«Океан-70», також «Океан-100» або просто «Океан» — кодова назва великомасштабних (військово-морських навчань) Військово-морського флоту СРСР, що проходили з 14 квітня по 5 травня 1970 року, присвячених сторіччю від дня народження . Навчання «Океан» були великим заходом з оперативно-тактичної підготовки радянського ВМФ у післявоєнний період і стали наймасштабнішими у світовій військово-морській історії.
Під керівництвом Головнокомандувача ВМФ Сергія Георгійовича Горшкова в маневрах взяли участь сили всіх чотирьох флотів ВМФ СРСР: сотні бойових одиниць — надводних кораблів, атомних і дизельних підводних човнів, ракетних і торпедних катерів, десантних кораблів, десятки допоміжних суден, а також сили берегових ракетних військ, дальньої авіації та ППО. Уперше в історії радянського флоту до участі в маневрах було залучено велику кількість атомних підводних човнів, озброєних балістичними і крилатими ракетами, торпедами із самонаводенням.
Передісторія
Кінець 1960-х і початок 1970-х були періодом бурхливого розвитку радянського Військово-морського флоту . Флот за півтора попередні десятиліття значно зміцнів і поповнився десятками нових кораблів: ракетними крейсерами проєкту 58 («Грозный») і проєкту 1134 («Адмирал Зозуля»), протичовновими крейсерами-вертольотоносцями проєкту 1123, великими протичовновими кораблями проекту 61, великими ракетними кораблями проектів 57 і 57-А, ескадреними міноносцями проектів 56, сторожовими кораблями проекту 50 . Від середини 1960-х велося активне будівництво атомного підводного флоту. Щороку зі стапелів «Севмаша» сходило до десятка атомних підводних човнів стратегічного та багатоцільового призначення.
Прийдешній 1970 рік був ювілейним — виповнилося сто років з дня народження «вождя світового пролетаріату» . Оскільки ювілей був «круглим», до нього готувалися всі інституції радянського державного устрою, в тому числі і Військово-морський флот СРСР, зародження якого, як вважалося, було пов'язане з ім'ям Леніна . Широкомасштабні маневри «Океан», окрім своєї основної мети — оперативно-тактичної підготовки ВМФ, повинні були продемонструвати успіхи радянського ладу в економіці та політиці та зміцнення сили радянського флоту . Усі сили флоту «мали підтвердити свою високу спеціальну підготовку і відмінний бойовий вишкіл, а флот у цілому продемонструвати, що він є флотом справді океанським».
Мета та зона проведення маневрів. Сили сторін На маневрах відпрацьовувалася злагодженість штабів, взаємодія флотів з оперативними об'єднаннями інших видів Збройних Сил і флотами дружніх держав під час вирішення завдань з пошуку та знищення ракетних підводних човнів противника, руйнування його наземних об'єктів, розгрому ворожих АУГ, десантів і конвоїв.
Маневри охопили акваторії двох океанів (Атлантичного і Тихого) і прилеглих до них морів (Баренцева, Норвезького, Північного, Охотського, Японського, Філіппінського, Середземного, Чорного і Балтійського). Більшість навчальних завдань планом маневрів передбачалося вирішувати в районах відкритого моря, осторонь основних шляхів судноплавства, за суворого дотримання норм міжнародного права. На періоди проведення бойових стрільб райони, де останні мали проходити, заздалегідь встановленим порядком оголошувалися тимчасово небезпечними для плавання та польотів цивільної авіації. Після проведення маневрів окремі кораблі мали відвідати іноземні порти для відпочинку екіпажів, поповнення запасів продовольства та огляду і ремонту механізмів .
