Існування та самобутність македонської мови заперечуються Болгарією, а назва мови заперечується Грецією. Підписавши Преспанську угоду 17 червня 2018 року, Греція прийняла назву «македонська мова» щодо офіційної мови Північної Македонії.

Македонські діалекти утворюють континуум із болгарськими діалектами, що утворюють східну південнослов'янську підгрупу; вони, у свою чергу, утворюють ширший континуум із сербохорватською через перехідні торлацькі діалекти. Протягом історії македонську мову часто називали варіантом болгарської. Вона була стандартизована в Югославії в 1945 році на основі центрально-західних діалектів регіону Македонія.Matthew H. Ciscel, Multilingualism and the disputed standardizations of Macedonian and Moldovan, pp. 309–328; in Matthias Hüning, Ulrike Vogl, Olivier Moliner as ed., Standard Languages and Multilingualism in European History, John Benjamins Publishing, 2012, , p. 314. Македонська мова була визнана мовою меншини в Болгарії з 1946 по 1948 роки. Проте згодом його знову описали в Болгарії як діалект або регіональну норму болгарської мови.Ranko Bugarski, Celia Hawkesworth as editors, Language in the Former Yugoslav Lands, Slavica Publishers, 2004, , p. 201.

Хоча Болгарія була першою країною, яка визнала незалежність Республіки Македонія в 1991 році, більшість її науковців, а також широка громадськість, продовжують вважати мову, якою там розмовляють, різновидом болгарської. Однак після багатьох років дипломатичного глухого кута, спричиненого цією академічною суперечкою, в 1999 році болгарський уряд урегулював мовне питання, підписавши Спільну декларацію, яка використовувала евфемістичне формулювання: македонською мовою відповідно до Конституції Республіки Македонія, а болгарською мовою відповідно до Конституція Республіки Болгарія. Тим не менше болгарський уряд продовжує заперечувати македонську як окрему мову.Wayne C. Thompson, Nordic, Central, and Southeastern Europe 2018-2019, Edition 18, Rowman & Littlefield, 2018, , p. 584. Ця проблема була однією з головних причин, через яку уряд Болгарії перешкоджав вступу Північної Македонії до Європейського Союзу.

Огляд питань

Визнання

Політики та вчені з Північної Македонії, Болгарії та Греції часто мають протилежні погляди щодо існування та самобутності македонської мови. Протягом історії, особливо до її кодифікації, македонську мову по-різному називали варіантом болгарської, сербської або окремою мовою.Max K. Adler. Marxist Linguistic Theory and Communist Practice: A Sociolinguistic Study; Buske Verlag (1980), p.215 Історично, після її кодифікації, використання мови було предметом різних поглядів у Сербії, Болгарії та Греції. У міжвоєнний період македонську мову розглядали як південносербський діалект у Югославії, відповідно до заяв, зроблених у 19 столітті. Уряд дозволив використовувати його в діалектній літературі. У 1940-х роках у Болгарії були протилежні погляди на македонську мову; хоча її існування було визнано в 1946-47 роках і дозволено як мову навчання в школах Піринської Македонії, у період після 1948 року її відкинули та обмежили використання всередині країни.

До 1999 року македонська мова ніколи не визнавалася мовою меншини в Греції, і спроби запровадити македонську мову в освіті провалилися. Наприклад, македонський буквар Abecedar був виданий у 1925 році в Атенах, але ніколи не використовувався, і зрештою більшість примірників було знищено. Професор Крістіна Крамер стверджує, що грецька політика в основному базується на запереченні зв’язку між македонським кодифікованим стандартом і стандартом слов’яномовної меншини в країні, і вважає її «чітко спрямованою на викорінення македонської мови». Кількість носіїв македонської мови в Греції було важко встановити, оскільки болгарські лінгвісти вважають частину слов’яномовного грецького населення також носіями болгарської мови. Останніми роками були спроби визнати цю мову мовою меншини в Греції. В Албанії македонську мову визнали після 1946 року, і навчання рідною мовою пропонувалося в деяких сільських школах до четвертого класу.

Автономна мовна суперечка Болгарські вчені широко розглядали і продовжують розглядати македонську мову як частину болгарського діалектного ареалу . У багатьох болгарських і міжнародних джерелах до Другої світової війни східно-південнослов'янський діалектний континуум, що охоплює територію сьогоднішньої Північної Македонії та Північної Греції, згадувався як група болгарських діалектів. Деякі вчені стверджують, що ідея лінгвістичного сепаратизму виникла наприкінці 19 століття з появою македонського націоналізму, а потреба в окремій македонській стандартній мові з’явилася на початку 20 століття. Місцеві варіанти для назви мови також були balgàrtzki, bùgarski або bugàrski; тобто болгарська.

Хоча Болгарія була першою країною, яка визнала незалежність Республіки Македонія, більшість її науковців, а також широка громадськість вважали мову, якою там розмовляють, як форму болгарської. Діалектологи болгарської мови називають тобто Македонська мовна норма болгарської мови. Під час комуністичної ери македонська мова була визнана мовою меншини в Болгарії з 1946 по 1948 рік, однак згодом її знову описали як діалект або регіональну норму болгарської мови. У 1956 році болгарський уряд підписав угоду з Югославією про взаємний правовий захист, де македонська мова, поряд з болгарською, сербохорватською та словенською, вказана як одна з офіційних мов для юридичних питань. Тим не менш, у тому ж році Болгарія нарешті скасувала своє визнання македонської нації та мови та неявно відновила свою довоєнну позицію.Raymond Detrez, (2010) The A to Z of Bulgaria, Issue 223 of A to Z Guides, Edition 2, Scarecrow Press, 2010, . У 1999 році уряд у Софії підписав Спільну декларацію офіційними мовами двох країн, вперше погодившись підписати двосторонню угоду, написану македонською мовою. Станом на 2019 рік у наукових і політичних колах країн тривають суперечки щодо мови та її походження. Болгарські вчені, історики та політики, включно з урядом Болгарії та Болгарською академією наук, все ще вважають македонську мову діалектом, яка заперечує існування окремої македонської мови та оголошує її письмовою регіональною формою болгарської мови. Подібні настрої висловлює і більшість болгарського населення. Сучасний міжнародний консенсус за межами Болгарії полягає в тому, що македонська мова є автономною мовою в межах східно-південнослов’янського діалектного континууму. Як таку мову визнають 138 держав-членів ООН.

