Данію рідко асоціюють із промисловим гігантством чи масштабним видобутком мінеральних ресурсів. Тут немає золотих копалень, алмазних розсипів чи безмежних покладів залізняку, як у сусідній Швеції. Проте твердження, що Данія бідна на корисні копалини — це міф. Насправді данські надра приховують унікальні багатства, які десятиліттями забезпечували енергетичну незалежність країни, а сьогодні є фундаментом для її будівельної, хімічної та високотехнологічної промисловості. Щоб зрозуміти, чим багата ця північна країна, варто зазирнути не лише під її зелені пагорби, а й глибоко під морське дно Північного моря.

Корисні копалини Данії представлені покладами паливних копалин, а саме нафти, газу, торфу, бурого вугілля, значними запасами мінеральних вод та солі, запасами глини.

Паливні

Нафта і природний газ

В останні роки Данія була експортером нафти та природного газу. У роки між Першою та Другою світовими війнами нафту було знайдено в Гольштейні вздовж схилів соляних діапірів, які були виявлені геофізичними дослідженнями. Нафтопереробна компанія Gulf, яка отримала права на видобуток у 1938 році, після війни продовжувала бурити глибокі свердловини над соляними структурами під землею у Віндінгу та Гассумі. Після цього настав період застою в пошуках, але в 1957 році компанія Standard Oil з Нью-Джерсі отримала концесію на два роки. У цей період також не було знайдено покладів вуглеводнів, які можна було б використовувати, але слабкі сліди нафти були виявлені в шарах пізнього пермського доломіту в свердловинах в Обенро, Тендері і Хоннінгу. Після того, як Standard Oil відмовилася від подальшої розвідки, німецька компанія Deutsche Erdöl висловила бажання отримати концесію в Данії. Вона мала хороші результати в Гольштейні і була особливо зацікавлена у можливостях пошуку нафти в Південній Ютландії. Однак у 1962 році уряд надав концесію новій компанії, Данському підземному консорціуму (DUC). DUC провела велику кількість повітряних магнітних і сейсмічних досліджень у різних місцях Ютландії, а в 1965 році компанія почала своє перше глибоке буріння в Рьонде на Дьюрсландії.

Перше відкриття нафти в данській частині Північного моря в 1966 році спочатку називалося Енн, але пізніше було перейменовано на Крака. Запаси були невеликі, і родовище було введено в експлуатацію лише в 1991 році, коли нова технологія зробила родовище прибутковим. Велика увага приділяється безпеці до 3000 людей, які працюють на об'єктах в Північному морі, і захисту навколишнього середовища. Додаткову увагу було приділено безпеці розвідки та видобутку нафти після вибуху на Deepwater Horizon у Мексиканській затоці в квітні 2010 року. У цій аварії загинуло 11 людей, бурова платформа затонула, і протягом трьох місяців протікало понад 800 000 м³ (4 мільйони барелів). Видобуток продовжується, і в 2011 році дві свердловини були пробурені на суші та дві в Центральному Гравені. Останні дві привели до знахідок, а одна була у шарах міоцену. У пластах такого віку вперше були знайдені вуглеводні.

На початку 2012 року виповнилося 40 років з моменту видобутку першої данської нафти на родовищі Дан у 1972 році, і було проведено велику кількість розвідувальних, оціночних і експлуатаційних бурінь. Видобуток нафти і газу зараз, як і тоді, відбувається лише в Північному морі, а в 2010 році видобуток вівся на 19 родовищах із загальною кількістю 283 активних видобувних свердловин, з яких 198 нафтових свердловин і 85 газових свердловин. У 2010 році було пробурено шість нових видобувних свердловин, і ціна на них та іншу діяльність з розробки становить загальну інвестицію в 4,9 мільярда данських крон. Видобуток нафти в 2010 році склав 14,2 млн м³. Загальна вартість видобутої нафти і газу в Данії в 2010 році оцінюється в 58,2 мільярдів данських крон. У 2020 році Данія вирішила повністю відмовитися від геологічної розвідки нафти і газу у Північному морі, щоб до 2050 року повністю припинити видобуток вуглеводнів. У 2022 році прем'єрміністр Данії Метте Фредеріксен заявила, що Данія на певний час збільшить видобуток нафти, щоб зменшити залежність від Росії, а також заявила, що Данія дотримається плану з відмови від вуглеводнів.

Буре вугілля Буре вугілля Борнгольма походить із юрської формації Баго в районі між Рьонне та Хасле. Гарячий і вологий клімат тогочасної заплави створював хороші можливості для перетворення дерев і трав на буре вугілля. Ще в 1640 році за правління короля Крістіана IV виник інтерес до борнхольмського вугілля, але спробі видобутку в 1660 році завадили шведські війни. Лише з 1738 року відомий фактичний видобуток, який здійснювали німецькі шахтарі. У 1815 році було побудовано три вугільні заводи. Значна частина вугілля все ще видобувалась у шахтах, що, на жаль, часто призводило до обвалів і смертей. Збиткове видобування в трьох шахтах було зупинено в 1868, 1876 і 1880 роках відповідно.

