Хрещення Новгородщини — введення на Новгородщині християнства візантійського обряду як державної релігії, здійснене князем Володимиром І Святославичем в 990-991 роках.Полное собрание русских летописей: Т.9. Летописный сборник, именуемый Патриаршею или Никоновской летописью. СПб., 1862
Джерела У «Повість временних літ» після опису язичницької «реформи» князя Володимира в Новгороді сказано:Володимир посадив Добриню, свого дядька, у Новгороді. І, прийшовши до Новгорода, Добриня поставив кумира Перуна над річкою Волховом, і приносили йому жертви новгородці як богу.Повесть временных лет (Подготовка текста, перевод и комментарии О. В. Творогова) // Библиотека литературы Древней Руси / РАН. ИРЛИ; Под ред. Д. С. Лихачёва, Л. А. Дмитриева, А. А. Алексеева, Н. В. Понырко. СПб. : Наука, 1997. Т. 1 : XI—XII века. (Ипатьевский список «Повести временных лет» на языке оригинала и с синхронным переводом). Электронная версия издания , публикация Института русской литературы (Пушкинский Дом) РАН.
Про хрещення Новгорода «Повість временних літ» не повідомляє. Інші ранні руські літописи також не повідомляють подробиць про це хрещення. Літописні склепіння XV століття згадують Іоакима Корсунянина як перший єпископ, поставлений Володимиром.
Більшість відомостей про хрещення Новгорода отримані з Іоакимівського літопису, відомого у передачі історика XVIII століття Ст. н. Татіщева, і Никоновской літописі XVI століття, достовірність відомостей яких ставиться під сумнів рядом вчених, але, на думку інших учених, підтверджується деякими археологічними даними. Версія Іоакимівського літопису про хрещення Новгорода «вогнем і мечем» залишається популярною.
Іоакимівський літопис — умовна назва витягів зі старого рукопису, опублікованих істориком XVIII століття В. Н. Татіщева в праці «Історія Російська». Татищев писав, що, за його припущенням, літопис належав першому новгородському єпископу Йоакиму (пом. 1030). Витримки містять низку унікальних відомостей з ранньої історії слов'ян і Київської Русі, яким немає відповідності в інших історичних джерелах. Більшість дослідників вважає Йоакимівський літопис компіляцією місцевого історика кінця XVII століття, складеною в період відродження новгородського літописання при патріарху Йоакиму..
Академік Б. А. Рибаков з застереженнями посилався на текст Татищева, називаючи відомості про хрещення Новгорода місцевими легендами та приказками. Він називав літопис «компілятивним джерелом XVII століття», але вважав, що «у укладача Іоакимівського літопису могло бути в руках якесь недойшло до нас більш раннє джерело, що повідомляло відомості, частина яких блискуче підтверджена археологічними даними». Цими даними Рибаков вважав розкопки, що виявили, що «постамент ідолів київських язичницьких богів, поставлений у самому центрі княжого Києва, був вимощений плінфою і фресками християнського храму, зруйнованого до 980 р.». Ця пам'ятка була інтерпретована та як залишки християнських церков, зруйнованих за Іоакимівським літописом Святославом Ігоровичем.Боровский Я. Е. Мифологический мир древних киевлян. Киев, 1982. С. 47—48.Килиевич С. Р. Детинец Киева IX — первой половины XIII в. Киев, 1982. С. 57.Козак Д. Н., Боровский Я. Е. Святилища восточных славян // Обряды и верования древнего населения Украины. — Киев, 1990. — С. 92—93.
