Рудольф Кіппенган (нім. Rudolf Kippenhahn, 1926—2020) — німецький астроном, спеціаліст з внутрішньої будови зір, директор Інституту астрофізики імені Макса Планка (1975-1991), автор підручників і науково-популярних книжок з астрономії.

Біографія Рудольф Кіппенган народився в 1926 році в місті Беррінген (теперішній ) в Чехословаччині. У дворічному віці він перехворів поліомієлітом і на все життя залишився інвалідом. Уже в шкільні роки він захоплювався астрономією і проходив канікулярну практику в обсерваторії в Зоннеберзі під керівництвом Куно Гоффмайстера. Після закінчення середньої школи в 1945 році він вивчав фізику і математику в університеті Ерлангена—Нюрнберга. У 1951 році він захистив докторський ступінь з математики під керівництвом на тему «Набір значень матриці»Rudolf Kippenhahn, Mathematics Genealogy Project.

У той час в Ерлангені не було лекцій з астрономії, тому він продовжив свою освіту в цій галузі самостійно. З 1951 по 1957 рік він працював асистентом в в Бамберзі, яка на той час була найменшою обсерваторією в Німеччині. У 1958 році Кіппенган зробив габілітацію в Ерлангені («Дослідження зір, що обертаються»)Veröffentlicht in Zeitschrift für Astrophysik, Band 26, 1958, S. 26, 65 і поїхав до Інституту фізики Макса Планка в Геттінгені. Того ж року разом з інститутом він переїхав до Мюнхена. Також у 1958 році разом зі Стефаном Темешварі та Людвігом Бірманом він опублікував новаторську роботу про еволюцію зірок. У 1963 році він став науковим співробітником Інституту астрофізики Макса Планка під керівництвом його директора-засновника Людвіга Бірмана. З 1965 по 1975 рік він був професором астрономії та астрофізики в Геттінгені та в тамтешній університетській обсерваторії. 1975 по 1991 рік він змінив Бірмана на посаді директора Інституту астрофізики Макса Планка в Мюнхені. Під його керівництвом 1979 року інститут переїхав в ГархінгProfil MPA. З 1991 року працював незалежним письменником у Геттінгені. Він опублікував численні успішні науково-популярні книги з астрономії та інших предметів, таких як криптологія та атомна фізика.

Наукові результати Кіппенган, який спочатку займався фізикою плазми, став піонером у комп’ютерному моделюванні структури та еволюції зір наприкінці 1950-х та в 1960-х роках. Діаграма Кіппенгана, названа на його честь, дозволяє чітко представити основні результати моделювання зір. У співпраці з Г. Томасом, Еммі Гофмейстером і він заклав основи сучасної теорії еволюції зір.

Кіппенган також був залучений до астрономічної спільноти. З 1966 по 1969 рік він обіймав посаду голови Німецького астрономічного товариства, після чого протягом трьох років працював заступником голови. З 1980 по 1986 рік він був головою Ради західнонімецьких обсерваторій. Він також був віце-президентом Міжнародного астрономічного союзу з 1985 по 1991 рік.

На додачу до своєї роботи вченого та університетського викладача, Кіппенган активно брав участь у популяризації астрономії. Він написав багато науково-популярних книг і журнальних статей, давав багато інтерв’ю на радіо та телебаченні, вів науково-пупулярні лекції.

Кіппенгану наледить відомий вислів про астрологію: «Зорі не брешуть – вони мовчать!».

Відзнаки та нагороди 1970: Член Геттінгенської академії наук 1972: Член Академії Леопольдина 1973: Німецької академії наук Леопольдина 1974: міста Швайнфурт 1992: Премія Бруно Бюргеля Німецького астрономічного товариства 1980: Член 1984: Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (хрест за заслуги 1-го ступеня) 1986: від 1991: На його честь названо астероїд внутрішнього головного поясу 2947 КіппенганLutz D. Schmadel: Dictionary of Minor Planet Names. Fifth Revised and Enlarged Edition. Hrsg.: Lutz D. Schmadel. 5. Auflage. Springer Verlag, Berlin, Heidelberg 2003, ISBN 978-3-540-29925-7, p. 186 1995: Член-кореспондент Австрійської академії наук 1996: від Німецького фізичного товариства 2005: Медаль Еддінгтона від Королівського астрономічного товариства 2007: Медаль Карла Шварцшильда Астрономічного товариства 2016: Почесний член Німецького астрономічного товариства

Роботи Наукові роботи R. Kippenhahn, : Stellar Structure and Evolution. Springer-Verlag Berlin, 1990 (2. Auflage mit Achim Weiss 2012). ISBN 3-540-58013-1, ISBN 0-387-58013-1, Claus Moellenhoff, R. Kippenhahn: Elementare Plasmaphysik. Bibliographisches Institut Mannheim, 1975. ISBN 3-411-01489-X, Light from the depths of time, Springer 1987

Науково-популярні роботи Verschlüsselte Botschaften: Geheimschrift, Enigma und digitale Codes, 1997, Rowohlt TB 2012 Kosmologie: Basics, Piper 2011 Eins, zwei, drei...unendlich, Piper 2007 Kippenhahns Sternstunden, Stuttgart: Kosmos 2006 Kosmologie für die Westentasche, Piper 2003 Das Geheimnis des großen Bären, Rowohlt TB 2003 Streng geheim! Wie man Botschaften verschlüsselt und Zahlencodes knackt, Rowohlt TB 2002 Amor und der Abstand zur Sonne. Geschichten aus meinem Kosmos, Piper 2001 mit Wolfram Knapp: Schwarze Sonne, roter Mond. Die Jahrhundertfinsternis, DVA 1999 mit Andreas Burkert: Die Milchstraße, Beck 1996 Atom: Forschung zwischen Faszination und Schrecken, Piper 1994 Abenteuer Weltall, 1991, Deutscher Bücherbund 1992 Der Stern, von dem wir leben, Stuttgart: DVA 1990 Unheimliche Welten, Piper 1987 Licht vom Rande der Welt, DVA 1984 100 Milliarden Sonnen, Piper 1980

Примітки