Pentoxylales — вимерлий порядок насіннєвих рослин, відомий з юрського періоду та ранньої крейди Східної Гондвани.
Відкриття Про перші зразки, що належать до Pentoxylales, повідомив Бірбал Сахні в 1948 році з юрсько-крейдових шарів пагорбів Раджмахал на північному сході Індії. Пізніше повідомлялося про останки з Нової Зеландії, Австралії та Антарктиди. Найдавніші записи групи датуються верхньою юрою, хоча існують непідтверджені записи ранньої юриPattemore, G.A., Rigby, J.F. and Playford, G., 2015. Triassic-Jurassic pteridosperms of Australasia: speciation, diversity and decline. Boletín Geológico y Minero, 126 (4): 689-722.
Морфологія Звичка Pentoxylales невідома. Припускають, що вони були невеликими деревами. Їх ліаноподібна анатомія також привела до припущень про звичку, схожу на звичку ожиниHowe, J., & Cantrill, D. J. (2001). Palaeoecology and taxonomy of Pentoxylales from the Albian of Antarctica. Cretaceous Research, 22, 779–793.. Стебло Pentoxylales, яке згадується як морфопід Pentoxylon, складається з 5 або 6 клиноподібних сегментів, вбудованих у тонкостінну наземну тканину. Довжина листя досягає 20 сантиметрів і має помітну середню жилку. Пилок довжиною приблизно 25 мкм. Насіннєві органи Pentoxylales, які називаються Carnoconites, мають центральну вісь або ніжку, яка розгалужується на численні структури, які закінчуються яйцеклітиною. Морфологію по-різному описували як суцвіття, насіннєві шишки, плоди з насінням або жіночі квіти. Насіння, очевидно, сидяче.
Філогенетика Спорідненість Pentoxylales залишається незрозумілою, філогенетичний аналіз запропонував різну спорідненість з іншими групами насіннєвих рослин, включаючи Glossopteridales і Bennettitales, але докази цього непереконливі, і їх неможливо остаточно пов’язати з будь-якою іншою групою насіннєвих рослин.
Примітки