Найбільш значущим кроком для подальшого вивчення Іоакимівського літопису стали розкопки археолога В. Л. Яніна в Новгороді, які велися за даними Іоакимівського літопису, що відноситься до подій хрещення міста. Розкопки навколо церкви Преображення, згаданої в тексті, показали, що в 989 році на місці згорілих будинків було збудовано нові, що підтверджує відомості про підпал будинків воєводою Добринею. У згарищах будинків знайдено скарби срібних монет не молодше 989 року, господарі яких були, зважаючи на все, вбиті, що підтверджує розповідь про придушення повстання. У верствах 972—989 років знайдено натільний хрестик, що також підтверджує інформацію літопису про християнську громаду Новгорода. Янін зазначає «наявність у повісті окремих реалістичних деталей, які знаходять археологічне підтвердження», це «дозволяє вважати, що її виникнення у середині XV століття спиралося якусь досить стійку древню традицію».Янин В. Л. Летописные рассказы о крещении новгородцев (о возможном источнике Иоакимовской летописи) // Русский город (исследования и материалы). — М., 1984. — Вып. 7.Янин В. Л. Крещение Новгорода и христианизация его населения // Введение христианства у народов Центральной и Восточной Европы. Крещение Руси. М., 1987.Можейко И. Миг истории. — Вокруг света. — 1987. — N 7. — С. 32. Ще в 1988 році Яніна підтримав історик О. М. Рапов, який зіставив відомості Никоновського літопису під 6498 роком із даними дендрохронології. Відомості Йоакимівського літопису не ставляться їм під сумнів.Рапов О. М. Русская церковь в IX — первой трети XII века. — М.: Высшая школа, 1988. А. В. Назаренко (2001) із застереженнями залучав у своїх побудовах дані Йоакимівського літопису про симпатії до християнства Ярополка Святославича.
Виявлену бронзову підвіску-хрест з так званим чорновим зображенням розп'яття атрибутував М.В. Сєдова до скандинавських виробів, проте В.В. Сєдов припускав моравське походження таких хрестів. Аналогії хреста є як у Швеції, так і на Дунаї. Він також міг бути візантійського походження; близька знахідка відома в Херсонесі. М. В. Сєдова припустила, що хрест був втрачений незабаром після хрещення Новгорода в 988 році. Петрухіна, новгородська пожежа могла бути результатом соціальних чи конфесійних конфліктів останньої чверті X ст., але вона не може вважатися підтвердженням достовірності Іоакимівського літопису і не могла надихнути укладача легенди про хрещення в. Новгородці до спільної книжної (латинської) формули про хрещення «вогнем і мечем».
Історик З. Ст. Алексєєв розкритикував частину Іоакимівського літопису, що розповідає про хрещення Новгорода, вказуючи на внутрішні протиріччя тексту і невідповідність іншим новгородським джерелам і археологічним даним. Особливу увагу він приділив вставкам Татіщева, які були відсутні в рукописі історика (у виписках) і що з'явилися у остаточному тексті. Зокрема, вставкою виявилися відомості про те, що повстання проти хрещення очолював язичницький жрець Богоміл на прізвисько Соловей.
У 2005-2006 роках у Великому Новгороді проводилися підводні розкопки з метою виявлення залишків « Великого мосту » через Волхов, рання згадка якого міститься в Іоакимівському літописі в тексті про хрещення новгородців взимку 989/990 рр.. Було виявлено опори мосту XIII—XIV століть, що додало З. Ст. Трояновському та іншим учасникам проекту впевненості у можливості виявлення конструкцій XI—XII століть. Згідно з Іоакимівським літописом, міст був побудований одночасно з нижнім ярусом новгородських бруківок у 970—980-х роках. Підтвердження існування мосту через Волхов у X столітті знайшли у квітні 2018 року, коли підводними археологами було виявлено п'ятикутний у плані забутий каменем зруб за 170 метрів від Великого мосту вище за течією Волхова.Археологи выяснили, как был построен древнейший новгородский мост Радіовуглецевий аналіз зразків зрубу, проведений в лабораторії ізотопних досліджень РГПУ імені А. І. Герцена, показав, що вік цього мосту, що перетинав русло Волхова між Микільським собором на Ярославовому дворищі і втраченим собором Бориса і Гліба в Новгородському дитинці, може становити близько, тобто він був побудований в X столітті — дерева завершили своє зростання приблизно в 959 ± 25 років.
