Поліомієліт

Поліомієлі́т (від  — сірий,  — мозок і  — запалення; застаріле — дитячий спинальний параліч) — гостре інфекційне захворювання, яке спричинює поліовірус. Хвороба здатна перебігати з ураженням ЦНС, із виникненням парезів і паралічів, іноді може закінчуватися смертю хворого.

Вірус поліомієліту передається від людини до людини через фекалії та слину, особливо через заражену їжу та воду. Найбільш вразливими до поліомієліту є діти віком до п'яти років. Поліомієліт невиліковний, але його поширенню можна запобігти шляхом вакцинації. Вакцину від поліомієліту вводять кілька разів, і вона захищає людину впродовж усього її життя.

Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) відносить поліомієліт, який спричинює дикий вірус, до тих інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити серйозний вплив на здоров'я населення і можуть швидко поширюватися в міжнародних масштабах та увійшли до переліку подій, які можуть становити надзвичайну ситуацію в галузі охорони здоров'я. Через це цю хворобу відносять до таких, що їх регулюють сучасні Міжнародні медико-санітарні правила 2005 року.

Завдання ліквідації поліомієліту, який спричинює дикий поліовірус, на Землі

У 1988 році 41-а сесія Всесвітньої асамблеї ВООЗ ухвалила резолюцію про ліквідацію поліомієліту, який спричинює дикий поліовірус, у світі. Це поклало початок Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту (ГІЛП — ), очолюваної національними урядами, ВООЗ, Ротарі Інтернешнл (), Центрів США по контролю і профілактиці захворювань (), ЮНІСЕФ та за підтримки ключових партнерів, зокрема Фонд Білла і Мелінди Гейтс. Це сталося після сертифікації ліквідації натуральної віспи у 1980 році, за наявності прогресу в 1980-х роках по ліквідації поліомієліту в Америці. ВООЗ поставила завдання ерадикації поліомієліту, який спричинює дикий поліовірус, впровадженням суцільної вакцинації. Критерії ліквідації поліомієліту на тій чи іншій території були визначені ВООЗ як відсутність циркуляції вірусу протягом щонайменше 18 місяців для 2-го типу та 6 місяців для 1-го і 3-го типів. Упродовж дії цієї ініціативи на кінець 2018 року чотири регіони були сертифіковані як звільнені від поліовірусу: регіон Північної та Південної Америки (1994 р.), Західна частина Тихого океану (2000 р.), Європейський регіон (2002 р.) та регіон Південно-Східної Азії (2014 р.)GCC REVIEWS CRITERIA FOR CERTIFICATION AS IT ACCELERATES WORK TO PREPARE FOR POLIO ERADICATION. . Станом на середину 2015 року вважалось, що лише у двох країнах Азії — Афганістані та Пакистані — ще не ліквідоване передавання поліомієліту, який спричинює дикий поліовірусWHO/ Health topics. Africa advances toward a polio-free continent. August 2015 . В Африці йшов відлік часу, необхідного для визнання Африканського регіону вільним від циркуляції дикого поліовірусу, але 11 серпня 2016 року влада Нігерії повідомила про перші з липня 2014 року два випадки паралітичного поліомієліту, які спричинив дикий поліовірус, у північній провінції Борно, де циркуляція вірусу востаннє спостерігалась ще в 2011 році. Була розпочата негайна кампанія вакцинації у відповідному регіоні. У світі до цього випадку станом на серпень 2016 року зареєстрували 21 випадок поліомієліту, який спричинив дикий поліовірус, у двох країнах світу — Афганістані й Пакистані. На сьогодні циркулює лише 1-й тип поліовірусу, а 2-й та 3-й вже не виявляються в природіWHO. Media centre. Government of Nigeria reports 2 wild polio cases, first since July 2014 .

У деяких країнах (зокрема, в Україні), де сертифіковано ліквідацію передавання дикого поліовірусу, спостерігаються окремі випадки захворювання дітей на в'ялі паралічі, які пов'язані з вакциноасоційованими поліовірусамиС. А. Крамарев, Основы вакцинопрофилактики. «Дитячий лікар», № 2, квітень 2010 року, сотр. 40-46.. Такі випадки спричинені низьким рівнем вакцинації населення, використанням переважно живих вакцин.

