Лондонська конвенція (Трактат про перегляд Паризького мирного договору 1856 року) — договір, укладений 13 березня 1871 року в Лондоні між Росією, Османською імперією, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Великою Британією, Францією та Італією.
Циркуляр міністра закордонних справ Російської імперії Олександра Горчакова від 31 жовтня 1870 року передбачав вихід Росії з Паризького мирного договору 1856 року, за яким їй заборонялося володіти військовим флотом на Чорному морі. Сприятливі умови для цього дипломатичного маневру виникли внаслідок поразки Франції у франко-прусській війні та падіння Другої імперії.
У відповідь на циркуляр російського міністра представники провідних європейських держав зібралися на конференції в Лондоні, що відкрилася 17 січня 1871 року. Остаточний варіант договору був підписаний 13 березня 1871 року. За умовами Лондонської конвенції, Російська та Османська імперії мали право володіти необмеженою кількістю військових суден у Чорному морі. Проте Російська імперія і надалі не мала право проводити свої кораблі через Дарданелли та Босфор — протоки, що з'єднували Середземномор'я та Чорне море і належали Османській імперії. Водночас конвенція дозволяла Туреччині пропускати через ці протоки у мирний час військові судна інших, дружніх їй держав.
Підписання Лондонського трактату вважається дипломатичною перемогою Росії, оскільки вона здобула право відновити свій флот у Чорному морі. Режим, встановлений на чорноморських протоках Лондонською конвенцією, незмінно існував до Лозаннської конференції 1922—1923 років.
Примітки
Література