Історик А. П. Толочко у своєму дослідженні (2005) робить висновок, що Іоакимівський літопис цілком створений самим Татищевим. Її відомості, з погляду Толочко, «підтверджують» низку здогадів, робилися Татищевым до її відкриття, і містять факти, які були відомі лише Татищеву, але з середньовічному літописцю. Толочко вказує на наявність у Татищева в іншому томі його праці посилання на неіснуюче місце Іоакимівського літопису.Толочко А. П. «История Российская» Василия Татищева: источники и известия. — М.: Новое литературное обозрение; Киев: Критика, 2005. — 544 с. Противники старіння Іоакимівського літопису також стверджують, що не існує текстологічних доказів її справжності, а археологічно підтверджені дані, на які посилаються прихильники справжності літопису, з точки зору противників, сумнівні («будівельне сміття» у Києві та «сліди пожежі» в Новгороді). З. Ст. Конча відповів на критику Толочко зустрічною статтею, де говориться, що критичні зауваження Толочко побудовані цілком на припущеннях.
Передісторія
Передісторією хрещення Новгорода стало рішення київського князя Володимира Святославича перейти з язичництва в християнство після кількох невдало здійснених язичницьких «реформ», проведених з метою об'єднання союзних племен Давньоруської держави.Поганська «реформа» Володимира виявилася невдалою, як і попередні спроби проголосити Перуна верховним божеством всіх східних слов'ян. Головною причиною цього була історична незворотність розкладання родоплемінного ладу, що робило неминучим падіння союзу племен під гегемонією Києва. Ознаки розпаду союзної організації проявилися у другій половині X століття досить виразно. Крім того, у самій «реформі» полягали вади, що перешкоджали досягненню поставленої мети. Основний їх — верховенство Перуна над іншими богами. Перунів культ довелося нав'язувати союзним племенам, внаслідок чого язичницька «реформа», що проводилася з Києва, вилилася в релігійне насильство «Руської землі» над словенами, кривичами, радимичами, в'ятичами тощо, що викликало хвилю антикиївських виступів. «Заратишся в'ятичі, — читаємо в літописі під 982 р., — і піде на ня Володимир і переможи я друге». 984 року Володимир воює з радимичами. Отже, замість єднання «реформа» призвела до розбратів та загострення відносин Києва з підвладними йому племенами. Тоді Володимир звертається до християнства. — Див. Фроянов І. Я. Давня Русь IX-XIII століть. Народні рухи. Княжа та вічова влада. - М.: Російський видавничий центр, 2012 — ISBN 978-5-4249-0005-1 стр.52-53 Першим хрещення прийняли сам князь та його дружина, потім було знищено язичницькі святилища та капища та організовано масове хрещення киян. Нова релігія була добре знайома киянам і багато хто з них уже був християнами, тому все пройшло досить спокійно. Але Володимир хотів поширити християнство на всю Русь.
Наприкінці X століття Новгород був одним з найважливіших міст Русі, головним політичним, ремісничим та торговим центром півночі Русі. Новгородська земля була великий край, багатий хутром, лісом, рибою, покладами залізняку. Її населення виплачувало данини та постачало великим руським князям воїнів для походів.
З Іоакимівського літопису випливає, що звернення новгородців у християнство пройшло три етапи: 1) спочатку було хрещено кілька сотень чоловік на Торговій стороні Новгорода; 2) після переправи Добрині на лівий берег Волхова пройшло друге хрещення новгородців; 3) і, нарешті, хрестили тих, хто намагався обдурити місіонерів — «повідах про себе хрещеними були», а самі хрещення уникли.
Підготовка Відповідальне завдання хрещення новгородських земель Володимир Святославич доручив своєму найближчому раднику, дядькові, а також досвідченому воєводі Добрині.
Князь Володимир надавав хрещенню населення Новгорода особливого значення. Він добре уявляв собі труднощі, з якими доведеться зіткнутися місіонерам на півночі, заздалегідь передбачав, що без збройного зіткнення там справа не обійдеться і словенського війська Добрині буде недостатньо, щоб зламати опір новгородців. Тому він посилив словен Добрині особливим загоном Путяти, хоча якраз у цей час великий князь особливо гостро потребував воїнів для захисту південного прикордоння від печенігів.