Під час Першої та Другої світових воєн люди знову зацікавилися видобутком борнхольмського вугілля. У 1917—1920 роках держава намагалася видобувати вугілля, але безуспішно. Лише в 1942—1948 роках на південь від Хасла почалося велике видобування. Справді велике відновлення видобутку почалося під час Другої світової війни, коли також були відкриті найбільші родовища бурого вугілля в Собі на південь від Гернінга. У 1940 році місцеві безробітні почали добувати вугілля Собі за допомогою лопат і тачок. Видобуток продовжувався і після війни, але залізничними самоскидами та екскаваторами, а після невеликої перерви в 1950 році продовжилися поставки на електростанції. Видобуток остаточно припинився в 1970 році, хоча вугілля в цьому районі все ще є.

Торф

В середині 19-го століття почався більший видобуток . Спочатку це робили вручну, нарізаючи торф на блоки. З 1870-х років виробництво було механізовано. Вже близько 1900 року торф був важливий лише для індивідуального господарства та малих промислових підприємств у сільській місцевості. Однак під час Першої та Другої світових воєн видобуток торфу отримав великий поштовх, оскільки іноземне вугілля більше не можна було імпортувати. Видобуток продовжувався в 1960-х роках, поки ситуація з постачанням не нормалізувалася. У 1924 році було підраховано, що запас палива в двох найбільших верхових болотах країни, великому та малому Вільдмозе в Північній Ютландії, міг покрити енергоспоживання Данії протягом 3 років. У 1981 році в диких болотах був розрахований той самий запас палива, який міг забезпечити країну протягом кількох місяців.

Сьогодні торф збирають для горщиків, сфагнуму та покращення ґрунту. У 2000 році видобуто 247 тис. м³ торфу.

Рудні

Фосфорит Під час першої світової війни виникла нестача фосфору для сільськогосподарських культур. Тому в 1919 році держава спробувала видобувати фосфорит у Мадсеграві на схід від Арнагера на Борнгольм. Отримання велося за допомогою шахт, але через технічні труднощі видобуток припинився ще в 1920 році.

Нерудні

Сіль Сіль традиційно імпортується до Данії. Проте було невелике домашнє виробництво, коли морську воду випаровували, водорості спалювали, а шари солі зішкрібали з пляжу. Зокрема, солона морська вода випаровувалася у вологих районах південної частини Лесе, а з 1570 року існує опис солеварень королеви Доротеї поблизу Кольдинга, де випаровувалася солона джерельна вода. У 1932 році з'явився Закон про надра Данії, тому сіль, нафта та газ тепер належали державі. Видобуток і розвідка вимагали дозволу уряду, що зміцнювало безпеку приватних інвесторів для розробки важливих знахідок. У 1963 році компанії Dansk Salt було надано ексклюзивне право на видобуток солі, а в 1966 році почався видобуток у соляному родовищі Хворнум у Хобро, який все ще триває.

Підземні води До кінця 19 століття питну воду отримували з озер, струмків, джерел і колодязів глибиною кілька метрів. Зазвичай воду доводилося брати біля джерела або самого колодязя, але з кінця 16 століття в найбільших містах Данії стали прокладати дерев'яні кабелі.

У 1831 році в Ніхольмі в Копенгагені була зроблена свердловина для забезпечення міста більш глибокими ґрунтовими водами, а з 1851 року інженер Л.А. Колдінг проводив систематичне та ефективне картографування водоносного горизонту міста. Корисність картографування підземних вод була доведена в 1853 році, коли через епідемію холери в Копенгагені приблизно 5000 людей загинуло через забруднену питну воду з озер. Холера також спустошила решту країни, так що було загалом 7000 жертв. Ця епідемія стала причиною того, що Оденсе став першим данським містом, яке встановило водогін у 1853 році. Оденсе, яке тоді було другим за величиною містом країни, але сильно перенаселеним, таким чином уникло епідемії холери.

Примітки

Джерела

Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування: Навчальний посібник / В. С. Білецький та ін. — Харків, НТУ «ХПІ»; Київ, НТУУ «КПІ імені Ігоря Сікорського»; Полтава, ПІБ МНТУ ім. академіка Ю. Бугая. — Київ: ФОП Халіков Р. Х., 2019. Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с. Гілецький Й. Р. Природні ресурси світу : Навч. посібник. — Львів : Світ, 2004. — 304 с. — ISBN 966-603-307-0

Гожик П. Ф., Лялько В. І., Бабаєв Ю. Ю. Регіональна геологія світу. — К. : Наук. думка, 2015. — 424 с. Огар В. В. Регіональна геологія: Навч. посібник. К., 2023 U.S. Geological Survey, 2021, Mineral commodity summaries 2021: U.S. Geological Survey, 200 p. , https://doi.org/10.3133/mcs2020.