Суперечка про найменування

Грецьке наукове та місцеве співтовариство було проти використання назви македонська для позначення мови у світлі греко-македонської суперечки щодо назв. Цей термін часто уникають у грецькому контексті та категорично відкидають більшість греків, для яких македонська має зовсім інші конотації. Натомість цю мову часто називають просто «слов’янською» або «слов’яно-македонською» (англійською мовою перекладається як «македонська слов’янська»). Носії самі по-різному називають свою мову makedonski, makedoniski («македонська»),Lois Whitman (1994): Denying ethnic identity: The Macedonians of Greece Helsinki Human Rights Watch. p.39 at Google Books slaviká (, «слов'янська»), допія або ентопія (, «місцева/корінна [мова]»), balgàrtzki (болгарська) або «македонська» в деяких частинах регіону Касторія, bògartski («болгарська») в деяких частинах Дольної Преспи, уздовж з naši («наш») і stariski («старий»). У Преспанській угоді, підписаній у 2018 році між урядом Північної Македонії та урядом Греції, остання країна прийняла використання прикметника македонська для позначення мови з використанням виноски, щоб описати її як слов’янську.

Історичний огляд

Болгарський етнос у Македонії існував задовго до перших формулювань ідеї про те, що македонські слов'яни можуть утворити окрему етнічну групу від болгар у Дунайській Болгарії та Тракії. Протягом усього періоду османського правління слов'яномовне населення географічних регіонів Мезії, Фракії та Македонії називало свою мову болгарською мовою і називало себе болгарами.Verković, Stjepan Narodne pesme makedonski bugara (Folk Songs of the Macedonian Bulgarians). Beograd, 1860.Miladinov, D. and Miladinov, K. Bulgarian Folk Songs (Български народни песни). Zagreb, 1861. Наприклад, хорватський боснійський дослідник Степан Веркович, який був багаторічним учителем у Македонії, посланий сербським урядом із спеціальною асиміляторською місією, писав у передмові до своєї збірки болгарських народних пісень: «Я назвав ці пісні болгарськими, а не слов’янськими. тому що сьогодні, коли ви запитуєте будь-якого македонського слов'янина: хто ви?, він негайно відповідає: я болгарин і називаю свою мову болгарською...»."Но ја сам ове песме назвао бугарскима, а не словенскима, због тога, јер данас кад би когод македонског Славенина запитао: што си ти? с места би му отговорно: я сам болгарин, а свој језик зову болгарским...", p. 13 Назву «болгарська» для різних македонських діалектів можна побачити з ранніх народних текстів, таких як чотири -мовний словник Данила Московського, ранні твори Кирила Пейчиновича та Іоакима Курчовського та деякі народні євангелія, написані грецьким алфавітом. Ці письмові твори, створені під впливом болгарської народної мови або повністю написані нею, були зареєстровані в Македонії в XVIII і на початку XIX століття, і їх автори називали свою мову болгарською.Prof. Dr. Gustav Weigand, ETHNOGRAPHIE VON MAKEDONIEN, Geschichtlich-nationaler, spraechlich-statistischer Teil, Leipzig, Friedrich Brandstetter, 1924. Перші зразки болгарської мови та першу граматику сучасної болгарської мови написав провідний сербський літератор Вук Караджич на основі македонського розлогського діалекту.Vuk Karadjić. Dodatak k sanktpeterburgskim sravniteljnim rječnicima sviju jezika i narječja sa osobitim ogledom Bugarskog језика. Vienna, 1822. У ті перші роки новонароджена болгарська писемність все ще перебувала під сильним впливом церковнослов’янських форм, тому діалектичні відмінності між східними та західними регіонами були не дуже помітними. Дійсно, у ті перші роки багато болгарських активістів інколи навіть спілкувалися грецькою мовою.

Коли болгарський національний рух почався в другій чверті 19 століття, деякі міста Македонії були одними з перших, хто вимагав освіти болгарською мовою та болгаромовних священнослужителів для своїх церков.F. A. K. Yasamee "NATIONALITY IN THE BALKANS: THE CASE OF THE MACEDONIANS" in Balkans: A Mirror of the New World Order, Istanbul: EREN, 1995; pp. 121-132. Однак до 1860-х років стало зрозуміло, що центральнобалканські регіони Болгарії беруть на себе лідерство в мовних і літературних справах. Значною мірою це було пов’язано з тим, що заможні міста по обидва боки центрально-балканського хребта змогли випустити більше інтелектуалів, які отримали освіту в Європі, ніж відносно менш розвинені інші болгарські регіони. Отже, коли переважала ідея про те, що в письмовій мові повинна бути представлена народна мова, а не церковнослов’янська, найбільше були представлені діалекти центральнобалканського регіону між Велико Тирново та Пловдивом.Струкова, К. П. Общественно-политическое развитие Македонии в 50-70-е гг XIX века, Российская Академия наук, Москва 2004, стр. 85-136.