Сили сторін, що брали участь у маневрах, умовно позначалися як «північні», або «червоні» і «південні», або «сині». Загалом у віддалених районах океанів і морів було розгорнуто близько 80 підводних човнів, у тому числі 15 атомних, 84 надводні кораблі та 45 допоміжних суден . На деяких напрямках атомні підводні човни становили основу угруповань сил, що вирішують головні завдання . У маневрах брало участь понад двадцять полків морської авіації та два полки морської піхоти . Інші види Збройних сил СРСР були представлені вісьмома полками дальньої авіації, трьома корпусами і трьома дивізіями військ ППО: у їх складі було чотирнадцять зенітних ракетних бригад і полків, тринадцять винищувальних авіаполків, сім радіотехнічних бригад і полків, ескадрилья літаків радіолокаційного дозору. Зв'язок на маневрах забезпечували зв'язківці під керівництвом начальника зв'язку військово-морського флоту віцеадмірала .
Хід проведення навчань
Навчання Північного флоту та 7-ї оперативної ескадри
Розгортання сил Від Північного флоту в маневрах брали участь: управління флоту, командувачі та управління об'єднань, командири та штаби з'єднань, оперативні групи 2-го і 6-го окремих важких бомбардувальних авіаційних корпусів Дальньої авіації, 10-ї Окремої армії ППО, ЛенВО, сили позначення . Навчаннями Північного флоту керував командувач флоту .
До 14 квітня на флоті було завершено потайне нарощування сил БС (до 60% стратегічних підводних човнів і до 40% інших сил постійної готовності) і формування з цих сил ударних угруповань флоту. В Атлантичному океані, Норвезькому та Баренцевому морях були розгорнуті сили позначення в кількості 40 підводних човнів, у тому числі 10 атомних, 21 надводного корабля та восьми допоміжних суден, а також сили авіації флоту в повному складі — 10 авіаполків. Від взаємодіючих об'єднань брали участь три підводні човни Балтійського флоту, чотири авіаполки Дальньої авіації, п'ять авіаполків та ескадрилья 10-ї Окремої армії ППО .
14 квітня о 06:08 за сигналом було розпочато приведення сил флоту на повну бойову готовність протягом 24 годин. О 00:00 15 квітня Північний флот розпочав розгортання та забезпечення другого ешелону стратегічних підводних човнів, які фактично не позначалися; усього в цьому ешелоні передбачалося розгорнути 46 підводних човнів. З метою перевірки в повну бойову готовність за навчальними планами 14 квітня були наведені: 1-ша флотилія підводних човнів, 23-тя дивізія підводних човнів та 15-та бригада кораблів охорони водного району; 15 квітня в повну бойову готовність були наведені: 9-та ескадра підводних човнів, 5-та морська ракетоносна авіадивізія та 392-й окремий розвідувальний авіаполк ; 17 квітня — 4-та ескадра підводних човнів . Усього для перевірки організації розосередження залучалися 87 підводних човнів та надводних кораблів, 12 плавбаз підводних човнів та допоміжних суден .
Першими бази Військово-морського флоту залишили морські тральщики та підрозділи протичовнових кораблів. Завданням перших було «очищення» фарватерів від мін, других — забезпечення протичовнової оборони . Участь сторожових та протичовнових кораблів у маневрах відбувалася в умовах, наближених до реальних умов сучасного бою, і була серйозною перевіркою готовності особового складу до виконання складних завдань.
Перед виходом основних сил "північних" у море, на морську розвідку з метою пошуку противника було вислано десятки літаків розвідувальної авіації. У ході виконання цього завдання проводилася дозаправка літаків у повітрі.
Основні зусилля Північного флоту в ході маневрів флоту були зосереджені проти головних об'єктів удару — ПЛАРБ і ударних авіаносців противника . Засобом знищення угруповання «південних» за задумом штабу навчань мав стати спільний ракетний удар великих сил морської авіації, надводних та підводних кораблів у момент наближення «південних» до рубежів можливих дій.
