо ви послухаєте цей запис, не знаючи всієї історії, ви скажете: „Що ж, це дивно, чи не так?“. Там всього якихось п'ять нот». За наполяганням Яна та Бенанте гурт найняв на місце Лілкера племінника Чарлі, Френка Белло. Турбін пропонував ідеї пісень, тексти, назви та аранжування для більшості треків альбому, а також для трьох пісень із другого альбому Spreading the Disease, проте Ян та Бенанте, який окрім барабанів грав на гітарі, відчували, що їм потрібен суворіший контроль над написанням пісень. Через авторський тандем Яна та Бенанте (оскільки Ян прагнув бути центральною фігурою і почав писати тексти, а Бенанте — музику) Турбіна змусили піти з гурту через кілька тижнів після виступу в Roseland Ballroom разом із Metallica. Музичний журналіст Едді Транк зазначав: «Ще на самому початку я казав Джону Зазулі, що мені не подобається в Anthrax вокал Ніла Турбіна». У своїх працях він визнає, що тиснув на Зазулу та Anthrax, щоб вони звільнили Турбіна з гурту. Коли з'явилася можливість, гурт не став повертати Лілкера, натомість обравши тодішнього техніка Anthrax Френка Белло. Колишній гітарист Грег Воллс заявив, що був шокований виходом альбому, де його не вказали як основного автора пісень «Panic» і «Metal Thrashing Mad», а також інших менших авторських внесків по всьому альбомуArchived at Ghostarchive and the Wayback Machine:

Відгуки Відгуки про Fistful of Metal були неоднозначними. Ксав'єр Рассел з Kerrang! назвав його чудовим дебютним альбомом із піснями, які були зіграними «зі швидкістю сто миль на годину», що правда, які могли бути «трохи оригінальнішими». Стів Г'юї з AllMusic заявив, що Anthrax ще не знайшли свого характерного стилю і звучачи більше як кавер-група Judas Priest, а тексти пісень використовують стериотипи хеві-металу. Канадський журналіст Мартін Попофф високо оцінив гарний звук і «майже оперний анти-треш-вокал» Тербіна, вважаючи, що альбом відповідальний за "повернення Нью-Йорка на метал-мапу США. Термін треш-метал був вперше використаний у музичній пресі журналістом Kerrang! Малкольмом Доумом, посилаючись на пісню «Metal Thrashing Mad».

Незважаючи на визнання, Fistful of Metal вважається одним із найменш представлених студійних альбомів у кар'єрі Anthrax. Більшість пісень з альбому рідко виконувалися наживо після того, як група здобула популярність з наступними двома альбомами, Spreading the Disease та Among the Living.

У 1986 році альбом був заборонений у Німеччині Федеральним департаментом у справах медіа, шкідливих для молоді, через насильницьку обкладинку . Термін дії заборони закінчився.

Треклист

Учасники запису Інформація взята з приміток альбому.

Anthrax

Ніл Тербін — вокал Ден Шпіц — соло-гітара, ритм-гітара на треку 3 Скотт Ян — ритм-гітара (у всіх треках, крім «I'm Eighteen») Денні Лілкер — бас-гітара Чарлі Бенанте — ударні

Інші

Джон Зазула — виконавчий продюсер Карл Кенеді — продюсер Кріс Бубач — звукоінженер Алекс Періалас — помічник звуокінженера Джек Скіннер — мастеринг Crazed Management — менеджмент Кент Джошпе — ілюстрації Sharold Studios — обкладинка

Примітки