Canis armbrusteri — викопний вид, який був ендемічним для Північної Америки і жив під час Ірвінгтонського періоду плейстоцену, який охоплював 1.9 млн років тому — 250 000 років томуThe _Blancan, Irvingtonian and Rancholabrean Mammal Ages by Christopher J. Bell and Ernest L. Lundelius Jr., Anthony D. Barnosky, Russell W. Graham, Everett H. Lindsay, Dennis R. Ruez Jr., Holmes A. Semken Jr., S. David Webb, and Richard J. Zakrzewski. January 2004 in the book: Late Cretaceous and Cenozoic Mammals of North America: Biostratigraphy and Geochronology. Chapter: 7. Publisher: Columbia University Press; Editors: Michael O. Woodburne. pp274-276. Він примітний тим, що його вважають предком одного з найвідоміших доісторичних м’ясоїдних тварин у Північній Америці, жахливого вовка, який замінив його.
Таксономія C. armbrusteri описаний в 1913 році. Він з’явився в Північній Америці в середньому плейстоцені та мав вовкоподібну форму, більшу за будь-якого представника роду Canis того часу. Перші скам’янілості виявлені в печері , що в Меріленді, в Ірвінгтонському горизонті. Ареал скам’янілостей — вся територія Сполучених Штатів. Усі відомі зразки датуються приблизно ранній — ранній (середній плейстоцен).
У середньому плейстоцені Північної Америки вовки ставали більшими за розміром, і деякі дослідження дійшли висновку, що C. priscolatrans еволюціонував у C. armbrusteri на основі зразків зубів. Р. А. Мартін із цим не погоджувався і вважав, що C. armbrusteri насправді є C. lupus. Натомість Рональд М. Новак висунув іншу гіпотезу: він стверджував, що C. armbrusteri не споріднений з C. lupus, а походив від C. priscolatrans, і саме від нього згодом виник C. dirus (жахливий вовк). , вказував на подібності в зубній та черепній будові у південноамериканських C. gezi та C. nehringi, які розвинули адаптації до гіперхижого способу життя. Це, на його думку, свідчить, що C. armbrusteri був спільним предком для C. gezi, C. nehringi та C. dirus. На основі морфологічних даних із Китаю, пліоценовий вовк C. chihliensis міг бути предком як для C. armbrusteri, так і для C. lupus ще до їхньої міграції в Північну Америку.
Палеонтологи , Р. Г. Тедфорд і Р. М. Новак усі висували гіпотезу, що C. dirus еволюціонував від C. armbrusteri. На думку Новака, викопні рештки з печери Камберленд у Меріленді вказують на те, що C. armbrusteri був предком C. dirus. Ці два таксони мають низку спільних рис (синапоморфій), що свідчить про походження C. dirus у пізній ірвінгтонській фазі десь у Центральній Америці, в умовах відкритих ландшафтів. Згодом C. dirus поширився на схід, витіснивши C. armbrusteri.
У 2021 році дослідники секвенували ядерну ДНК (із клітинного ядра) жахливого вовка. Отримані послідовності показали, що цей вид є високодиференційованою лінією, яка востаннє мала спільного предка з вовкоподібними псовими приблизно 5,7 мільйона років тому. Морфологічна подібність до сірого вовка, як з’ясувалося, є результатом конвергентної еволюції, тобто незалежного набуття схожих рис. Результати дослідження узгоджуються з раніше запропонованою класифікацією жахливого вовка в окремому роді — Aenocyon. У роботі висувається гіпотеза про раннє походження лінії жахливого вовка в Америці, а географічна ізоляція призвела до репродуктивної ізоляції, що й зумовило їх еволюційне розходження 5,7 мільйона років тому. Паралельно з цим койоти, дхоли, сірі вовки та вимерлий Xenocyon, імовірно, еволюціонували в Євразії та проникли в Північну Америку значно пізніше — в пізньому плейстоцені, і не мали гібридизації з жахливим вовком. Ця тривала ізоляція лінії жахливого вовка дозволяє припустити, що інші викопні американські псові, зокрема C. armbrusteri та C. edwardii, також можуть належати до тієї ж еволюційної гілки, що й Aenocyon.
Руїс-Рамоні та ін. (2022) запропонували надати вовку Армбрустера нову родову назву — ймовірно, включивши його до роду Aenocyon, оскільки він, імовірно, був предком жахливого вовка, а його віднесення до роду Canis є науково недостатньо обґрунтованим. Цю гіпотезу також визнали переконливою й інші дослідники. У своєму перегляді плейстоценового комплексу решток із печери Камберленд-Боун, Ешелман та ін. (2025) запропонували нову таксономічну комбінацію, віднісши вовка Армбрустера до роду Aenocyon — як Aenocyon armbrusteri. Це свідчило б про те, що рід Aenocyon існував уже в середньому плейстоцені.
Див. також Еволюція вовка
Примітки