Дегуманізація мистецтва (ісп. deshumanización del arte) — гуманістична концепція, розроблена іспанським філософом Хосе Ортегою-і-Гассетом в однойменній праці 1925 року. Цим висловом автор натякає на авангардне мистецтво та літературу ("ізми"), що виникли після Першої світової війни.
Авангард в Іспанії в основному представлений , так званим , до якого входять поети, як Луїс Сернуда, Федеріко Гарсіа Лорка, , Хорхе Гільєн, Рафаель Альберті та Вісенте Алейсандре. Взірцями групи були Хуан Рамон Хіменес, модерніст Рубен Даріо та символістська література, що стало кроком вперед у порівнянні з попереднім поколінням 98 та його представниками, такими як Мігель де Унамуно, Антоніо Мачадо, Піо Бароха та інші.
Ортега-і-Гассет концептуалізує нову естетику як «мистецтво для меншості», витончену літературу втечі, яка не може асимілювати маси. Характеристики цієї нової форми розуміння мистецтва були підсумовані Вісенте Гаосом у його поетичній антології "Генерація 24":
Прагнення до оригінальності та новаторства, яке має свої витоки ще в романтизмі. Герметизм (що ускладнює розуміння, уникаючи точних посилань). Самодостатність мистецтва (чистота, автентичність). Антиреалізм і антиромантизм (вірш має не означати, а просто бути; з іншого боку, уникається романтичний суб'єктивізм). Сюрреалізм (логічна непослідовність, важливість підсвідомості та сновидінь). Інтрансцендентність (безтурботність, відмова від відповідальності за позахудожню дійсність і моралізаторство). Переважання метафори, як бачимо з коментарів Ортеги. Онейричне письмо, споріднене з сюрреалізмом. Атомізація (розпад, розрив логічних зв'язків).
Література
GAOS, Vicente. "Antología del Grupo Poético de 1927". Ed. Cátedra, 1976. ORTEGA Y GASSET, José. "La deshumanización del arte y otros ensayos de estética". Alianza Ed., 1991.