Історичні відомості

Ендемічна фаза поліомієліту в історії

Поліомієліт — хвороба, яка відома людям уже кілька тисячоліть. На відміну від інших поширених хвороб, як-от грип, холера, чума, до кінця XIX ст. великі епідемії поліомієліту були невідомі. У давніх джерелах, у яких згадується про поліомієліт, йдеться про поодинокі випадки хвороби. Найдавнішим свідченням існування поліомієліту є кам'яна давньоєгипетська стела епохи XVIII династії (1403—1365 рр. до н. е.). На стелі зображений молодий жрець із деформованою ногою та милицею. Гіпократ та Гален описують у своїх працях клишоногість, що може бути результатом поліомієліту. Але у працях греків також йдеться лише про поодинокі випадки. Так само рідкісною була ця хвороба в часи Середньовіччя. Про велику кількість хворих на поліомієліт відомо з документів XVII—XVIII століть. Із середини XIX ст. поліомієліт з'являється у Західній Європі та США з таким перебігом, що в багатьох хворих залишаються наслідки хвороби на все життя. Була зафіксована велика кількість хворих в окремих населених пунктах: французьке село на Атлантичному узбережжі, англійське містечко у графстві Ноттінгемшир, кілька містечок в американському штаті Луїзіана, а також у Швеції. У кожному з цих місць було виявлено десятки випадків захворювання на поліомієліт. Хворіли завжди діти в ранньому віці. Випадки хвороби фіксувалися завжди вліткуDavid M. Oshinsky: Polio: An American Story. Oxford University Press, USA, 2005, ISBN 0-19-530714-3., р. 11.

Збільшення випадків поліомієліту призвело до глибшого дослідження хвороби медиками. У 1838 р. на конференції вчених природничих наук у Фрайбурзі Якоб Гейне зробив повідомлення про гострий параліч ніг у дітей. Через два роки він описав перебіг хвороби, яку назвав «спінальним дитячим паралічем» (). Інші лікарі називали також цю хворобу «атрофічним паралічем». Жан Луї Прево і Едме Вюльп'ян ґрунтовно описали у 1865 р. патологоанатомічні зміни, спричинені поліомієлітом. Адольф Куссмауль анатомічно локалізував хворобу в сірій речовині спинного мозку і вперше у 1874 році запропонував назву Poliomyelitis acuta anterior — гострий передній поліомієліт. Адольф Штрюмпель у 1884 р. припустив, що поліомієліт є інфекційною хворобою.

Епідемічна фаза поліомієліту в історії Парадоксальним чином поліомієліт набув особливого поширення внаслідок загального покращення гігієни наприкінці XIX століття, що призвело до посилення автоімунних реакцій організму. Коли в 1887 році у Стокгольмі було виявлено численні випадки хвороби, Карл Оскар Медін визначив поліомієліт як епідемічну хворобу. Першою науково описаною епідемією поліомієліту був спалах хвороби в 1894 році у США, відомий під назвою «епідемія поліомієліту в Оттер Велей»Oshinsky, р. 11.

У Європі й США регіональні епідемії траплялися кожні 5–6 років. Однією з найбільших епідемій був спалах хвороби в східних штатах США у 1916 році, коли від поліомієліту загинуло 6000 чоловік. У Європі епідемії були зокрема у 1932 році в Німеччині (3700 випадків) та у 1934 році в Данії (4500 випадків)H. Kleinschmidt, Die übertragbare Kinderlähmung, S. Hirzel, Leipzig, 1939. Серед потерпілих від епідемії 1921 року в США був майбутній президент США Франклін Делано Рузвельт, який заснував у 1938 році Національну фундацію з боротьби проти поліомієліту ().

У середині XX століття зростання захворюваності на поліомієліт набуло в багатьох країнах Європи та Північної Америки характер національного лиха. У 1908 р. німецькими дослідниками К. Ландштайнером та Е. Поппером доведена вірусна етіологія захворювання. У 1949 р. Д. Ендерс разом з Т. Веллером та Ф. Роббінсом змогли культивувати вірус на культурі клітин. за що в 1954 р. отримали Нобелівську премію. У середині XX ст. була розроблена лабораторна діагностика поліомієліту та отримана вакцина (1959 р., інактивована вакцина, Джонас Солк; жива пероральна вакцина, Альберт Себін. Саме пероральна вакцина Себіна була визнана ВООЗ найдієвішою).