Протичовневі пошукові операції
У період з 15 по 22 квітня у північно-східній Атлантиці та Норвезькому морі були проведені пошукові операції для виявлення та знищення ПЛАРБ «південних» із залученням чотирьох атомних та чотирнадцяти дизель-електричних підводних човнів, тринадцяти надводних кораблів та авіаполку протичовнових літаків Іл-38. У ході пошукової операції підводні човни виявлялися сімнадцять разів, при цьому загальний час стеження за виявленими іноземними підводними човнами склав 11 годин. Найдовше здійснював стеження підводний човен К-38 — 6 годин 40 хвилин. З 00:00 23 квітня, за сім годин до очікуваного часу початку військових дій, протичовновим силам було надано «дозвіл» на використання зброї по підводним човнам противника. До цього моменту протичовнові сили відстежували два підводні човни. Дальньою авіацією було скоєно 48 літако-вильотів для дій проти ракетних підводних човнів супротивника .
Дії проти авіаносних ударних з'єднань Дії Північного флоту проти авіаносних ударних з'єднань (АУС) та інших корабельних угруповань «південних» було розпочато 18 квітня. Сили бойової служби флоту з районів Атлантики та Північного моря виявили усі угруповання противника, встановили спостереження та стеження за ними, організували наведення ударних груп. Для виконання завдання знищення сил «південних» до 06:00 22 квітня було сформовано змішані ударні групи підводних човнів та надводних кораблів, які супроводжували АУС у готовності до негайного застосування зброї .
У дні маневрів погода була на диво неспокійна . Спільна операція кораблів і морської ракетоносної авіації в Норвезькому і Північному морях відбувалася в складних метеоумовах - над морем висіла щільна густа пелена низьких хмар, дув сильний вітер часом — жорстокий шторм, а хвилі досягали висоти 15–20 метрів .
Після отримання наказу змішані ударні групи у взаємодії з морською ракетною авіацією, якою командував Герой Радянського Союзу генерал-полковник , першими «завдали» потужний спільний удар по всіх угрупованнях «південних» до підходу їх до кордону підйому палубних штурмовиків і використання своєї зброї. Фактично з 07:00 до 08:53 23 квітня по силах «південних» умовні удари завдали три корабельні ударні групи у складі трьох атомних і п'яти дизель-електричних підводних човнів, семи надводних кораблів і п'яти морських ракетоносних авіаполків Північного, Чорноморського та Балтійського флотів. У результаті першого «завданого» удару противник був «ослаблений» і «втратив» до 30% корабельного складу і 25% авіаносної авіації .
У міру зростання загрози ядерного нападу противника сили Північного флоту здійснили перегрупування і, отримавши наказ, об 11:00 24 квітня, «застосували» тактичну ядерну зброю по авіаносній ударній групі (АУГ) «південних», «упередивши» її дії у спільній ядерній війні . У «першому ядерному ударі» розгром АУГ було завершено. «Ядерний удар» позначали вісім ракетних та торпедних підводних човнів та сім полків морської ракетної авіації .
Дії проти десанту «південних» та сил прикриття Одним з головних завдань угруповання «південних» була висадка десанту на територію «північних» (безіменний острів за 2 км від берега) під прикриттям морської ракетоносної авіації, крейсерів та есмінців . Для розчищення плацдарму для сил десанту «південні» завдали по місцю висадки ракетно-бомбові удари із застосуванням ядерної зброї (з ракетного атомного підводного човна було запущено балістичну ракету з умовною ядерною боєголовкою).
Знищення десанту та сил прикриття «південних» на переході морем проводилося угрупованнями «північних» у вигляді послідовних масованих «ударів». Перший із них завдали два полки морської ракетної авіації з виходом 24 квітня сил десанту в Норвезьке море; другий — о 15:00 і третій — о 20:00 26 квітня в північній частині Норвезького моря силами шести підводних човнів і чотирьох полків морської ракетної авіації . Одночасно проходили тактичні десанти і на Чорному та Балтійському морях.
Навчання Чорноморського флоту та 5-ї оперативної ескадри