Завдяки широкому застосуванню вакцинації проти поліомієліту з 60-х років XX ст. захворюваність стрімко знижувалася. У 1988 р. на 44-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я була прийнята резолюція про ліквідацію поліомієліту у світі. Це поклало початок Глобальній ініціативі з ліквідації поліомієліту, скерованої ВООЗ. На 2013 р. залишаються ендемічними по поліомієліту лише три країни (Афганістан, Нігерія та Пакистан). Для порівняння: у 1988 р. число таких країн перевищувало 125. В ендемічних наразі країнах існує проблема з вакцинацією населення. Через це в країни, які були до того сертифіковані ВООЗ як вільні від вірусу, протягом 2009—2010 рр. відбувалися занесення інфекції з цих ендемічних регіонів.

2002 року в Нью-Йоркському університеті було створено перший синтетичний вірус поліомієліту.

Нещодавні випадки поліомієліту Час від часу трапляються локальні спалахи хвороби, які не переростають в епідемію. 2006 року поліомієліт було зафіксовано на півночі Нігерії. Причиною спалаху стали атенуйовані віруси типу II, які внаслідок мутації стали вірулентнимиLeslie Roberts, Vaccine-Related Polio Outbreak in Nigeria Raises Concerns // Science, V. 317, № 5846, 2007, p. 1842. У Таджикистані у 2010 році до 29 червня було зареєстровано понад 643 випадків хвороби, що становило 75 % всіх випадків захворювання у світі. Спалах поліомієліту в Таджикистані вбив 29 дітей, понад 480 людей були паралізовані. Усі хворі проживали на південному заході країни неподалік від Душанбе. Як реакція на спалах, було проведено щеплення більше 3 млн дітей в Таджикистані та сусідніх Узбекистані й Афганістані. Вірус, що походив з індійського штату Уттар-Прадеш, поширився аж до Росії, Казахстану та Туркменістану, де були зафіксовані 18 випадків захворювання на поліомієліт та один летальний випадокPolio-Ausbruch in Tadschikistan — aktueller Stand. In: Epidemiologisches Bulletin. Nr. 27. Robert-Koch-Institut, Berlin 12. Juli 2010, S. 259.. 7 грудня 2010 року ВООЗ повідомила про 179 смертей та 476 паралізованих у Республіці Конго внаслідок вірусу типу I. Вірус, очевидно, походив з Індії й потрапив у Конго через Анголу. Спалах був визнаний як особливо небезпечний, оскільки смертність сягала до 42 % хворих; хворіли не лише діти, а й люди похилого віку. Хвороба спалахнула в Конго у жовтні 2010 року. 2011 року було зафіксовано десятки випадків хвороби в Пакистані. Згодом вірус було занесено до Сіньцзян-Уйгурського автономного району в КитаїNature, Band 477, 8. September 2011, S. 135, doi:10.1038/477136a. Китай зреагував на спалах хвороби масовим щепленням дітей. З жовтня 2013 року ВООЗ підтвердила 39 випадків поліомієліту в Сирії. Це десятки паралізованих дітей та сотні можливих носіїв вірусу. 5—10 % паралізованих помирають. Сусідні до Сирії держави розпочали масштабні кампанії з імунізації для запобігання поширенню поліомієліту. Станом на 6 жовтня 2016 року в Нігерії виявлено три випадки поліомієліту, який спричинив дикий поліовірус I типу. Це сталося через два роки після визнання країни вільною від циркуляції дикого поліовірусу. Два з цих випадків відбулись із розвитком паралічівWHO. Emergencies preparedness, response. Wild polio and vaccine derived polio in Nigeria. Disease outbreak news 6 October 2016 . 25 серпня 2020 року ВООЗ сповістила, що сертифікує Африканський регіон вільним від циркуляції дикого поліовірусуWHO in emergencies. AFRICA KICKS OUT WILD POLIO. 8 липня 2022 року в Алжирі виявлено випадок вакцинасоційованого поліомієліту, спричиненого дериватним штамом II типу (cVDPV2)WHO. Disease Outbreak News. Circulating vaccine-derived poliovirus type 2 (cVDPV2) — Algeria. 13 September 2022 . 14 вересня 2022 року ВООЗ повідомила, що вивчає випадки виявлення в стічних водах Великої Британії дериватного вакцинного штаму II типу поліовірусу (cVDPV2) і виділення його як зі стічних вод, так і від першого з 2013 року хворого на вакцинний паралітичний поліомієліт у СШАDisease Outbreak News. Detection of circulating vaccine derived polio virus 2 (cVDPV2) in environmental samples– the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland and the United States of America. 14 September 2022. .

Ситуація в Україні